Поділитись
28 липня відбулось засідання Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) і Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану.
Експерти обговорили потребу збереження людського капіталу задля відновлення України після перемоги. Від Федерації профспілок України у роботі взяв участь та виступив заступник Голови ФПУ Олександр Шубін.
Отже, розробка державної політики повернення вимушених мігрантів поряд із стимулюючими заходами для подолання майбутнього дефіциту робочої сили мають стати невід’ємною складовою повоєнного відновлення, що реалізовуватиметься в рамках Плану відновлення від наслідків війни.
Про ці та інші питання ми більш детально поговорили з Президентом УСПП Анатолієм Кінахом.
- Анатоліє Кириловичу, УСПП пропонує прийняття окремої Стратегії збереження і розвитку людського потенціалу, що враховувала б реалії воєнного стану та вже озвучені прогнози повоєнного відновлення. Допоможіть конкретизувати? Що головне?
- Повномасштабна агресія росії проти України принесла серйозне загострення тематики збереження і розвитку людського капіталу, загострення демографічної кризи, збалансованості ринку праці, у т.ч. і соціально-трудових відносин. План відновлення України, на наш погляд, повинен передбачати, у першу чергу, розвиток України на основі індустріально-інноваційної політики, створення умов для виробництва продукції з високою доданою вартістю, не повторювати довоєнну структуру економіки, яка несла для нас загрозу сировинного придатку і експортера робочої сили. Він повинен у комплексі враховувати фактор наявності трудових кваліфікованих ресурсів. Без людей нічого не буде.
На засідання Штабу стійкості національної економіки, ми запросили представників ВРУ, КМУ, Національної Академії наук, значної кількості експертів, і, що дуже важливо, структурованих об’єднань профспілок, роботодавців, промисловців, підприємців України, щоб комплексно розглянути це питання.
Основну доповідь робила Елла Лібанова, академік НАН, директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім.. М.В. Птухи НАН України. За висновками науковців видно, наскільки це питання важливе для України. Наведу дані ООН: станом на липень ц.р. кількість зареєстрованих у країнах світу українських біженців становить 6,3 млн. осіб. У Європі на цей період було зареєстровано 5,1 млн. Українців як осіб, котрі потребують тимчасового захисту, біля 70-75% - це жінки і діти, в т.ч. до 80% наших біженців – громадяни, які мають або незакінчену вищу або вищу освіту.
Це дієздатна, кваліфікована частина нашого суспільства.
Станом на липень вже до 60% працевлаштовані у державах перебування. Це дуже серйозна загроза. Якщо ми не будемо динамічно створювати умови для повернення наших громадян, то чим довше ми будемо це робити, тим менше громадян повернеться до України, що підтверджують дані Національної Академії наук. Мова йде не тільки про відновлення інфраструктури, а й створення стандартів якості життя, включаючи захист прав людини, інфраструктура, доступ до соціальних послуг тощо.
І тільки так у комплексі можна підвищувати відсоток українців, які повернуться на рідну землю. Це повинно бути сформульовано у плані відновлення, де питання розвитку трудового потенціалу має бути одним з основних. А далі ми пропонуємо, щоб на цій основі держава формувала стратегію з необхідною законодавчою, ресурсною базою, продумала міжнародний вектор, етапи відновлення тощо.
- Зрозуміло, що Стратегія має корелюватися із Планом відновлення України, який, до слова, так і не фіналізований. Які дії, на Ваш погляд, мають бути першочерговими?
- Перше – реанімувати діяльність Національної ради по відновленню України від наслідків війни. Ситуація, дипломатично кажучи, абсолютно неприпустима. Ще у квітні 2022 року Указом Президента України затверджений її склад. Співголовами є спікер Верховної Ради, Прем’єр-міністр України і Глава Офісу Президента. Створено біля 2 десятків робочих груп. Відповідно до Положення про її діяльність, Нацрада у перший місяць після створення повинна була зібратись і затвердити регламент своєї роботи і проводити засідання 2 рази на місяць. Цього немає. І вже півтора року війни, немає, на жаль, чітко сформульованої програмно-проектної частини Плану відновлення, що дало би можливість вже працювати по етапах пошуку партнерів, ресурсів, пріоритетів тощо. Це є часткою того, що ми повинні зробити і у т.ч. для повернення наших громадян в Україну.
