Анатолій Кінах Об'єднання організацій роботодавців України

З ділових ЗМІ

Телеграф // ТУСИБ организовали ужин в честь нового посла Турции в Украине Ягмур Ахмета Гюльдере
Союз Промышленников и Предпринимателей Турции и Украины организовал ужин в честь…
UKRLIFE.TV // Экс-премьер Украины Кинах выразил беспокойство в связи с темпами строительства "Северного потока-2"
Темпы строительства "Северного потока-2" должны беспокоить Украину, поскольку…

№51 (Липень, 2018)

№51 (Липень, 2018)
УКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ ПРОМИСЛОВЦІВ І ПІДПРИЄМЦІВ
Ваш надійний партнер

Голос України // Головний рушій зростання - підвищений споживчий попит

31.10.2018 11:10

Експерти пропонують інші варіанти фінансування реального сектора

У Національному банку ще вірять в обнадійливі 3,4% зростання економіки цього року, але вже погіршили прогноз темпів зростання у наступному з 2,9 до 2,5%. Прогнозують сповільнення і фахівці Мінекономрозвитку та торгівлі. Не додав оптимізму й оприлюднений днями Індекс промислової продукції, який на початок вересня становив скромних +2,2% з початку року, бо це хоч і краще, ніж в останні кілька років, але менше, ніж минулорічні 3,1 і сильно програє плюс 12-14 відсоткам, які ми мали у 2008-2010 роках.

На графіку - динаміка "зміни курсу" Індекса промислової продукції за останні дев'ять років (дані Мінфіну). ІПП - це сума доданих вартостей у кінцевій продукції всіх галузей промисловості країни (за певний час), подана у порівнянні з базовим періодом (100%). Крива ІПП непрямо, але завжди корегує рівень ВВП країни.

З небес - на грішну землю

Це стало справжнім холодним душем для багатьох експертів і політологів. Адже на тлі двох із лишком років зростання - від помірних 2,3 у 2016-му до цілком несподіваних 2,5% у минулому році, - навіть дуже обережні у своїх прогнозах експерти МВФ, Світового банку й агентства "Блумберг" "обіцяли", що наш ВВП уже цього грудня "із запасом" подолає планку в три відсотки, а потім вийде на цілком солідні 6-7% зростання щороку.
А вітчизняні експерти заходилися були чистити сурми й готували фанфари. Відзначали, що економіка несподівано й порівняно швидко "взяла" довоєнні рубежі. Раділи зміцненню гривні та збільшенню обсягів експорту. Захоплено описували "новий пояс зростання", що з Донеччини та південного Подніпров'я перемістився в центральний регіон, передусім у Київ, Вінницьку й Житомирську області...
І коли вже здавалося, що ми стоїмо перед ворітьми економічного раю, реалії реального сектора економіки швидко нас опустили на грішну землю. Якщо ще влітку окрилював прогноз (нібито від МВФ), що ВВП України на душу населення найближчим часом подвоїться, то зараз та новина здається звичайною газетною "качкою".
Щоправда, тут не варто скидати в один мішок дві різні речі. Ще два роки тому кремлівські економісти в один голос твердили, що українська економіка не витримає навантаження війною. І, мовляв, якщо російська під тягарем міжнародних санкцій теж падає, але її політ нагадує зниження планера, то українська от-от зірветься у круте піке й уже не вийде із цього штопора. Помірне, але стале зростання протягом уже третього року поспіль таки дало змогу втерти носа багатьом кремлівським "економістам", прогнози яких тепер схожі на гадання на кавовій гущі та злі заклинання шаманів вуду. Отож, якщо оцінювати все за воєнним рахунком, то сурми й справді не зайві.
А з іншого боку, те, що економіка лише балансує на одному місці, як у велосипедному сюрплясі, на жаль, цілком закономірно.
Про те, що "не все гаразд у Данськім королівстві" протягом останніх шести років говорили всі глобальні світові рейтинги, які, оцінюючи соціально- економічний розвиток країн, неодмінно ховали Україну десь у середині довгого переліку держав світу, й залишали в останній десятці рейтингів країн Європи. Й уже не тривожними дзвіночками, а вироком поважного суду прозвучало резюме Світового банку, на думку якого, в Україні за межею бідності (з доходами менш як 4 200 гривень на місяць) перебуває 60% громадян.
Зрештою, про те, що так станеться, попереджали багато вітчизняних економістів, які давно озвучували й основні проблеми нашої економіки, й називали основні причини сповільнення і стагнації. У чому ж справа і - що робити?

