Поділитись
Черговий березневий макромонетарний огляд Нацбанку, рутинно випущений за шаблонами сталих розвинених країн, де все повільно, але впевнено рухається у правильному напрямку, нічого цікавого не сказав. Набагато ж цікавішим є те, про що забув сказати регулятор. Тож що саме криється в деталях і що замовчав НБУ, розповів Mind радник президента УСПП, фулбрайтівський професор Університету штату Іллінойс, США, експерт Центру розвитку інновацій, заступник міністра економіки України у 2005 році Володимир Рябошлик.
Нам ще раз нагадали, яким обережним є цикл зниження процентних ставок у світі та яке там у них нестійке подолання інфляції через стійкі інфляційні тиски. І все це між рядків натякає, що воно ж стосується й України.
Поговорили й про фундаментальні речі, тільки от забули, що, крім стабільної валюти, не менш фундаментальним чинником сповільнення інфляції є додаткове наповнення нашої грошової маси масою товарною у вигляді чистого імпорту (негативного торговельного балансу), який за минулий рік становив приблизно $38 млрд. Це один із проявів матеріалізації допомог, і цей макрофактор є незрівнянно вагомішим від незчисленного переліку всіх інших факторів, що в нас заведено наводити (від теплої погоди до вторинних ефектів).
Річ у тім, що, зосередившись на тонкощах останніх коливань експорту та імпорту, НБУ втратив із поля зору загальну картину. І мерехтіння графіків помісячних даних (на стор. 25 огляду) мало що проясняє.
Набагато більше можна було б побачити, якщо ці дані представити в наочному вигляді. А саме, якщо до чистого імпорту товарів і послуг кожного місяця ще додати дані попередніх 11 місяців та отримати плавну 12-місячну ковзну суму. Остання точка такого графіка дає приблизний прогноз на рік.
Крім того, важливим є те, що останнім часом приплив за цим каналом у 12-місячному вимірі встановився в обсязі не менше $35 млрд.
Інфляція та вагання НБУ
Отже, якщо говорити про фундаментальний тиск на уповільнення інфляції, то його чинить фундаментальна пара зі стабілізації валюти й додаткового припливу товарної маси, яка компенсує нарощування готівки та грошової бази. Ця пара, звісно, утворена зовнішніми допомогами, і саме це робить «теплу погоду» щодо подолання інфляції.
І хоча зараз популярно показувати графіки інфляції різних країн (див. стор. 4), де Україна виглядає цілком типовою, ця оманлива видимість на поверхні ще не доводить, що наше оплачене ззовні подолання інфляції теж є типовим.
Висновок у тому, що пора перейти від пасивного очікування, коли крихке зниження інфляції, як завжди, «крихне» у протилежний бік і тим дасть привід зберегти наддоходи із сертифікатів та облігацій, до стратегічного завдання свідомого закріплення подолання інфляції як основи для корекції всієї системи відсоткових ставок.
І такий міжнародний ПРОЄКТ ТРИВАЛОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ІНФЛЯЦІЇ обов’язково має містити прискорення руху економіки назустріч допомогам для досягнення самодостатності, а також демонстрацію здатності ефективно їх використовувати.
Ефект ефективності
Проте в Нацбанку розуміння ефективної політики геть інше, про що свідчить одна фраза щедро проілюстрована на стор. 31: «Завдяки заходам НБУ дохідність гривневих інструментів утримується додатною у реальному вимірі».
Краще б у НБУ визнали й подякували вже згаданим допомогам, які оплатили уповільнення інфляції. Після цього Нацбанку залишилося, нікуди не поспішаючи, лише мляво ворушити ставками, прикриваючись посиланнями на світовий досвід. От вам і увесь той комплекс заходів, щоб ставки «утрималися» у реальному вимірі.
Насмикати міжнародних прикладів для доведення типовості реальних відсоткових ставок по-українськи Нацбанку не вдалося, і він змушений скромно замовчувати, що чимало країн непогано живуть навіть із негативними реальними ставками. Це не заклик до негативних ставок і для нас, а привід наголосити, що перевищення ставок над інфляцією втричі-вчетверо – це вже те, що дехто називає «загадай Богу молитися…». Проте точніше, мабуть, було б «дай владу корисливим…».
Наприклад, симбіоз стабільного курсу з високими ставками за держоблігаціями (зараз вони сягають 19%) породив можливість, вкладаючи у гривневі ОВДП, отримувати майже таку саму дохідність у доларах. І фінансові аналітики цілком легально наполегливо радять цією схемою користуватися. Фінансисти потирають руки, а Мінфіну залишається чухатися в потилиці.
НБУ знає, за що він бореться, а от за що бореться Мінфін, відомо менше
Отака здатність ефективно використати допомогу на стабілізацію валюти.
Теж саме із сертифікатами. Унікальність нашої системи вилучення грошей з обігу шляхом продажу Нацбанком сертифікатів у тому, що визначати, скільки в них зайвої ліквідності, доручено самим банкам, котрі не забарилися «інвестувати» у сертифікати й незайву ліквідність теж.
Хіба всього такого ще недостатньо, щоб ініціювати міжнародний проєкт приведення усієї системи відсоткових ставок України у відповідність з інфляцією. Чи може краще почекати, поки інфляція сама до ставок підніметься?
Mind.ua