Поділитись
Іван Дунец, голова Об’єднання організацій роботодавців, Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області
200 подолян щодня оформляють візи до Польщі. Так, дійсно більше двох сотень, а в літні місяці – і до чотирьох сотень молодих, віком 23-45 років, працездатних людей оформляють таку кількість віз лише в одному візовому центрі на вулиці Водопровідній у Хмельницькому (він в місті не один, і такі ж центри мають сусідні області).
Тенденція загрозлива. Їде молодь в найбільш працездатному віці. Їдуть працювати. Шукають свою вдачу, майбутнє за кордоном. В той же час більшості підприємств, особливо промислових, не вистачає робочих кадрів. Що ж відбувається? Чому? Як діяти, щоб призупинити цей процес?
Перше, чому їде молодь за кордон – це надія, що там буде робота з високою зарплатою. Бесіди з тими, що вже працювали в Польщі чи збираються, свідчать, що вони сподіваються на 500 дол. на місяць. На сьогодні це близько 14 тис. грн. Є й більші зарплати. Наприклад, наші хмельницькі зварювальники, які працюють на верфях в м. Лодзь, отримують до 1000 дол. На жаль, не всі знають, що в Польщі, як і всюди в Європі, дуже жорсткі вимоги до працюючих. Праця вкрай напружена, жорстко пронормована, зайвий раз перекурити, «підняти голову» – неможливо. Заробити 500 дол. дуже непросто…
Нам відомо, що і інші держави-сусіди – Угорщина, Чехія, Словаччина – так само активно залучають до роботи українців. Як же діяти нам в Україні – керівництву держави, регіональній владі, керівнику кожного підприємства – щоб утримати молодь, заохотити її знайти себе, працювати і бути успішними на Батьківщині?
Дехто, хто ніколи не мав справу з сучасним виробництвом, умовами, в яких працюють вітчизняні підприємства, висловлюються просто: «А чому Ви не платите 14 тис. гривень і більше? Це б змінило настрої щодо роботи за кордоном». Спробуймо пояснити.
Можна сміливо сказати, що забезпечити зарплату 14 тис. грн. (може, й більше) прозоро, чесно, зі сплатою всіх податків можуть близько 10 % підприємств – там, де є передові технології, прогнозований ринок збуту. На таких підприємствах сучасні європейські робочі місця і зарплати. Як приклад, можна назвати ПАТ «Подільський цемент» (м. Кам’янець-Подільський), а в теперішній час і ТОВ «Мегатекс Індастріал», акумуляторний завод (м. Старокостянтинів). Щодо решта 90 % підприємств, то, на жаль, вийти на такий рівень зарплати їм не по силі.
Чому? Більше ніж на 80 % тут зношені основні фонди та обладнання, що не дозволяє підвищити продуктивність праці і, відповідно зарплати. Лише сучасне, високотехнологічне обладнання дає високу продуктивність. Успішні підприємства йдуть таким шляхом: беруть кредити на купівлю нового обладнання і повертають їх за рахунок ефективної прибуткової діяльності. Там росте і заробітна плата, вона складає від 7,5 до 12 тис. грн. Для інших підприємств, а їх більшість, кошти для оновлення недоступні. Їм ледь вистачає грошей, щоб покрити зростання цін на енергоносії, сировину, комплектуючі. Піднімати зарплати немає звідки. І саме тут працює більшість людей, що задіяні в промисловості. Тому, в першу чергу, в державі треба напрацювати механізми доступу виробництв до фінансування задля модернізації.
Сучасні технології і відповідні заробітні плати можуть прийти з інвестиціями. Адже інвестор знає, чому він створює бізнес, знає ринок збуту, переконаний, що без сучасних технологій і заробітних плат не може бути конкурентоспроможності. Союз промисловців і підприємців Хмельницької області неодноразово звертався до уряду, Верховної Ради щодо створення умов в країні для залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій за прикладом сусідніх Польщі, Туреччини, інших країн, які знаходяться у фазі розвитку. Основою залучення інвестицій тут є стимули для інвестора. В теперішній час наші країни-сусіди фактично конкурують – в кого кращий механізм пільг для інвесторів. Польща за досвідом Китаю навіть будує базову інфраструктуру для інвесторів – дороги, магістральні мережі. Інвестиції – це питання № 1 для будь-якої країни. Нині навіть в м. Хмельницькому вітчизняні інвестори вкладають мільярди гривень в спорудження житла – з цього можна зробити висновок, що гроші у вітчизняного інвестора є. Впевнені, що якби держава передбачила стимули для виробничого сектору, були б і сучасні підприємства, і робочі місця, і конкурентоспроможна європейська заробітна плата – і 500, і 1000 дол. Наші молоді люди могли б заробляти і на Батьківщині, а не шукати щастя на чужбині.