Хто з'їв шмат "пирога"?

Рецепт зростання економіки в останні три роки - не загадка.
Це - значне підвищення заробітних плат і пенсій. Торік зарплати зросли на 37%, а за вісім місяців нинішнього - на 26%. Це стимулювало споживчий попит, який і став головним рушієм економіки.
Минулого року кінцеві споживчі витрати у складі ВВП становили 6,7%, а домогосподарств - і взагалі 7,8, що й дало левову частку приросту внутрішнього валового продукту.
Цьогоріч споживчий попит навіть зріс (на 7,5% серпень до серпня).
Здавалося б, торішні тренди мали б навіть посилитися, однак...
"...Сповільнення темпів зростання йде, зокрема, й унаслідок вичерпаності ефектів від підвищення соціальних стандартів...", - пояснив глава НБУ Яків Смолій, коли на брифінгу озвучив погіршений консенсус-прогноз економічного розвитку.
Дещо іншої думки низка наших економістів. Вони вказують на два паралельні тренди, які домінують у виробництві промислової продукції і сільського господарства. З одного боку, ряд галузей нарощує експортний потенціал, збільшуючи обсяги поставок за кордон, з другого - відбувається падіння обсягів виробництва.
Найкраще це видно на прикладі АПК. Минулого року загальний приріст у харчовій промисловості (+2%) в основному забезпечили олійножирова промисловість (+ понад 18%), а в цілому галузь "упала" на два відсотки. Проте 60% олії та жирів пішло на експорт. Окрім цього, інші галузі АПК поставили за кордон ще понад 15% продукції.
Та само тенденція й нинішнього року. За вісім місяців АПК має +2% зростання, але він досягнутий завдяки консервній промисловості (+майже 19%), виробникам шоколаду, цукерок і кондвиробів (+12,4%), і напоїв (+4,7%). Зате, як і минулого року, впало виробництво м'яса і м'ясних продуктів (-3,9% за 8 місяців), олії та жирів (-14,3%), виробів із борошна та круп (-6,2%), хліба і хлібобулочних виробів (-5,5%). Виробництво молока й "молочки" не зросло. Менший, ніж минулого року, й урожай зернових колосових (34,5 ц/га). Та обсяги експорту майже не зменшилися (крім зерна).
Це створює дефіцит продуктів харчування, який, проте, ми не відчуваємо, бо його успішно замінює імпорт готової харчової продукції. Рік тому він зріс майже на 12%, або на 20 млрд грн, що еквівалентно більш як 20% випуску продуктів харчування на підприємствах вітчизняного АПК. Цього року маємо приблизно ті само цифри.
Така ж ситуація і на багатьох інших ділянках "економічного фронту". За 2017-й імпорт зріс на 26,4%, зокрема імпорт машин і обладнання - на 25,5, а транспортних засобів - на 41,2%! І зараз торговельне сальдо країни - негативне. Якщо експорт за вісім місяців зріс на 12,7%, то імпорт - майже на 16%. За даними Держстату, негативне сальдо становить 4 063,7 млн дол. (у січні-липні 2017 р. - 2847,5 млн дол.).
- Ввозячи свою готову продукцію, зарубіжні виробники "з'їдають" значну частку ефекту зростання, який ми очікували від збільшення споживчого попиту, - резюмує відомий економіст, директор Центру антикризових досліджень, доктор економічних наук Ярослав Жаліло.

