Якими мають бути перші кроки уряду для покращення бізнес-клімату України?

Відповідає експерт: Олексій Молдован, віце-президент УСПП з питань розвитку системи державної підтримки бізнесу

Сьогодні Україна знаходиться на переломному етапі свого існування. З одного боку, країна опинилася на межі економічної кризи, яка може остаточно надломити її суверенітет і незалежність, з іншого боку – сьогодні ми маємо абсолютну підтримку світової спільноти в наших євроінтеграційних прагненнях, а ЄС, США і МВФ готові виділити значні фінансові ресурси на проведення модернізації держави.

Ситуація вимагає невідкладних дій. Водночас, як показує досвід, навіть уряд найбільших професіоналів, не здатен буде нічого зробити, без чіткого плану своєї роботи, де були б зафіксовані цілі, завдання та конкретні заходи. Економічні прориви в ХХ ст., які стали класичними прикладами того, як занедбану країну можна вивести в число глобальних економічних лідерів, були здійсненні на основі чітких  та зрозумілих стратегій діяльності. На жаль, в Україні поняття планування та програмування економічної політики девальвовані настільки, що і урядовці, і суспільство вважають це суто формальною справою. Це ще раз підтвердила програма діяльності нового Кабінет міністрів України, яка в частині економічної політики містить лише загальні фрази.

Очевидно, що новий уряд не мав часу підготувати розширений план своєї діяльності, де визначив би ключові заходи, які необхідно реалізувати для попередження економічної кризи та виведення економіки на сталу траєкторію зростання. Але це не звільняє його від обов’язку розробки та публічного представлення своєрідної «дорожньої карти» економічної політики на коротко- та середньострокові перспективи.

До даного питання необхідно підійти серйозно та професійно. Необхідно бути реалістом і не ставити глобальних завдань, які апріорі неможливо реалізувати. Варто відмовитися від сліпого копіювання політики розвинених країн на наш дуже специфічний грунт. Куди більш цікавим є досвід тих держав, які досягли успіху в умовах кризи і з комплексом таких проблем, які наразі властиві Україні.

Власне, керуючись глибоким аналізом досвіду саме таких країн,  як Словаччина, Польща, Малайзія, Сінгапур, Тайланд тощо, та враховуючи нашу специфіку, пропонуємо такий алгоритм дій.  

Передусім, треба відійти від нинішньої моделі програмування економічної політики, коли реалізація якихось завдань була самоціллю. Так трапилося з Податковим кодексом. Його прийняття було пріоритетним завданням, хоча ключовим завданням мало б бути створення соціально справедливої та сприятливої для бізнесу податкової системи.

Наразі Україні потрібно взяти на озброєння європейський підхід до планування економічної політики. Він базується на тому, що цільовими орієнтирами планів дій обмежена кількість чітко виписаних кроків, спрямовані на досягнення обмеженого переліку цілей.

Виходячи з цього, вже сьогодні необхідно розпочинати роботу для того, щоб донести до нового уряду надзвичайно важливу тезу ‑ пріоритетом програми його діяльності в частині економічної політики має стати активізація сектору приватного бізнесу в державі. Це єдиний шлях, який дозволить відновити позитивну динаміку економічного зростання та запобігти краху системи державних фінансів. Розвиток бізнесу дозволить збільшити доходи бюджету, розширить притік валюти в державу, збільшить занятість та рівень доходів населення.

Проте активізувати підприємницьку діяльність не є простим завданням. За останні три роки кількість суб’єктів підприємницької діяльності в Україні скоротилася майже на четверть, а державу покинули багато іноземних інвесторів та банків. Значна кількість вітчизняних підприємств перевели бізнес в сусідні країни. Все це свідчить про те, що бізнесу в Україні не комфортно.

Що потрібно зробити для покращення ситуації? На наш погляд, в основу політики уряду має лягти 5 важливих напрямів. Вони є чіткими і не розпорошують уваги і ресурси влади.