Не зрозуміло, чому уряд, Верховна Рада не ухвалюють з цього питання рішень, адже потрібні не стільки гроші, скільки добра воля –вивчити, зрозуміти і «переписати» українською мовою польські, а ще краще – турецькі закони щодо залучення інвестицій. Це потрібно робити в державі негайно, щоб створити технологічні робочі місця і надати молоді альтернативу роботі за кордоном.
Що ще унеможливлює підвищення до пристойного рівня заробітної плати? Ми не раз звертались до органів влади щодо неприпустимості постійного і значного збільшення вартості енергоносіїв для наших підприємств. Аналізуючи ціни на електроенергію та газ, які каменем лягають на собівартість продукції, ми не знаходимо відповіді, чи є така ціна обґрунтованою. Наш уряд має розуміти, що в промисловості працюють 2,6 млн. людей, поруч з якими – їх сім’ї, їм потрібно значно, в рази, підвищити заробітну плату. Адже це фінішна ланка державної економіки, звідки виходить готова продукція, сплачуються податки в місцеві, державний бюджет, Пенсійний фонд. В теперішній час для вітчизняного виробництва має бути мораторій на підвищення цін на енергоносії, в іншому випадку підприємства опускаються в зону неконкурентоспроможності, а це означає падіння виробництва, скорочення робочих місць. Чи можуть наші молоді люди не реагувати на це? Краще їхати за кордон. Там нібито спокійніше, стабільніше….
Ще одне недругорядне питання – створення умов малому бізнесу. Всі країни надають велике значення умовам, в яких функціонує бізнес-середовище. Навіть новообраний Президент США Трамп, попри того, що закони в Америці вже давно відшліфовані, ставить питання реформи податкового законодавства, щоб ще покращити можливості для малого та середнього бізнесу. На жаль, результати України щодо умов ведення бізнесу практично не міняються. Ми займаємо 80-те місце серед 190 країн світу згідно з рейтингом Doing Business 2017.
Збільшення мінімальної зарплати до величини 3200 грн. практично поставило на коліна велику частину підприємців, бо зарплата 3200 грн. і податки (ПДФО і ЄСВ) для них непідйомні, вони йдуть в «тінь» або змушені призупинити діяльність. Але тут постає питання: «За що їм жити?». Зараз ми чуємо, що мінімальну зарплату треба підвищити до 5000 грн.! Безумовно, навіть така цифра не забезпечує нині високої якості життя, зарплата має добігати 10, 15, 20 тис. грн. Але одного бажання або урядового розпорядження недостатньо. Спочатку умови для економічного ривка, потім – підвищення зарплат, не навпаки. Маємо нині дуже складну ситуацію: бізнес не повинний закриватись, бо там сотні тисяч робочих місць, він повинен розвиватися. Але перед тим як уряду приймати рішення щодо підвищення мінімальних зарплат, його треба озброїти механізмами – за рахунок чого. Суспільству ж треба роз’яснювати, яким чином підприємці мають вирішувати такі складні завдання. На жаль, ситуацію в справі заробітних плат, податків (чому хтось платить податок з зарплати, а хтось ні) не можливо порівняти ні з якою країною-сусідом. Адже в нас 50 % працюючих зайняті в «тіньовій» сфері економіки. Такий стан в питаннях оплати праці формувався більше 20 років, тепер все потрібно виправляти, діючи виважено і обережно, пам’ятаючи не тільки про її мінімальну величину, а і про міжпосадові співвідношення місячних посадових окладів працівників, місячних тарифних ставок робітників тощо. Інакше іде нівелювання стажу, освіти, кваліфікації, демотивація будь-якої сумлінної праці. Наслідки волюнтаристських рішень в сфері «праця і її грошова оцінка» можуть бути катастрофічні.
Отже, підсумуємо: в економіці України є багато проблем, але є шляхи, які можуть забезпечити працездатне населення, молодь сучасними робочими місцями і конкурентоспроможною оплатою праці.