Поділитись
Сергій Бедзай, виконавчий директор Кіровоградського обласного відділення УСПП
Більшість бізнес-спільноти стурбована нововведеннями щодо малого бізнесу, і оптимістичний настрій зберігати дуже складно. Настає час, коли бути підприємцем дуже небезпечно, і це вже сьогодні спровокувало масове закриття підприємств малого та середнього бізнесу, приватних фізичних осіб, звільнення працівників.
Обговоримо деякі проблеми по порядку.
Держбюджет з 1 січня 2017 року передбачає зростання прожиткового рівня (1600 грн.), мінімальної зарплати (3200 грн.). Однак дня цього, на наш погляд, не має реального економічного підґрунтя. Більш того, дефіцит держбюджету (Пенсійний фонд, субвенції, державний борг) складає більше 450 млрд. грн., і його планують перенести на плечі реального сектору економіки.
Крім цього, стартує реформа оплати праці, вводяться зміни до Податкового кодексу, частина витрат Держбюджету перекладається на місцеві органи влади.
Соціально відповідальні підприємці розуміють, що з економікою потрібно щось робити, але не експериментувати 20 років з нормативно-правовою базою через сумнівні схеми податків (оптимізацій офшорів) в угоду кланово-олігархічного прошарку та їх політичних пристосуванців.
Значна частина суб’єктів господарювання готові терпіти труднощі, які є в державі, але для цього повинні бути визначені часові рамки, і необхідно, щоб це стосувалося кожного. Так справедливо. А то одним – Мальдіви і неосяжні антиморальні майнові статки, а іншим – примус, зубожіння, банкрутство, перерозподіл.
Я візьму один з багатьох приладів. Далеко не всі представники малого і середнього бізнесу зможуть забезпечити виплату мінімальної заробітної плати в розмірі 3200 грн., і не від хорошого життя СПД будуть вимушені вносити корективи в режим і графік роботи працівників. Законодавець же за такі та інші порушення передбачає штрафні санкції до 320 тис. грн., що відразу позбавляє можливості подальшої роботи.
Громадські організації застерігають, що адміністративним тиском, шляхом санкцій збалансувати інтереси неможливо.
Багато років точиться дискусія щодо ефективності Податкового кодексу. Ми неодноразово вносили до влади пропозиції з розробки та запровадження податку з обороту для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, обсягів виробництва або надання послуг. На наш погляд, такий податок в найближчій перспективі має стати стимулюючим для розвитку пріоритетних галузей, у тому числі експортерів, підприємств соціальної сфери. Більше того, він міг значно спростити бухгалтерський облік, ліквідувати так звані схеми «оптимізації» податків, зокрема ПДВ. Але такі пропозиції не ухвалюються. Чому?
Сьогодні ми активно підтримуємо урядові наміри щодо децентралізації влади. Однак, аналізуючи делеговані певні повноваження органам місцевого самоврядування, робимо висновок: законодавча нормативно-правова база під такі процеси не готова. А вона має бути ясною та зрозумілою, в тому числі – чітко регулювати рух грошових потоків. Потрібна відповідь на запитання – де суб’єкти господарювання мають проводити свою діяльність після державної реєстрації? Станом на 1 січня 2017 року у нас в обласному центрі працюють більше 600 комерційних підприємств, зареєстрованих в інших, більш економічно активних областях. Тобто, податки з такої діяльності йдуть не в нашу область – в інші. Здається, так не має бути, або буди лише в окремих випадках, які випливають з умов господарської діяльності.
Не менш важливу роль відіграють процеси, які пов’язані з проведенням інвентаризацій всього омертвілого («замороженого») капіталу, який не використовується більше 5 – 10 років на відповідних адміністративних територіях. Від місцевого чиновництва чуємо, що такі інвентаризації проходять систематично, однак у життю інше: сквер біля міськвиконкому занедбаний, розбиті лавки, антисанітарія, земельні ділянки поросли бур’янами, окремі приміщення не використовуються роками. Стає очевидним, що власники всіх цих об’єктів чекають «кращих часів». Але влада має, в тому числі й через оживлення замерлого капіталу, вирішувати питання наповнення бюджету, створення робочих місць, шукати більш ефективного власника. Точніше кажучи – повинні бути дії.
Ми, як представники бізнес-спільноти, не претендуємо на безальтернативність наших думок, експертних висновків, але громадську позицію органи влади повинні не тільки чути, а й відповідно на неї реагувати. Час прискорено спливає.
І наостанок. Більшість підприємців не є прихильниками радикальних змін через революції та протистояння, і в цьому ми неодноразово переконувались. Балансу інтересів можна досягти через демократичну свідомість і високу моральність наших керівників, а вона наступить тоді, коли зарплата працівника сьогодні буде не 100 грн. в день, а за годину, але для цього потрібні належні економічні передумови.