Директор Центру антикризових досліджень, доктор економічних наук Ярослав Жаліло.

- Отож фактичний позитивний ефект збільшення попиту виявився несподівано слабким.
Давно відомо: найкращий інвестор - це вітчизняний споживач. Сплески споживчого попиту - це, власне, ті педалі велосипеда, які вмикають ланцюгову реакцію самоінвестування економіки. Рішуча індексація пенсій та політика підвищення зарплат - це було правильне рішення. Та сьогоднішня економіка - складна штука, й нині не існує одного золотого ключика, який би відімкнув двері у часи економічного дива. Тут потрібен цілий набір ключів і пін-кодів.

Хвороба структури

Хворобу імпортозалежності можна подолати, якщо, зокрема, кардинально збільшити обсяги експорту. За останні два роки він тільки зростає, але позитив цього тренду - лише аверс блискучої монети. Експерти радять поглянути й на зворотний бік медалі.
Третину від усього обсягу експорту становить зерно й інша агросировина: олії та жири. Ще чверть - необроблені чорні метали. Майже десять відсотків - мінеральні продукти. Далі йдуть деревина та вироби з неї. І тільки цього року трохи зросла частка електричних машин. Парадокс, але навіть у структурі експорту підприємств Києва торік 70% становили зерно та продукція АПК! Сировинний характер нашого експорту і дає свій негативний ефект. Хоч прямі іноземні інвестиції в Україну за останній час зросли, але погоди все ще не роблять, відтак наші підприємства в основному інвестують у виробництво власний капітал. Й оскільки переливу грошей із галузі в галузь не відбувається, увесь фінансовий ефект від експортних поставок концентрується тільки на підприємствах-експортерах.
- Така експортна структура просто нездатна забезпечити динамічне зростання навіть тим секторам економіки, що орієнтовані на зовнішні ринки, - резюмує Ярослав Жаліло.
Це - технократичний погляд на стан справ. Екс-прем'єр України 2001-2002 років, президент УСПП Анатолій Кінах розглядає проблему із соціально- економічної точки зору: - Як підтверджує світовий досвід, держава, що має переважно сировинну економіку, не може створити необхідну кількість робочих місць, потрібну для забезпечення життєдіяльності її громадян, і підтримувати високі соціальні стандарти життя у країні. Найприкріше те, - продовжує Анатолій Кирилович, - що ми могли б експортувати не тільки сировину. У нас ще працює багато підприємств, які виготовляють високотехнологічну продукцію. Але... Прикрий факт. У Європі тільки три країни не мають своїх експортно-кредитних установ, що підтримують національних експортерів. Це - Албанія, Молдова та Україна...
А на круглому столі, присвяченому проблемам виробників-експортерів, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України, доктор технічних наук, академік Валерій Геєць озвучив і стратегічне завдання, що стоїть перед нашою економікою: - Час вимагає нарощувати обсяги експорту товарів із високою часткою доданої вартості.

Директор Інституту економіки та прогнозування НАН України, доктор технічних наук, академік Валерій Геєць.

Але це - надскладне завдання. Враховуючи, що зношеність основних фондів промисловості становить майже 70%, йдеться - про модернізацію та технічне переоснащення нашої промисловості. Власне це підтверджує і колишній міністр фінансів Богдан Данилишин.

Колишній міністр фінансів Богдан Данилишин.

Даючи оцінку світовим ринкам збуту, він відзначив їхню високу волатильність, зростаючі ризики на ринках аграрної сировини та металургійної продукції (прокату), а також загальний спад економічної активності у світі (відтак, і зменшення попиту), він зробив цілком невтішний для нас висновок: "У цих умовах Україні доведеться визнати, що без переходу на високотехнологічні види виробництва та підвищення продуктивності праці досягти попередніх високих темпів зростання економіки вже не вдасться. Тому не варто критикувати нинішні слабкі темпи зростання, боюся, що зовсім скоро вони не здаватимуться такими вже й слабкими. Вихід - у рішучій технологічній модернізації нашої економіки".
Отже, завдання "на завтра" зрозуміле. Тільки "ставки" на експорт і споживчий не виграють. На модернізацію потрібні знайти "інші" кошти.

