Поділитись
Святослав Протас, голова ГО «Інститут громадського здоров’я», головний державний санітарний лікар України (2014-2016 рр.)
(з виступу на розширеному засіданні Антикризової ради громадських організацій та правління УСПП 3.12)
В останні роки в Україні відбувається явище, яке, на перший погляд, здається парадоксальним, – рівень виробництва знижується, а число нещасних випадків, професійних і загальних захворювань серед працюючих збільшується у відносних величинах. Причому збільшується до таких масштабів, що, без перебільшення, можна говорити про «епідемію» травматизму і захворювань, пов'язаних з роботою. Тільки за 2019 рік потерпілих від нещасник випадків налічувалося 4394 особи, з них біля 410 випадків смертельні, у 2,5 тисяч виявляються хронічні професійні захворювання.
Однак не тільки ці показники свідчать про загрозливий стан здоров'я працюючого населення. Тривогу викликає різке збільшення смертності людей працездатного віку, особливо серед чоловіків, скорочення тривалості життя. Воно найбільш виражено в промислових регіонах – Донецькій, Луганській, Дніпропетровській областях. Основними причинами високої смертності, крім нещасних випадків і травм, є серцево-судинні захворювання, захворювання органів дихання, злоякісні новоутворення.
Чим же пояснити погіршення здоров'я працюючих? Які невідкладні заходи мають бути вжиті з тим, щоб зупинити цей страшний процес, запобігти вимиранню творців матеріальних благ?
Безсумнівно, нестабільність на виробництві та в побуті, невпевненість в майбутньому, зубожіння більшості населення, що породжені глибокою економічною кризою, є першопричиною погіршення здоров'я людей.
Саме в цей період особливого значення набувають попереджувальні заходи. Про це свідчить і наш досвід, і досвід інших країн.
За визначенням МОП, турбота про здоров'я працівників включає профілактику, зміцнення здоров'я, лікування, надання першої допомоги, при необхідності – реабілітацію та компенсацію, а також заходи для швидкого відновлення і повернення до роботи.
В сучасних умовах канони медицини праці можна сформулювати так:
- обмеження професійного ризику, оскільки умови праці стають фактором ризику для здоров'я;
- мета медицини праці – збереження і зміцнення здоров'я працівника;
- відповідальність роботодавця за здоров'я та благополуччя працівника.
У медицині праці необхідно впроваджувати нові філософські і соціальні категорії: принципи доказовості, обережності, соціального партнерства, етичні та інші.
Останнє ілюструється розробками ХХ століття: методологія професійного ризику, що включає принципи, методи і критерії, зокрема аксіоми медицини праці та промислової екології, методи дозової оцінки факторів (з системою доз – змінна, вахтова і стажева), критерії апріорної гігієнічної оцінки ризику, принципи і методи прогнозування ймовірності порушень здоров'я, розробка проблеми каузації (встановлення зв'язку хвороб з професією) і професійно обумовлених захворювань з кількісними критеріями каузації, етичні проблеми і інше.
Звертаю вашу увагу на те, що, перш за все, необхідно переглянути морально і юридично застаріли НПА, які не відповідають вимогам сьогодення. Таким є «Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», затверджений ПКМУ №442 ще в 1992 році. На нашу думку, замість атестації робочих місць повинна бути введена спеціальна оцінка умов праці, яка повинна проводитися відповідно до рекомендацій МОТ і враховувати всі фактори виробничого середовища.
За аналогією з результатами атестації, підсумки спеціальної оцінки умов праці застосовуватимуться, зокрема, для надання працівникам гарантій і компенсацій, передбачених законодавством України, а також для встановлення додаткових тарифів страхових внесків до ФССНВ, розрахунку надбавок (знижок) до тарифу внесків на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань і обґрунтування фінансування заходів щодо поліпшення умов охорони праці.
Іншою проблемою, яку необхідно вирішувати, є кадрова – як в системі профілактичної медицини, так і надання спеціалізованої медичної допомоги. Знищення структур санепідслужби та профпатології привело до невизначеності в даній сфері.
Важливим також є створення інформаційної бази. ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМНУ» ще у в 2018 році підготовлено низку проектів НПА та рішень уряду в даному напрямку, але вони до цього часу не розглянуті МОЗ. Це треба терміново виправити.
Хочу додати до свого виступу цікаву статистичну і аналітичну інформацію.