Поділитись
Події, які зараз переживає Україна, та їх наслідки мають багато чому нас навчити.
Помилки допустилися всі: і влада, і бізнес, і суспільство. Відповідальність за те, що нині відбувається в країні, лежить саме на цих суб’єктах взаємовідносин. Влада надто перейнялася власним самозбагаченням, деморалізуючи таким чином суспільство, задавлюючи бізнес і знижуючи його конкурентоздатність. В результаті «хворе» громадянське суспільство жодним чином не могло і не хотіло боротися за свої права.
Саме тому я вважаю, що першочергові зміни в державі повинні розпочатися із морального оздоровлення суспільства. Всі наші біди почалися саме через тотальну комерціалізацію. Гроші цинічно взяли верх над людьми, а сповідування християнських цінностей, на жаль, відійшло в минуле.
Після жорстоких подій на Майдані ми не повинні мовчати, необхідно називати речі своїми іменами і в мирний спосіб вимагати змін у своїй державі. Перш за все це стосується бізнесу, який чи не найбільше постраждав від існуючого бюрократичного режиму.
Збирання поборів в Україні вже доходило до маразму. Корупція, контрабандні схеми на митниці, конвертаційні центри та багато інших вигаданих владою інструментів тиску на бізнес перетворили життя підприємця на пекло. Ми занадто толерантно пробували критикувати владу, а в більшій мірі з нею погоджувалися. В результаті мовчання лише поглиблювало ці проблеми. Майдан, на мій погляд, мав відбутися ще наприкінці 2010-го… Зараз, коли спільними зусиллями бізнесу та суспільства, такою кількістю жертв вдалося скинути цей, здавалося б неповальний режим, ми зобов’язані добитися змін на краще! І головне – не мовчати.
Насамперед необхідно назавжди змінити філософію спілкування чиновника з підприємцем. Влада має перестати розглядати бізнес як «дійну корову», а всіляко сприяти його розвитку. Це дозволить відродити довіру реального сектору до держави, сприятиме поширенню думки про те, що бізнесом в Україні вигідно займатися і це єдина можливість бути багатим (матеріально забезпеченим). Треба забути, що влада – це шлях до збагачення. Чиновник має бути «бідним як церковна миша» і думати над тим, як максимально ефективно прислужитися суспільству. Така філософія притаманна більшості розвинутим економікам світу.
Бізнес-спільнота чудово усвідомлює життєву необхідність непопулярних кроків, на які повинен наважитися новий уряд. З дня незалежності в Україні не працюють окремі об’єктивні економічні закони, зокрема в частині вартості тарифів. Вони мають мати ринкову ціну, але при цьому має проводитися жорсткий контроль за політикою тарифоутворення. В тому числі уряд повинен подбати про адресні дотації тим, хто дійсно потребує державної підтримки. Не може бути одинаків тариф на споживання газу в Конче-Заспі та бабусі в селі. Те, що сьогодні зробили в частині тарифоутворення з НАК «Нафтогазом» - це злочин. Всі державні монополії сьогодні збиткові, але служать джерелом збагачення для багатьох посадовців.
Україні конче потрібні непопулярні рішення. Так, вони не сприятимуть росту політичних рейтингів, які для деяких політиків напередодні виборів вкрай важливі. Але податкову, адміністративно-територіальну, пенсійну, медичну реформи необхідно проводити. І чим швидше, тим краще. Чому б, наприклад, не доручити управління податковою та митною службами іноземним консалтинговим компаніям. Таким чином ми позбудемося напрацьованих вертикалей зі збору грошей і чиновників-міліонерів, які збагачуються на цих потоках.
Дуже важливо відмовитися від соціального популізму, який захлиснув не тільки Україну, а є й проблемою в багатьох країнах світу. Держава повинна жити рівно на ту суму, на яку вона заробляє.
Українському підприємництву необхідна абсолютна дерегуляція. Про неї говорять 15 років, але з кожним роком бізнес-середовище стає все більше зарегульованим. Треба позбавити чиновника можливості впливати на економіку. Підприємець має відповідати перед споживачем, а не представником влади, він якого в разі чогось можна відкупитися. Це дозволить сформувати сприятливе середовище для розвитку підприємництва, чесні прозорі правила гри, побудовані на об’єктивних економічних законах, в тому числі на принципах добросовісної конкуренції.
Бізнесу – стимули для розвитку та доступ до фінансових ресурсів. Тенденція останніх років свідчить: той хто мав засоби для існування, не мав стимулів і бажання розвивати бізнес, бо були побоювання, що прийдуть і заберуть. Держава має розпочати фінансування пріоритетних бізнес-проектів. Це буде своєрідною платою за те, що всі ці роки підприємництво потерпало від надмірного податкового тиску.
Захист бізнесу. Після Майдану за рейдерство треба рубати руки. Підприємець має почувати себе захищено, знати, що держава через правову систему гарантує йому право власності, а чиновник, чи будь-хто інший, не в змозі відібрати зароблене важкою працею.
І чи не найважливіше. Нова влада має сприяти підвищенню продуктивності праці українців. Вона в Україні вдвічі нижча, ніж в Європі. Необхідно усвідомити: хочемо краще жити – треба більше і краще працювати. Члму на технологічно однакових заводах в Польщі працює, до прикладу, 800 чоловік, в Україні – 1600. Це проблема і людей, і менеджменту й існуючої на підприємствах, в державі системи мотивації до праці.
Настав час, цеглина за цеглиною, вибудувати систему державного менеджменту, починаючи від сільської ради до рівня президента, по-новому. Це дуже непроста робота, яку якісно виконати можуть лише системні управлінці, а не політики. Саме тому новий український уряд має сконцентруватися на прийнятті ефективних, хоча і деколи непопулярних рішень, таких потрібних нині Україні для побудови міцного й здорового громадянського суспільства.
Мирослав Табахарнюк, віце-президент УСПП, голова Наглядової ради компанії «МТ-Інвест»