Ми проводимо такі заходи, координуючи наші зусилля з органами державної влади. За ініціативою Антикризового штабу були проведені парламентські слухання з питань Плану відновлення, які підтвердили ті висновки, які я зараз сформулював. Прийняті офіційні рекомендації парламентського Комітету з питань економічного розвитку, де якраз першим пунктом було зазначено необхідність проведення засідання Національної ради і затвердження проектної складової Плану відновлення хоча б на перший невідкладний етап.
- Що далі?
- Рекомендації Парламентських слухань місяць тому спрямовані в усі державні інституції, починаючи з Президента України. Зараз разом з парламентськими структурами ми моніторимо, яка реакція на ці пропозиції, і будемо ще підсилювати, бо далі виникає дуже серйозна проблема, якщо цього не буде зроблено.
Слід підкреслити, що під час конференції з відновлення України в Лондоні наші партнери нам сказали, що основними ресурсами для цього завдання будуть приватні інвестиції, а вони ніколи не прийдуть до України, якщо у нас не буде чітких і прозорих програм, проектів і не буде побудованих на основі європейських стандартів механізмів контролю ефективності і звітності за використанням цих ресурсів. Це наразі дуже актуально і цей напрямок необхідно максимально підсилити, не чекаючи завершення війни та нашої перемоги. Ці та інші невідкладні питання потрібно вирішувати вже сьогодні. Потрібна прагматична, конкретна проектна програма відновлення.
- Як співголова НТСЕР, як Ви бачите її роль у процесі збереження людського капіталу ?
- НТСЕР – це не просто якась громадська ініціатива або ініціатива соціальних партнерів, це законодавчо-нормативно визначений орган при Президентові України. Ми активно співпрацюємо з профспілками. Моя особиста позиція полягає в тому, що по суті ми робимо одну справу: наша робота спрямована на результат, який стосується створення конкурентоспроможної економіки, високотехнологічних і безпечних робочих місць, гідної оплати праці, високого рівня захисту найманих працівників, особливо у частині пошуку постійних балансів між інтересами роботодавця і найманого працівника. Тільки так можна рухатись уперед.
На жаль, діяльність НТСЕР протягом останніх років штучно блокується. Тепер нам вдалося спільними зусиллями відновити її діяльність, але виникла проблема, яка не дає можливості її повноцінного функціонування. Не призначений голова НТСЕР.
Законодавством визначено етапність і черговість головування в НТСЕР, зараз черга профспілок України. Ми вчасно подали усі необхідні матеріали, але до сьогодні необхідні процедури не проведені, в першу чергу, з вини урядової сторони і ці матеріали не направлені Президенту України на розгляд, щоб був виданий відповідний Указ Президента України по призначенню голови НТСЕР.
Це неприпустима ситуація. На це звертають увагу наші міжнародні партнери, в країні має бути трипартизм, соціальний діалог, це загальновідома система в демократичній сучасній державі. Ми підписали багато різноманітних нормативних документів, починаючи з Міжнародної організації праці, щодо наших зобов’язань по адаптації законодавства до законодавства ЄС. І така ситуація може стати серйозним негативним фактором з точки зору подальшої інтеграції України до ЄС. А це наш пріоритет. Ми зараз працюємо, щоб довести наші висновки і до Уряду, до Президента України. Будемо робити все необхідне, щоб повноцінну діяльність НТСЕР було відновлено у стислі терміни, бо це у тому числі і є основою соціального діалогу на загальнодержавному національному рівні.
- Що потрібно зробити в законодавчому полі для створення умов розвитку бізнесу, зростання рівня добробуту та якості життя громадян, від чого залежить процент тих «втікачів від війни», хто повернеться в Україну? Ми можемо розраховувати на діалог влади і суспільства?
- На останньому засіданні Антикризового штабу я оголошував деяку офіційну статистику. Ми фактично всі останні засідання формулюємо необхідність подолання такої загрозливої тенденції для України, як втрата економічної самодостатності, від чого потім може виникнути багато інших проблем. Це офіційні дані за січень-червень ц.р. у структурі видатків Державного бюджету України. Частина зборів з економіки України склала тільки 36%, інші 64 % - це зовнішнє фінансування – кредити, займи, гранти.
Це дуже небезпечно. Нам потрібно робити все, щоб підвищувати свою частину дохідності, яка забезпечуватиме нашу життєдіяльність: зарплати, пенсії, капітальні вкладення тощо, бо ситуація із зовнішньою допомогою не безкінечна і це вікно можливостей може закінчиться. Нам з урахуванням цього фактору часу потрібно задіяти наш потенціал, створити необхідні умови. Ось якраз на це і спрямовані наші зусилля в рамках і Антикризового штабу, і соціального діалогу.
