Поділитись
Анатолій Кінах, голова Антикризової ради громадських організацій, президент УСПП ( з виступу на розширеному засіданні АРГО, правління УСПП 17 грудня 2015р.)
Ми всі розуміємо, що ті ризики, які Україна та український народ долали в 2015 році, не мають аналогів на всіх попередніх етапах розвитку нашої незалежної держави. Країна захищала територіальну цілісність, відстоювала право на стратегічний вибір, намагалася долати дуже болючу для суспільства системну соціально-економічну кризу, шукала нові підходи до відповідального етапу незворотної інтеграції в європейський і світовий економічний і політичний простір. Вирішення цих завдань вимагало високої консолідації політичної волі, розуму, ресурсів, кадрів, випробувало вміння влади, політикуму, суспільства об’єднуватися навколо національних інтересів, не гаючи часу на міжособисту конкуренцію, політичну метушню чи боротьбу за посади. По суті, від цього залежить й подальший розвиток України у 2016 році.
На жаль, стадія глибокої економічної рецесії продовжується в державі близько 40 місяців. Це створює величезні загрози ще й в контексті того, що в умовах вільної торгівлі з ЄС країна стає більш відкритою. В такій жорсткій конкуренції на внутрішньому і зовнішньому просторі перемагають в першу чергу ті держави, які вміють в діалозі з суспільством формувати розумні правила гри за всіма напрямками, починаючи з податкової, бюджетної, валютно-курсової, грошово-кредитної, промислової, соціальної, інформаційної, освітньої політики.
На сьогоднішній день, який затьмарений трагічними втратами життя тисяч людей на сході, падінням економічного і промислового потенціалу, доводиться констатувати – наше домашнє завдання не виконане.
Це віддзеркалюється в негативних прогнозах показників ВВП, який роблять міжнародні фінансові інституції. Ці очікування співпадають з нашими: падіння ВВП на кінець року на рівні 11-12%, промислового виробництва – 14-15%, зростання інфляція споживчих цін до 50 %. Безпрецедентним є падіння експорту – до 30%, тобто практично третина. Суттєво знизилися платоспроможність та реальні доходи населення. Цифри падіння якісних параметрів життя, коротко кажучи, двозначні.
Такі результати формують серйозні завдання на наступний рік. Необхідно будувати фундамент, на якому будуть мінімізовані кризові явища, з’явиться можливість виходити на траєкторію розвитку.
УСПП, Антикризова рада активно працювали впродовж року. Не було аналогів за всю історію незалежності, щоб в кризових умовах асоціації, об’єднання, представники Національної академії наук, експертного середовища, міжнародних фахівців розробили та затвердили Антикризову програму спільних дій влади і бізнесу. Ця програма, за нашим рішенням, щоквартально уточняється у зв’язку з свіжими подіями та новими економічними показниками. На основі розширеного засідання Антикризової ради в місті Харків зроблена остання редакція програми, яка знаходиться у всіх керівників держави – Президента, в Верховній Раді в усіх фракціях, в уряді. Є дуже позитивні відгуки, багато партнерів декларують подяку за таку роботу та готовність до співпраці.
Але чи взята Антикризова програма за основу не декларативно, а по факту? Вважаю величезною загрозою, що по суті відсутня жодна державна системна програма, яка стосується зміни ситуації в реальному секторі економіки. Втрачений такий стратегічний напрямок, як промислова політика України. Інноваційна політика залишилася на паперах. НАНУ видала дуже серйозну, якісну роботу «Інноваційна Україна 2020», однак її автори, академіки, свідчать, що положення документу дуже повільно втілюються в життя. Якщо чесно, то число реалізований пропозицій є близьким до нуля. Це дуже серйозна ситуація, ми – досвідчені люди, менеджери, керівники, фахівці – розуміємо: для того, щоб долати кризові явища, необхідно мати план антикризових дій. Наша вимога – взяти Антикризову програму спільних дій влади і бізнесу на озброєння – залишається дуже актуальною. Ми не претендуємо на істину в останній інстанції, але держава повинна мати стратегію розвитку, включаючи антикризову складову. Ті документи, які нині на слуху, починаючи з програми уряду, стратегії 2020, в кращому випадку можуть вважатися лише протоколами намірів.