1. Дерегуляція підприємницької діяльності. Очевидно, що контроль з боку держави різних аспектів господарської діяльності є дуже важливим. В ідеалі він має забезпечити захист інтересів держави та споживачів продукції. Але треба бути реалістами. Подібно до того, як система технічного огляду автомобілів не мала нічого спільного з правом громадян на безпеку дорожнього року, а була лише джерелом корупційних доходів, так само наразі регуляторна система не здатна захищати інтереси громадян і держави. Для формування класу компетентних чиновників необхідні роки, тому найкраще, що може зробити уряд на даному етапі в цій сфері, це провести дерегуляцію, яка означає – менше чиновників, менше дозволів, ліцензій, сертифікатів, перевірок та ін.

2. Забезпечення доступу до дешевих кредитів. Бізнес в ринковій економіці будується на залучених ресурсів. Це є базовим принципом, який мають зрозуміти вітчизняні політики. Не буде дешевих та довгих кредитів, то не буде і економічного розвитку.Більшість країн, які здійснили швидкий економічний прорив, зуміли забезпечити зниження вартості боргових ресурсів для економіки. Це було одним із фундаментальних стовпів економічних успіхів. Як тільки вартість кредитів стає привабливою для бізнесу, гроші відразу підуть в економіку і сформують мультиплікаційний ефект. Україна має потужні державні банки, які потрібно використовувати не для фінансування дефіциту бюджету, а для стимулювання економіки. В цих банках достатньо ресурсів, щоб активізувати кредитування і надати імпульс для зниження кредитних ставок на ринку.

3. Скорочення капітальних видатків з метою погашення заборгованості з ПДВ та авансових переплат податків. Затримки і борги з відшкодування підтвердженого обсягу ПДВ а також стягнення авансових платежів по податкам означають, що держава незаконно вилучає обігові кошти з підприємницького сектору для безоплатного використання в своїх цілях. Така практика має бути подолана в найближчій перспективі, оскільки змушує підприємства до сплати податків понад суму, яку вони повинні сплати згідно з податковим законодавством України, що є неприпустимим. Повернення цих коштів до підприємницького сектору обумовить їх автоматичне спрямування на розширення операційної господарської діяльності підприємницького сектору та пожвавлення інвестиційної активності. Не викликає жодних сумнівів, що цією частиною бюджетного ресурсу підприємницький сектор скористається більш ефективно, ніж корумпований державний апарат.

4. Запровадження дієвих інструментів підтримки бізнесу. Якщо загальний податковий режим не є сприятливим для розвитку господарської діяльності в державі, то паралельно з постійною роботою над його покращенням, необхідно шукати локальні механізми, які б компенсували недоліки податкової системи, а також частково інші вади перехідної економіки (корупція, слабкість ринкових інститутів, висока вартість боргових ресурсів на внутрішньому ринку тощо). Одним із таких механізмів, може стати ефективна система податкових стимулів для розвитку підприємницької діяльності. Інвестору складно спрогнозувати, який ефект на фінансові результати здійснять, наприклад, проблеми з судовою системою, проте він завжди чітко може розрахувати, який обсяг податкових стимулів може отримати. Це не вирішить інституціональних проблем, які стримують розвиток бізнесу, але дозволить сформувати додаткові аргументи на користь провадження підприємницької діяльності в Україні.

5. Демонополізація ринків. Дана проблема є критичною для України, оскільки монополізація ринку стала ключовою стратегією ведення бізнесу в нашій державі. В Україні діє ціла система тарифних, технічних, регламентних бар’єрів для розвитку конкуренції, не кажучи вже про неформальні картельні змови. На закриті ринки вивести товар без «відкатів» і хабарів практично неможливо. Все це призводить до того, що в Україні нові фірми практично не з’являються, а наші молоді підприємці вважають за краще розвивати бізнес в країнах ЄС чи Росії. Конкуренція – це двигун ринкової економіки, тому чим сильніше її пригнічувати, тим гірше працюватиме господарський комплекс. Конкуренція забезпечує рівні права та можливості. В умовах конкуренції успіх підприємця залежить від його здатності запропонувати якісний товар за низькими цінами. В даному напрямку роботи держава маже почати з себе. Необхідно створити таку систему, щоб підприємець, який готовий запропонувати такий продукт, був в пошані в системі державних закупівель. Це суттєво підвищить конкурентоспроможність і вітчизняного виробника і економіки держави загалом. 

А як ви гадаєте?