Поділитись
Цим інструментом може стати механізм підтримки переробної галузі, що передбачено у законопроєктах № 13414 та № 13415
Розвиток переробної промисловості стає основною умовою для економічного виживання держави під час тривалої повномасштабної війни. Саме ця галузь забезпечує створення продукції з високою доданою вартістю та нових робочих місць, приносить більші податкові надходження і скорочує залежність від імпорту.
На початку листопада Верховна Рада у першому читанні схвалила два законопроєкти (№ 13414 та № 13415 – зміни до Митного та Податкового кодексів відповідно) про компенсацію капітальних інвестицій через податки. На відміну від інших інструментів державної підтримки, ці законопроєкти спрямовані виключно на стимулювання розвитку переробної галузі.
Система підтримки інвестицій
Промисловість України входить у складний період: за перше півріччя 2025 року виробництво скоротилося на 3,9% після двох років відновлення, агросектор упав на 14%, будівництво суттєво сповільнилося. Імпорт за 10 місяців перевищив експорт майже на $34,6 млрд, що посилює залежність економіки від зовнішніх ринків і тисне на платіжний баланс. Значний обсяг міжнародної допомоги не перетворюється на внутрішні інвестиції – не доходить до реального сектору, а залишається в резервах НБУ, що зовсім не стимулює економічне відновлення.
У таких умовах питання розвитку переробної галузі є передумовою для економічного виживання країни в умовах тривалої повномасштабної війни з російським агресором. Саме промислова переробка створює продукцію з високою доданою вартістю, формує робочі місця, генерує більші за обсягом бюджетні надходження і зменшує залежність від імпорту. Міцна економіка – запорука обороноздатності.
Водночас війна знищила або пошкодила сотні виробництв, тисячі підприємств були релоковані, інфраструктура зруйнована, а ризики для інвесторів є безпрецедентними. У такій ситуації класичні ринкові механізми не працюють – інвестиції не приходять самі.
Для запуску відновлення потрібна комбінація інструментів, що передбачає:
- стимулювання нових сучасних виробництв;
- модернізацію наявних потужностей;
- підтримку релокованих підприємств;
- підготовку інвестиційних проєктів за міжнародними стандартами;
- гарантії передбачуваності та захисту капіталу.
У світі подібні завдання розв’язують за допомогою системних державних програм – компенсацій частини інвестицій, податкових стимулів, промислових грантів, довгострокового кредитування та індустріальних парків.
Україна поки має лише окремі елементи цієї системи – індустріальні парки, низку обмежених за ресурсами державних програм із підтримки малого та середнього бізнесу, сприятливі умови для «інвестнянь». Проте існує дефіцит комплексної промислової (та й, відверто, загальноекономічної) стратегії, яка б об’єднувала всі інструменти в єдину модель.
Крім того, у цих умовах ухвалено невмотивовані нагальною економічною потребою рішення щодо ліквідації Мінстратегпрому та Мінагрополітики, які відповідали за основні сфери національної економіки.
Чи можуть допомогти законопроєкти № 13414 та № 13415?
Ухвалені парламентом у першому читанні законопроєкти пропонують ще один інструмент – компенсацію інвестицій через податковий механізм. УСПП підтримав цю ініціативу на засіданні Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану, де на запитання бізнесу відповідав один з ініціаторів законопроєктів, заступник голови Комітету з питань економічного розвитку ВРУ Дмитро Кисилевський.
Крім того, УСПП звернувся з відповідним листом до Прем’єр-міністра, адже важливо створювати всі умови для локалізації (створення нових і масштабування наявних) виробництв із доданою вартістю.
Водночас важливо розглядати ці проєкти в більш розгорнутому контексті.
По-перше, це лише один із затребуваних додаткових інструментів у воєнний час у процесі формування системної державної промислової політики, орієнтованої на збільшення самодостатності національної економіки.
По-друге, ефективність буде залежати від того, чи отримає бізнес доступ до довгострокового фінансування (доступні кредити, гранти тощо), прозорого і дієвого страхування воєнних ризиків і зрозумілу регуляторну політику.
По-третє, у воєнний час будь-який інвестиційний стимул працюватиме лише тоді, коли держава гарантує послідовність і прогнозованість своїх дій та оптимальне адміністрування.
Інакше навіть найкращий механізм залишиться «на папері».
Чи потрібно поширювати механізми на добувну галузь і ГМК?
Наша позиція: у поточних умовах державні стимули мають працювати насамперед там, де створюється висока додана вартість.
Гірничо-металургійний комплекс – один з основних для економіки секторів, який забезпечує значну частку експорту, валютної виручки та зайнятості. Водночас добувна галузь традиційно є прибутковою і капіталоємною, раніше не орієнтованою на глибину переробки. Тому запит бізнесу цієї сфери на стимулювання інвестицій у глибоку переробку руди, металобрухту, феросплавів, трубне виробництво, машинобудування є логічним.
Що найкраще підходить у цьому плані для ГМК, на наш погляд:
- інвестиційні гарантії для великих проєктів (від $100 млн);
- доступ до енергетичних ресурсів за конкурентними тарифами;
- розвиток і безпека логістики (порти, залізниця);
- стабільність ренти, тарифів і податкової політики;
- модернізація виробництв під вимоги «зелених» ринків ЄС поруч із відтермінуванням введення механізмів CBAM.
Тому дію законопроєктів № 13414 та № 13415, як і інших подібних до них ініціатив у майбутньому, на ГМК поширювати варто, але саме для тих проєктів, які створюють продукцію з новою доданою вартістю, що може конкурувати на зовнішніх ринках, і сприяють технологічній модернізації виробництва.
Інакше кажучи, потрібно стимулювати не просто видобуток, а індустріально-інноваційний розвиток на базі видобутку.
Україна потребує запуску повного циклу глибокої промислової переробки – від переробки агропродукції до інших стратегічних секторів промисловості, зокрема ГМК. Ініціативи на кшталт законопроєктів № 13414 та № 13415 можуть бути частиною цього процесу, але не замінять формування системної сучасної промислової політики, над якою треба далі спільно працювати бізнесу і владі, залучаючи (де це можливо) допомогу міжнародних партнерів.
Лише поєднання інструментів, передбачуваність державної політики та партнерство держави з бізнесом здатні повернути промисловість на траєкторію зростання.
А.Кінах для ГМК-Центр