Всі країни, коли девальвується національна грошова одиниця, цілеспрямовано формують механізми імпортозаміщення, бо об’єктивно експорт стає неконкурентоспроможнім. Однак жодної програми імпортозаміщення в Україні немає, хоча є величезні можливості – технічні, промислові, кадрові, сировинні. Ось приклад. Ми нещодавно були на Трипільській ТЕС. Там завершений серйозний проект – модернізація теплового блоку. І 97% комплектуючих було вироблено в Україні. Це дуже складна, сучасна продукція – системи контролю, захисту тощо. Один з виконавців – вітчизняний кіровоградський «Радії». Які ще необхідно приклади, щоб продемонструвати, яким потенціалом володіє наша економіка, промисловість, енергетика?
Інша тема – модернізація Укрзалізниці, це питання економічної безпеки держави, бо йдеться про транспортну інфраструктуру, кровоносну систему країни. Цілий рік міністр виступає і говорить, що локомотиви зношені на 93%, пасажирські вагони – на 81%. В той же час падіння в галузі транспортного машинобудування України складає більше 80%, по вагонах на Крюківському заводі – мінус 82%. Абсолютно неприпустимий, алогічний, антидержавницький підхід. З одного боку, є величезна необхідність модернізації, оновлення рухомого складу, а з іншого – дозволяємо, щоб простоювала ціла галузь транспортного машинобудування, яка може виробляти майже все, починаючи з двосистемних електропоїздів і завершуючи вагонами метро. Жодних планів немає. Жодних зустрічей, щоб задіяти програму, завантажити підприємства, коли ми втрачаємо ринки на сході і відчуваємо нагальну необхідність зберегти кадровий, технічний, промисловий потенціал, а далі шукати методи диверсифікації експорту на інших ринках…
Не можна миритися, що майже рік стоїть Південьмаш, галузеутворююче підприємство ракетно-космічної галузі, від якого залежить наша участь у світових космічних програмах взагалі. Жодних програмних дій, навіть концептуальних, немає. З листопада минулого року стоїть Запорізький автомобілебудівний завод. В вересні побитий антирекорд, в Україні було вироблено 0 легкових автомобілів. А ще в 2001-2002 рр з різним ступенем локалізації вироблялося близько 200 тис автомобілів, в структурі роздрібних продажів всередині країни доля вітчизняних складала 65%. До речи, одне робоче місце в автомобілебудуванні створює мінімум 7-8 робочих місць по кооперації.
Тривають процеси поглиблення боргів держави. Сукупний борг наближається до 100% ВВП, я не кажу про борг з урахуванням корпоративних структур, там набагато вище. А кошти треба віддавати. Неможна і далі продовжувати тупикову політику вирішення усіх соціально-економічних проблем за рахунок нових запозичень. Борги треба повертати через збільшення ефективності, конкурентоспроможності національної економіки. Лише такою є перспектива виходу з ситуації.
Безумовно, жодна системна проблема не може бути вирішена одноосібно, тільки президентом, парламентом чи урядом. Подолання кризи вимагає дуже серйозних сконсолідованих дій влади і бізнесу. Відсутність цього дуже тривожить. Буквально 15 грудня за участі Антикризової ради громадських організацій проведено наглядову раду Національного форуму «Трансформація України» у присутності патріархів Філарета, Святослава, представників Ради церков, організацій та об’єднань громадянського суспільства, представників ЄС в статусі посла ЄС в Україні пана Томбінського. Вже святі отці фіксують проблему браку сконсолідованих дій інститутів влади, паралельного діалогу між владою і громадянським суспільством. Однак діалог – це той механізм, та подушка безпеки, яка дасть можливість державі вирішувати проблеми не методом силових протистоянь і втрати людей, а через цивілізоване спілкування, в основі якого – національні інтереси і спільний пошук рішень щодо їх реалізації.