Де взяти гроші?

Проблема в тому, що якогось одного й цілісного погляду на те, як же нам додатково монетизувати економіку, досі немає. Найчастіше в телевізійних ток- шоу чуємо економістів-прихильників повністю лібералізованої економіки. Вони пропонують такий набір рецептів проти економічної депресії: макроекономічна стабілізація (подолання інфляції, для початку - хоча б до рівня нижче 10%), збалансування держбюджету; максимально можлива дерегуляція економіки та ринківзбуту, рішуча протидія корупції; приватизація всіх держпідприємств; регуляторна підтримка малого й середнього бізнесу.
Добре освічені, молоді та симпатичні, вони віртуозно жонглюють економічними термінами, говорять дуже переконливо і, здається, зараз перемагає їхня точка зору - варто весь цей "пакет реформ" утілити в життя, і ринок сам заробить гроші, необхідні для економічного зростання.
Інша група економістів, не заперечуючи доцільність пропонованого, все-таки наполягає на тому, що тільки цих "ліків" для пришвидшення економічного зростання вже недостатньо. Не дає належного ефекту, на їхню думку, й одне лише стимулювання сплесків споживчого попиту. Вони пропонують провести інституційні зміни у фінансовій сфері - таким чином, щоб, з одного боку, збільшити обсяги інвестицій в економіку в цілому, а з другого - диверсифікувати канали надходження коштів у різні галузі економіки. - А знизити інфляційні ризики можна за рахунок цільового кредитування, перш за все, - на основі цільових довгострокових позик, - переконує Ярослав Жаліло.
На думку вченого, допомогти наростити обсяги проектно-орієнтованого кредитування можна також за рахунок спеціалізації банків і фінансових установ, які й зможуть надавати позики окремим секторам економіки - АПК, промисловості, малому бізнесу, а також кредитувати проекти регіонального розвитку.
До речі, ці думки поділяє не тільки низка колег економіста, а й багато керівників підприємств малого та середнього бізнесу і директорів великих промислових підприємств.
Експерти пропонують також удосконалити бюджетну політику, зокрема, реалізуючи весь потенціал Державного банку розвитку та Фонду регіонального розвитку. Додатковим джерелом коштів може стати стрімкий розвиток вітчизняного фондового ринку. Необхідні для цього закони Верховна Рада вже ухвалила.
Ще одним фінансовим резервом може стати другий (накопичувальний) рівень пенсійної системи, на яку ми ніяк не відважимося ось уже тринадцятий рік. Здається, каменем спотикання у заочних дискусіях економістів стало майбутнє вітчизняної промисловості. В усякому разі становище в реальному секторі економіки аплодисментів не викликає. Ось як в інтерв'ю "Голосу України" оцінює ситуацію президент УСПП Анатолій Кінах:

Президент УСПП Анатолій Кінах.

- У нас досі немає стратегічного плану розвитку. І зараз, коли у світі говорять вже про "четверту промислову революцію", про високі технології, становлення інформаційного суспільства, Україна втрачає такі високотехнологічні галузі, як суднобудування, автопром, авіабудування, ракетно-космічну промисловість. У деяких із цих галузей відбуваються вже незворотні процеси. Або такий факт. У 2007-2008 роках ми випустили майже 400 тисяч автомобілів (нехай і з різним ступенем локалізації виробництва комплектуючих), а минулого року - менше семи тисяч. Хоча виробничі площі одного тільки запорізького АвтоЗАЗу дають змогу складати понад 100 тисяч авто на рік. Загалом потужності автозаводів завантажені тільки на два-три відсотки... Кілька років тому обіцяли, що збудують півтори сотні літаків, але за кілька останніх років не викотили жодного...
Співзвучні думки висловлює і вчений секретар Інституту економіки та прогнозування НАН України, кандидат технічних наук Володимир Хаусов:

Вчений секретар Інституту економіки та прогнозування НАН України, кандидат технічних наук Володимир Хаусов.

