Поділитись
В українському суспільстві давно точиться дискусія щодо того, як подолати економічну прірву, що відділяє нас не тільки від найуспішніших розвиненених держав світу – США, Японії, але й найближчих західних партнерів – Польщі, Чехії, країн Балтії, ВВП яких уже вп’ятеро вищий, ніж в нашій державі. Основним «капіталом» України залишається людський: вітчизняних ІТ-спеціалістів, медичних, наукових працівників, інженерів, будівельників радо приймають за кордоном. Бізнес слідом за фрілансерами також включився в процеси «м’ягкої» міграції, не дочекавшись якісних змін в рідному діловому кліматі. За останніми соціологічними опитуваннями, 60% молоді мріє відкрити власну справу і майже стільки ж – виїхати за кордон. Чи означає це, що економічно активні українці бачать своє майбутнє тільки за межами своєї держави? Якою ж має бути довгоочікувана економічна стратегія України для досягнення поки лише декларованого добробуту громадян? Про це інтерв’ю президента Українського союзу промисловців і підприємців Анатолія Кінаха.
Хоча темпи кризових тенденцій в українській економіці дещо призупинилися, рапортувати про якесь її зростання (тим паче, більше, ніж на 1-2%) зарано, адже насправді немає тих механізмів, які б гарантували незворотність цього процесу. Маю на увазі – немає сформованих прозорих правил гри для підприємництва, інвесторів. Рухатись в реформах зараз потрібно не лише швидко, але й «пакетно»: визначаючи пріоритети і підключаючи зусилля всіх партнерів – влади, суспільства, бізнесу.
Які ж, на Ваш погляд, пріоритети розвитку економіки на даному етапі?
Як підтверджує міжнародний досвід, та держава, яка не має потужного платоспроможного середнього класу – не зможе стати справді конкурентоспроможною та навіть справді демократичною.Які можуть бути реформи в країні, якщо більше половини спеціалістів прагне виїхати за кордон, а решта витрачає 45% доходів тільки на продукти харчування та оплату комунальних послуг і розраховує на субсидію та іншу допомогу держави? Нам гостро потрібен середній клас – адже це люди, які можуть і вміють захищати свої права, здатні за рахунок свого інтелекту і працьовитості створювати нові робочі місця, інноваційну продукцію, впевнені в майбутньому своїх проектів і своїх дітей, а тому будуватимуть своє життя на рідній землі та розвиватимуть її.
Проте сам по собі середній клас не виникне, тим паче – із зарплати в 170 євро в місяць, що є найнижчим показником в Європі. Тільки 0,7% наших співвітчизників зараховують себе до середнього класу. Тому на даному етапі, коли у бюджетоутворюючих галузях економіки досі «вирує» криза (падіння промислового виробництва за минулий рік на рівні 13,4%, експорту до 30%), визначальним пріоритетом державної інституційної політики повинне стати всебічне сприяння розвитку малого і середнього бізнесу, самозайнятості як найефективнішого інструменту реалізації підприємницького потенціалу нації, засобу поєднання економічних та соціальних орієнтирів розвитку.
Чи спрацює таке?
Вже зараз малий і середній бізнес приносить близько 70% податкових надходжень в бюджет. В Польщі він формує 40% ВВП, а у Франції та Німеччині – до 70% ВВП. Нашою очевидною проблемою є те, що в українському суспільстві самозайнятість, власна справа досі розглядається як ризиковані, де успіх – доля небагатьох. Чому так? Кредитні ресурси для запуску власної справи дорогі – в комерційних банках більше 20% річних, часто не вистачає і знань, що і як поетапно організувати тощо. В той же час, у США та Канаді, окремих країнах ЄС самозайняті становлять 10-15% усіх працевлаштованих, в Україні – менше 5%. На Заході розвиватися самостійно, будуючи своє життя – це престижно, такий засіб життя всіляко заоохочується та мотивується: пільгами, кредитами, часто за 0% ставкою, іншим підходом до співпраці. Мав розмову із нашими так званими фрілансерами, дрібними бізнесменами, що працюють нині в Польщі. Вони розповідають: із працівниками фіскальної служби вигідно бути чесними і відкритими: у них завдання не «видерти» з тебе побільше, а проаналізувати твою діяльність та порекомендувати, як отримувати більший прибуток (!). Це вигідно всім: і громадянам, і державі. The Guardian, Forbes та The New York Times свого часу писали: «У суспільстві, де шанується індивідуалізм, самозайнятість завжди була привабливою». Українці – індивідуалісти по своїй природі, вони мають купу різних ідей, бачень розвитку бізнесу – не вистачає лише умов для цього і ... гарантій партнерства з боку держави. Але в Україні з’являється унікальна тенденція: системний бізнес почав заохочувати розвиток самозайнятості, дрібного підприємництва. Це та соціальна відповідальність, яку великій бізнес проявляє, усвідомивши свою роль в суспільному виробництві.
