Поділитись
З виступу на форумі «Трансформація України» президента УСПП Анатолія Кінаха.
Наші пропозиції не є часткою політичної, міжособистісної конкуренції чи метушні навколо ресурсів. Наше завдання – на основі системної, високопрофесійної діагностики ситуації сформувати умови, які дадуть Україні можливість незворотньо інтегруватися в європейський світовий економічний і політичний простір. Нас турбує якість інтеграції, те, в якому статусі Україна потрапить у сучасний світ. Простір навколо дуже конкурентний, і кожний народ і держава виборюють своє місце під сонцем. Протягом декількох тижнів, це підтверджують керівники ЄС, завершиться ратифікація Угоди про асоційоване членство України в ЄС. Днями відбулася важлива подія, яка має цивілізаційне значення для України – запровадження безвізового режиму. Тому так важливо сформувати план загальнонаціонального розвитку України, який дасть можливість покроково означити якісні моменти нашої інтеграції та соціально-економічного розвитку.
Нажаль, в країні є низька проблем, які накопичувалися за всі роки нашої незалежності. Продовжує погіршуватися структура економіки, більше 70% її – сировинного характеру. Під величезною загрозою індустріальний та інноваційний напрямки, є ознаки деіндустріалізації. Це питання напряму взаємопов’язане з модернізацією промисловості, економіки. В світі немає жодного позитивного прикладу успішного розвитку, високої якості життя громадян в державах з сировинною економікою. ООН в 2016 році фіксує, що близько 60% українців знаходяться на межі чи нижче її.
Нас дуже турбує демографічна ситуація. Державна статистика свідчить, що за останні роки щорічне зменшення фактичної чисельності українців – від 180 до 200 тис щорічно, це втрати в розмірі середнього обласного центру. До цього додається проблема високих масштабів трудової міграції. По різними даним, від 6 до 7 млн українців шукають засоби існування за кордоном. Для серйозних інвестиційних проектів бракує кваліфікованого трудового потенціалу. Останні соціальні опитування буквально поточного місяця показують, що 65% українців вважають основною причиною вітчизняних проблем непрофесіоналізм і корупцію в інститутах влади, 54% – війну на сході.
На нашому форумі присутні депутати Верховної Ради України. Хотів би через них запитати парламент – де системні програми розвитку України? Не декларації намірів, а програми. У всьому світі так: державна програма має законодавчо-нормативне забезпечення, ресурсну базу, поділена на етапи, містить чітко означений результат, називає відповідальних персон, передбачає моніторинг і контроль, обґрунтована техніко-економічними розрахунками та прогнозом наслідків. Головне, дати відповідь на питання – як і коли ця програма покращить життя людей?
Що коїться у нас навколо земельної, пенсійної, реформи галузі охорони здоров’я… Вимушений був уряду зробити зауваження два місяці тому, коли пролунало з вуст міністра, що пенсійна реформа на 90% погоджена з МВФ, а ще не було ні законопроекту, ні програми, ні її обговорення. Яка неповага до українських громадян, бо ці непрості зміни торкнуться всіх, навіть тих, хто ще не народився! Для України дуже важливо вийти з стану невизначеності, перейти на чіткі, програмні, системні методи, пам’ятати, що в центрі такої роботи – національні інтереси і відповідальність перед людьми.
Кілька висновків. Практично всі учасники форуму наголосили, наскільки критично впливає на факт відчуження людини від держави в Україні. Це не моє формулювання. Під час підготовки форуму про це говорив патріарх Святослав, патріарх Філарет абсолютно це підтримує. Влада перетворюється в джерело здобуття багатства. Намагання отримати статус депутата, міністра має внутрішнім мотивом не зробити щось краще для держави, а вирішити свої особисті питання, збагатитися. Це для держави дуже ризиковано. Такі тенденції призводять до вакууму довіри, до ненависті людей, перекреслюють можливість працювати на основі серйозних довгострокових системних методів. До речи, стратегії розвитку в усіх державах, включаючи сусідську Польщу, завжди сприймалися як вищий пріоритет і виконувалися незалежно від складу парламенту чи уряду.
Для розвитку як кисень потрібен відповідальний та результативний суспільний діалог. Наше спостерігання – в Україні є лише імітація діалогу, нам необхідно максимально виправити ситуацію.
Дуже серйозно постали питання духовної сфери. Без морального і духовного здоров’я мріяти про успішну державу – марна справа.
Дуже серйозна ремарка – забезпечити прагматичність дій. От що таке план Маршала, це часто лунає, постійно пов’язують план Маршала і фінансову допомогу, яка була надана післявоєнній Європі. Але не лише допомога, це серйозні інституційні реформи. Саме так було в Німеччині: завдання зміцнення верховенства права, підприємницької свободи, розумна політика державного протекціонізму, індустріально-інноваційний розвиток були сформульовані як пріоритетні, до них додалися ресурси, і тоді з’явився результат. Без інституційних змін заклики про допомогу на кшталт плану Маршала ні до чого не призведуть. Ми знову повертаємося до нашого «домашнього завдання» – ми маємо самі підготувати власну стратегію розвитку, а потім задля її реалізації звернемося по допомогу.
Форуму «Трансформація України»необхідноза найближчі 2-3 місяці завершити створення міжнародної експертної групи, щоб перейти до формування стратегії трансформації як загальнонаціонального плану розвитку України на основі досвіду держав, що пережили цей складний період (східна Європа, Балтія), враховуючи пріоритети національних інтересів. Це – наше найважливіше завдання на другу половину 2017 року.
Згадаємо, після ратифікації угоди про асоціацію України і ЄС у держави з’являється історичний шанс зробити ривок вперед. По суті, Угода про асоціацію і є нашою головною реформою, але її необхідно наповнити внутрішнім підтриманим громадою змістом. Запасу міцності, запасу часу на зволікання з тим, щоб створити умови незворотного розвитку України як сучасної конкурентоздатної держави, не існує. Ми можемо це зробити тільки на основі консолідації зусиль і наростаючого впливу структурованого громадянського суспільства.
Для таких змін, таких проривів необхідно сформувати суспільну синергію, консолідувати зусилля українського народу, влади і бізнесу, наших міжнародних партнерів.