Ми зараз працюємо і з Парламентом, і з Урядом, і з РНБО, щоб усі зрозуміли це та діяли ефективно. Відкриваючи засідання Штабу, я завжди наголошую, що так, як наші бійці на фронті ціною свого життя і здоров’я захищають кожен метр української землі, так і ми тут в тилу повинні боротися за кожне робоче місце, за кожну людину, за нашу економічну самодостатність.
Тому Уряд не повинен допускати подальшого зниження нашої економічної самодостатності. Для цього потрібно сформулювати якісну грошово-кредитну політику. 25% облікова ставка НБУ по суті заморозила кредитування реального сектору. Без доступу до ресурсів неможливо думати навіть про поточну роботу, не кажучи про подальший розвиток. Буквально тиждень тому НБУ знизив ставку з 25 до 22%, але цього мало. Більш того, існують дуже серйозні проблеми, зокрема, щодо депозитних сертифікатів Нацбанку, які до останнього часу мали прибутковість на рівні 23% річних, які НБУ виплачував комерційним банкам, але це кошти з повітря. Хоча для Нацбанку це вигідно, але через це банківська система не кредитує реальний сектор. Це може серйозно нашкодити нашому економічному потенціалу. Наприклад, Ізраїль під час ведення війни тримав облікову ставку на рівні 6-8%, та максимально спрямовував ресурси на економіку і за період останньої довгої війни мав зростання ВВП. Це дуже чутлива тема, тому ми звертаємось до Президента України, щоб обговорити, як нам адаптувати грошово-кредитну, податкову, інвестиційну, соціальну політику до завдань як економіки воєнного стану, так і відновлення України. Головна стратегія для нас має бути - боротись за кожне робоче місце і за своє економічне відродження.
- В умовах воєнного стану багато людей втратило роботу, закінчились заощадження. Погіршуються умови праці, зокрема законодавчого регулювання їх трудової діяльності. Профспілки ставлять питання про залучення людей на ринок праці. Що потрібно зробити, щоб не втратити наш трудовий потенціал?
- Перш за все, має бути така політика держави, в т.ч. і Уряду, яка б спрямовувалася на максимальне задіяння усіх можливостей, включаючи податкові, кредитні, митні стимули, наявність природних ресурсів, промислового та науково-технічного потенціалу для розвитку економіки. Також сюди належить локалізація виробництва, обґрунтоване імпортозаміщення, створення сприятливих умов для участі національних виробників у системі державних, оборонних замовлень, з урахуванням стандартів якості, цінової конкурентоздатності тощо.
Більш того, я бачу, що деякі владні інституції з великим задоволенням беруть нові і нові позики в міжнародних партнерів. Нам важлива допомога, але проблема в тому, що вони з набагато меншим ентузіазмом працюють над тим, щоб створювати умови в Україні, щоб вона використовувала власний потенціал для вирішення тих проблем, які сьогодні для нас актуальні. Це перше, тепер друге: коли мова йде про забезпечення Збройних Сил України, набагато привабливіше для виконавців займатись імпортними контрактами, бо там можна використовувати корупційну складову.
А якщо для допомоги армії потрібно задіяти національного виробника, зазвичай відразу ентузіазм зникає. Тут вже не пограєшся з цінами. І ось, як приклад, та ганебна ситуація, яка виникла з Державною аудиторською службою, яка декілька місяців тому подала висновок, що ті виробники, хто постачають продукцію і товари для ЗСУ не мають право включати у ціну товару свій прибуток. По факту постачань вона почала формулювати претензії щодо повернення до Держбюджету частки, яка складає прибуток. До імпортної продукції таких вимог немає, таким чином виникла ситуація, коли просто знищується стимул для національного виробника постачати свою продукцію, через те, що в ціну товару заборонено включати прибуток.
І керівникам компаній навіть погрожують кримінальними справами. Ми також працюємо над вирішенням цього питання. Хоча, як позитив, вже прийнята постанова уряду, котра нівелює цю проблему для подальших вітчизняних постачальників.
Також є проблема відсутності конкретних дій по координації між міністерствами і відомствами, а насправді, - це звичайне організаційне питання, яке можна за наявності бажання вирішити протягом однієї години. Тому кожен чиновник має по максимуму відпрацьовувати ті завдання, які ставить воєнний час. Я переконаний, що Україна має величезний потенціал, достатній для відчутного економічного зростання.
Розмову вів Юрій Работа