В чому ж проявляється соціальна відповідальність великого бізнесу?
Наприклад, ПриватБанк вже рік як запустив проект «Країна Успішного Бізнесу», що дав результат в 80 тисяч новостворених робочих місць. Головним інструментом успіху стало зменшення «ціни» та спрощення доступу до стартового капіталу, і навіть це єдине привабило десятки тисяч підприємців і тих, хто зважився зайнятися власною справою. Український союз промисловців і підприємців започаткував із ПриватБанком ще більш амбітний проект: створення в Україні 1 млн. робочих місць.
Яким чином?
Максимальна популяризація підприємницької культури, багаторівнева допомога бізнес-орієнтованій аудиторії: від консультацій, допомоги із створенням бізнес-планів, до надання доступу до кредитних ресурсів, створення іннваційних механізмів їх акумулювання тощо. 21 жовтня в Києві відбувся перший український бізнес-форум «Україна – країна підприємців» для молодих підприємців і тих, хто мріє про власну справу. Його завдання – показати реальні можливості й перспективи для втілення їхніх ідей, надихнути на прояв ділової ініціативи та продемонструвати практичні інструменти для створення чи розвитку бізнесу. Потім такі заходи відбудуться у регіонах, для того, щоб якнайширше охопити всіх зацікавлених. Звісно, для того успіху проекту, на який розраховуємо, потрібна державна підтримка, щоб ця ініціатива перетворилась на національну стратегію з заохочення розвитку підприємництва, створення робочих місць на рідній українській землі, а не за кордоном. У нас є все – талант, воля і розум, щоб досягнути процвітання в своїй країні.
Добре, а саме українське суспільство готове до потреби розвивати власну ініціативність, вести бізнес?
Давно готове! Згідно з результатами Amway Global Entrepreneurship Report, 75% українців у віці до 35 років позитивно ставляться до підприємництва, а 63% хочуть відкрити свій бізнес. У той же час, ставати підприємцями наші співвітчизники не поспішають, лише 4% починають власну справу. Який відсоток з них успішний – офіційна статистика не говорить. Знову ж таки – через ті перешкоди в податковому, валютно-кредитному полі. Але 63% – це таки хороший показник… Приватівський проект «КУБ», що не претендував на національну стратегію, зацікавив сотні тисяч чинних і потенційних підприємців. Годі концентруватись на кризі, низькій заробітній платі та відсутності можливостей – їх потрібно створювати самим. І те, що все більше людей із різних сфер об’єднується сьогодні навколо цієї ідеї – хороший показник.
Фінансова складова – це не все, як Ви самі наголосили в розмові. Що ще потрібно для насадження та «розквіту» підприємницької культури?
Навчання азам підприємницької діяльності. Якщо окрім громадських організацій, банків підключиться і держава з її адміністративним ресурсом, буде розроблена цілісна програма – це реально наповнити конкретним змістом і значно розширити. Сюди належить безкоштовне консультування професіоналів з створення власної справи, перевірка наявності ресурсів до її відкриття, навчання складанню бізнес-планів, роз’яснення механізмів франчайзингу та багато іншого. Але знову ж нагадую: в державно-приватному партнерстві ця ініціатива здатна розвинутись в набагато більших масштабах: мова тоді йтиме більше, ніж про 1 млн робочих місць, і в перспективі зростання економіки до 10-20% в п’яти-десятирічній перспективі. Фінансова складова також дуже болюча: наразі однією з топ-проблем в малому підприємництві (та й не тільки) є брак фінансових коштів. За опитуванням компанії GfK, 21% бізнесменів готові розширювати штат та виробництво тільки за умови знаходження додаткових ресурсів.
Зі свого боку УСПП всіляко підтримуватиме проект, знаходячи можливості підключити до нього як нових консультантів, фіну станови, так і широкі верстви підприємців, в тому числі учасників АТО, переселенців тощо.