Аналіз проекту податкових змін від міністерства фінансів України

Відповідає експерт: Юлія Дроговоз, віце-президент УСПП

Хочу зробити декілька зауважень щодо податкових змін, які запропоновані Міністерством фінансів України.

Єдині ставки для всіх податків – це популістська ідеологія. За спрощенням обліку вона передбачає збільшення податкового навантаження з податку на прибуток (авансові внески, які залишаються, будуть оподатковуватися за ставкою 20 %, податок з доходів нерезидентів, отриманих на території України, – 20 %, страхова діяльність – 20 %, фрахт – 20 %, скасовується ставка податку 0 % для малого бізнесу).

ПДВ на фоні нинішньої системи електронного адміністрування передбачає суттєве збільшення податкового навантаження через вимивання грошових коштів, злочинне адміністрування податку (ручне керування системою) та залишення корупційної системи, в якій успішно продовжують працювати «податкові ями». Найбільш корумпований податок протягом поточного року став ще більше корумпованим, повністю переведений на ручні рейки, проблеми бюджетного відшкодування лише загострилися та вирішуються все в тому ж ручному режимі. Збільшення порогу для обов’язкової реєстрації осіб платниками ПДВ не завжди працює, оскільки необхідність в добровільній реєстрації все одно залишиться для тих суб’єктів господарювання, які працюють з платниками ПДВ та намагаються зберегти клієнтську базу.

Усунення спеціальних ставок для фармацевтичних підприємств (7 %) та спеціального режиму оподаткування для сільськогосподарських підприємств призвело до збільшення податкового навантаження на вітчизняних виробників. Відсутність державної програми розвитку пріоритетних галузей економіки України, яким в тому числі повинне бути визнане сільське господарство, відсутність програми розвитку малого бізнесу – це доказ невміння або небажання держави займатися стратегіями розвитку економіки України, однак без нього не можна проводити податкову реформу. Всі пропозиції з реформування податкової системи, що стосуються галузевих особливостей, без визначення пріоритетних напрямів розвитку економіки, без надання інших компенсаторів або фінансової підтримки пріоритетним або вразливим галузям, є непрофесійними та шкідливими для нашої держави.

Скорочення груп платників єдиного податку, зменшення граничного обсягу доходу для другої-третьої групи, звуження кола осіб, що матимуть право перебувати на спрощеній системі оподаткування (зокрема, юридичних осіб 3 групи), платників податків, що матимуть обсяг доходу понад 2 млн. грн., без пропозицій суттєвого покращення умов ведення бізнесу (єдина ставка податків не є полегшенням) створює підстави для знищення малого бізнесу або його масового уходу в тінь. Запровадження при цьому РРО для 2 групи з обсягом доходу до 2 млн. грн. з 01.01.2016 року при необхідності запровадження РРО вже у поточному році за умови перевищення обсягу доходу 1 млн. грн. (згідно з вимогами чинного законодавства) є спробою ввести в оману малий бізнес та не є суттєвою для бізнесу преференцією, окрім тих, хто отримає дохід до 1 млн. грн.

Запровадження для платників податку 2 групи іншої моделі оподаткування (доходи «мінус» розрахункові витрати на рівні 80 % доходів) із застосуванням ставок 20 % ПДФО та 20 % ЄВС означатиме практично переведення платників податків, що мають дохід понад 300 тис. грн., на загальну систему оподаткування. Замість удосконалення загальної системи оподаткування, яка не пристосована до податкового обліку підприємців, значно обмежуючи склад витрат, Мінфін невдало береться за «удосконалення» спрощеної системи.

Реформа спрощеної системи оподаткування направлена на її знищення та не вирішує проблематики малого бізнесу, тільки усугубляючи такі проблеми. Реформа не буде сприяти виведенню малого бізнесу з тіні, що є найбільшим недоліком запропонованої моделі.

Норми ПДФО та ЄСВ пропонують в незначній мірі знизити навантаження на фонд оплати праці та є перерозподілити навантаження з робітників на роботодавців. Ця модель не вирішить проблеми тіньових доходів, але в незначній мірі знизить витрати бізнесу та частково декого з платників виведе з тіні. Але суттєвої зміни ситуації навколо тіньового сектору економіки не відбудеться. З урахуванням переходу багатьох платників в тінь вихід дуже незначної частини бізнесу з тіні завдяки зниженню навантаження на фонд оплати праці не призведе до очікуваного ефекту. Запропонування суттєвого зниження навантаження на фонд оплати праці (за загальною ставкою ПДФО та ЄСВ 20 %) з 2018 року є декларацією, яка може ніколи не реалізуватися, тому що модель, яка пропонується Мінфіном з 01.01.2016 р., не покращує умови ведення бізнесу та не створить підстав для зростання економіки, завдяки чому у 2018 році проблема потреби в компенсаторах для зниження ставки ПДФО та ЄСВ до 20 % буде все такою ж актуальному, що і в поточному році.

Податок на майно та податок з транспортних засобів: пропонується збільшити навантаження на громадян. При цьому збільшення ставок податку на нерухоме майно) завдасть суттєвого удару саме по незахищеним та малозабезпеченим громадянам. Замість задекларованого радикального зменшення навантаження на найменш захищених громадян ці громадяни отримають збільшення цін (через чергове збільшення акцизів на тютюн та алкогольні напої, пиво та вино) та збільшення ставок податку на нерухоме майно. З урахуванням інших новацій, в тому числі фактичне скасування спрощеної системи, ті ж самі громадяни отримають підвищення цін і по інших товарних групах та послугах.

Запровадження податкової реформи без радикальної реформи ДФС України, без судової реформи є черговим фейком. Починати реформу треба зі зміни філософії взаємовідношення між платниками податків та контролюючими органами, із встановлення персональної відповідальності посадових осіб, з гучних судових справ щодо діяльності сьогоднішнього та попереднього керівництва ДФС України, яке сприяло та сприяє грубому порушенню чинного податкового законодавства та порушенню конституційних прав громадян – платників податків.

Ефективність реформи залежить від того, чи буде скасована система депонування коштів на ПДВ-рахунках та від долі спрощеної системи оподаткування, а також від радикального зниження навантаження на фонд оплати праці. Тільки запровадження економічних стимулів для добровільного виходу бізнесу з тіні будуть забезпечуватиме зростання довіри до влади та збільшення ділової активності бізнесу і активізації внутрішнього ринку. Без цих заходів відновити економіку України та знайти економічні компенсатори для зменшення навантаження на заробітну плату за рахунок суттєвої легалізації бізнесу не представляється можливим.