- Якщо раніше в економічні лідери й лідери економічного зростання країни виводила їхня фінансова міць, то зараз - інновації. Те, що Китай зараз виходить у лідери, до речі, пов'язано саме з політикою підтримки інновацій, яку проводить Пекін. У КНР зараз реєструють удвічі більше патентів, ніж у США. Як бачимо, в той час, коли одна група економістів говорить про економіку загалом і в основному - у площині її повної лібералізації, серед економістів і в суспільстві в цілому є запит і на необхідність потужної фінансово-інноваційної політики.
- Модернізація промисловості - це питання майбутнього нашої країни, - резюмує Анатолій Кінах. Четверта умовна група експертів наполягає - держава має скоригувати свою соціально-економічну політику і, зокрема, перейти до протекціоністських дій щодо промислового сектора. Як приклад вони наводять "нову економічну політику" Дональда Трампа. Зараз США, які ще донедавна здавалися цитаделлю ліберальної економіки, перейшли на позиції протекціонізму, і їхні економічні показники відразу ж рішуче рушили вгору.
Так і у нас. Гроші - у держбюджет, банківську систему та на модернізацію економіки принесе пришвидшений розвиток пріоритетних галузей промисловості, впевнені "четверті".
Заочна дискусія триває...

Замість епілогу

На брифінгу в НБУ глава центробанку Яків Смолій, погіршивши прогнози на цей та наступний роки, озвучив і своє бачення економічної ситуації в найближчому майбутньому. Як і в наступному році, реальне економічне зростання в 2020-му також становитиме 2,9%. Основним драйвером економічного зростання у середньостроковій перспективі, на його думку, залишиться приватне споживання, "додатковим стимулом для якого є і будуть перекази з- за кордону, які зростають через посилення трудової міграції". Ну, щодо заробітчан, які мають стати... головними інвесторами п'ятої за величиною країни Європи, - це... Власне, пан Смолій сказав - що більше українців виїде на заробітки до країн ЄС, то ... краще для економіки України! Як то кажуть, no comment. Що ж до тих "трьох китів", на яких стоїть його прогноз економічного зростання, - "стримана фіскальна політика, "інвестиції" заробітчан і сплески споживчого попиту", то факти свідчать, що ці "елефанти зростання" далеко не завезуть.. І якщо Яків Васильович висловив свою точку зору, то це його право. Якщо ж це свого роду бачення перспектив із кола фахівців, наближених до економічного блоку уряду, то, може бути, нинішнє сповільнення темпів економічного зростання скоро й справді здаватиметься нам не таким-то вже й кепським.

Ярослав ФАЛЬКО

5 причин стати членом УСПП

  • Члени УСПП можуть брати участь у вдосконаленні нормативно-правової бази бізнес-діяльності, запобігти впровадженню антипідприємницьких норм та правил.
  • Вам допоможуть налагодити стосунки з банківськими, науковими установами, виробничими, консалтинговими компаніями для розвитку власного бізнесу, запропонують новий перспективний напрямок діяльності на стику галузей.
  • Члени УСПП можуть брати участь у роботі міжнародних бізнес-форумів, діяльності двосторонніх міжурядових комісій.
  • УСПП пропонує своїм членам систему корпоративної безпеки, яка допоможе у випадку суперечок з недобросовісними партнерами та рейдерами, захистить від бюрократичного тиску та свавілля.
  • Ви увійдете в атмосферу соціально відповідального бізнесу, зможете усвідомити необхідність позитивного впливу вашої компанії на суспільство та навколишнє середовище.