Українська система податкових інструментів підтримки господарської діяльності має низку серйозних недоліків, які знижують її стимулюючий потенціал та створюють загрозу непродуктивного витрачання бюджетних ресурсів. Принципи її побудови за багатьма аспектами суперечать нормативним документам СОТ і ЄС, а також вимогам МВФ, що спричиняє додаткові суперечності між нашою державою та зазначеними організаціями.
Тому для України актуалізується завдання реформування системи податкових інструментів підтримки господарської діяльності, орієнтованої на:
підвищення продуктивності використання бюджетного ресурсу, який спрямовано в економіку у вигляді податкових пільг і стимулів, що знизить загрозу ліквідації практики надання податкових стимулів;
гармонізацію фіскальних інструментів із базовими принципами й нормативними документами міжнародних організацій, з якими ми налагоджуємо тісну співпрацю, що зменшить кількість неврегульованих питань.
З прийняттям Податкового кодексу України комплекс податкових інструментів було переглянуто. Врахувавши проблеми, які в 2000 - 2004 рр. знизили ефективність фіскальних стимулів і призвели до їх повної ліквідації в 2005 р., розробники цього Кодексу заклали прогресивну модель фіскальної підтримки господарської діяльності. Більшість із закріплених податкових стимулів спрямовано на реалізацію конкретних завдань.
Отже, в Україні було створено правову основу для застосування податкових інструментів підтримки бізнесу. Водночас їх потенційну ефективність знижували деякі проб-леми. З одного боку, - це групи у Верховній Раді України, які лобіюють запровадження нових і розширення діючих фіскальних інструментів підтримки господарської діяльності. При цьому податкові ініціативи часто не містять стимулюючого потенціалу, а спрямовані на зменшення рівня оподаткування окремих галузей. З іншого - потенційну ефективність системи податкової підтримки господарської діяльності послаблюють пропозиції скасування більшості наданих цим Кодексом податкових стимулів.
Ліквідація податкових пільг, як і їх розширення, потребують виваженого рішення. По-перше, частина з них є ефективним інструментом підтримки бізнесу, який частково дає змогу знизити негативні наслідки несприятливого бізнес-клімату в державі. По-друге, термін дії багатьох податкових пільг обмежено і спливає в 2014 - 2016 рр., тому ліквідувати їх зараз недоцільно, оскільки таке рішення проілюструє кон'юнктурність політики держави.
Як і практика розширення податкових пільг, так і постійні декларації органів влади щодо доцільності їх ліквідації підривають довіру до держави з боку інвесторів і знижують їх бажання розвивати бізнес в Україні.
На наш погляд, ліквідація податкових стимулів не є оптимальним варіантом вирішення проблеми їх неефективності. Щоб сформувати невитратну для бюджету, зі значним стимулюючим впливом на розвиток підприємницької діяльності систему, необхідно зосередитися на реформуванні податкових інструментів підтримки господарської діяльності. У рамках цих реформ потрібно забезпечити такі заходи.
1. Розробити й схвалити Концепцію реформування фіскальних інструментів підтримки господарської діяльності, у якій мають бути відображені принципи застосування податкових інструментів, зокрема:
цільовий характер надання;
адекватність пріоритетам економічної політики;
обмеженість замість результативності;
орієнтація на розвиток;
співфінансування;
відсутність негативних наслідків для конкуренції.
2. Доповнити Податковий кодекс України окремим розділом, який би визначав види та механізми адміністрування податкових інструментів підтримки господарської діяльності.
3. Розмежувати поняття "податкові пільги" та "податкові стимули".
До податкових стимулів необхідно віднести ті податкові інструменти, що знижують у підсумку розмір сплаченого податку порівняно з тим, який сплачувався б відповідно до загального режиму оподаткування, і змінюють рішення інвестора на користь:
будівництва нового підприємства;
збільшення інвестицій та виробництва;
створення додаткових робочих місць.
Сенс податкового стимулу полягає в тому, що без його застосування інвестор не прийняв би рішення щодо розвитку бізнесу в Україні.
Цей механізм може бути реалізований за допомогою застосування прирістного методу (incremental) під час визначення бази для розрахунку податкового звільнення. Він означає, що для зниження розміру податку, який необхідно сплатити, враховуються не фактичні показники (кількість робочих місць, обсяг інвестицій, витрати на інноваційну діяльність тощо), а їх позитивна динаміка щодо попередніх років. За таких умов податкові стимули не зменшують доходів бюджету та покращують соціально-економічні показники.
Стимулюючий потенціал кожного податкового інструменту такого типу має бути підкріплений вимогою до суб'єкта підприємницької діяльності спрямовувати вивільнені кошти в чітко визначеному напрямі, а також нормами відповідальності за його порушення. Недотримання цієї вимоги призведе до анулювання права підприємства на податкові стимули та повернення отриманих коштів.
Податкові пільги як можливість сплачувати меншу суму податку (або сплачувати його на лояльніших умовах), ніж це передбачено загальним режимом оподаткування, без наявності інвестиційних зобов'язань стосуватимуться лише платників податків, що мають проблеми з погашенням зобов'язань.
У такому розумінні податкові пільги порушують запропоновані вище принципи функціонування податкових інструментів, тому мають бути винятками з правил. Можливість їх застосування має бути передбачена законодавством України, оскільки наразі вони застосовуються де-факто, але без належної правової основи, що формує ризики для зловживання подібною практикою.
Податкові пільги мають бути орієнтовані на підтримку підприємств, які через об'єктивні чинники опинилися в скрутному фінансовому становищі, оскільки їх банкрутство матиме більш негативні наслідки для економіки та бюджету, ніж втрати держави, пов'язані з тимчасовим наданням податкової пільги.
До податкових пільг варто віднести списання податкової заборгованості, розстрочення та відстрочення сплати податку на прибуток, надання податкового кредиту на умовах повернення, платності та строковості, тимчасове звільнення від сплати майнових податків без вимог щодо напрямів витрачання вивільнених коштів.
4. Внести зміни до Бюджетного кодексу України з метою державного контролю у сфері надання податкових стимулів та пільг. Зокрема, необхідно визначити форми та порядок звітування Кабінету Міністрів України перед Верхов-ною Радою щодо обсягів наданих податкових пільг і стимулів, оцінки економічної та соціальної ефективності використання вивільненого фінансового ресурсу, пропозицій щодо вдосконалення механізмів адміністрування податкових інструментів.
Віце-президент УСПП з питань розвитку системи державної підтримки бізнесу Олексій МОЛДОВАН