Незважаючи на чисельні декларації на рівнях усіх гилок влади, в країні по суті зірвана податкова реформа. Ми знаємо наше місце в світових рейтингах щодо якості фіскальної системи. Як можна допустити з точки зору управлінських підходів, а вони повинні мати в своїй основі персональну відповідальність, що в останні дні року реформа ще не завершена? На початку вересня, на Національній раді реформ під головуванням президента розглядалася її концепція, було ухвалено рішення – оскільки з’явилися два документи, мінфіну і парламенту, треба створити спільну робочу групу і в місячний термін їх доопрацювати, щоб таким чином вийти на формування бюджету на 2016 рік на якісній податковій основі. Це було правильно, проблеми оподаткування дуже болючі, хоча й порушувало бюджетний кодекс, який вимагає, щоб останні зміни в системі оподаткуванні були не пізніше ніж 15 липня поточного року.
Що відбувається далі? Проходить більше трьох місяців. Жодного серйозного результативного засідання робочої групи немає. Уряд для демонстрації, що бюджет буде сформований на новій податковій системі, ритуально 14-15 вересня вносить, потім протягом доби забирає проект бюджету на 2016 рік. Наприкінці року бюджет не прийнятий, навіть немає його проекту, незрозумілою залишається ситуація з податками.
До нас, в центральний офіс на Хрещатику приходять десятки партнерів, інвесторів, приходять з послами своїх держав і запитують – як можна допустити такий рівень непрогнозованості, турбулентності? Виробники не знають, якими будуть ставки податків з 1 січня 2016 року, як формувати фінансовий план, тактику, стратегію, процедуру залучення інвестицій. Є низька вітчизняних компаній, які різними методами самотужки знайшли доступ до ресурсу на закордонних фінансових ринках. В принципі їм готові вам дати кредит, але не дають, бо невідомо, що буде з податками.
Це великі ризики. Ми вимушені були провести дуже серйозну дискусію і зробили висновок: перше – податкова реформа в Україні зірвана, в першу чергу в зв’язку з відсутністю сконсолідованих дій гілок влади, уряду і парламенту. По-друге, оскільки часу немає на кардинальні зміни, щоб не зірвати прийняття бюджету, треба прийняти його на чинній системі, паралельно до нового року вирішивши одіозні питання – скасувати додатковий імпортний збір, який не має право на життя; авансові платежі на прибуток; розібратися з депонуванням ресурсів в розрізі електронного адміністрування, що є це безпрецедентним руйнівним механізмом відволікання обігових коштів; залишити спрощену систему оподаткування, бо вона гарантує самозайнятість людей в ситуації, коли зростає безробіття і падає виробництво в базових галузях. Податкову систему треба доопрацьовувати в більш ефективному варіанті вже в наступному році.
В виробництві створений колапс, для розвитку держави втрачений час. Однак ніхто нікого не питає, чому зірвана податкова реформа, чому не прийнятий бюджет. Жахливо, коли виконавці не відчувають персональної відповідальності. Бо для всіх зрозуміло – коли мова йде про кризу, фактори часу та відповідальності мають вирішальне значення.
Хочу ознайомити з відповіддю Національного банку на наші комплексні пропозиції щодо необхідності програми доступу до кредитних ресурсів. Проблема стара. Ми – і підприємці, і фізичні особи відчуваємо, що при ставці НБУ 22% вона вже не відіграє регулюючої ролі, а кредитування є неможливим. Однак без кредитів неможливий розвиток! З цієї відповіді – «кредитування – це не питання НБУ, це питання уряду» очевидно, що Національний банк працює в віртуальному просторі. Наша пропозиція незмінна: відпрацювати механізми кредитування пріоритетних напрямків, в тому числі через механізми рефінансування, як це роблять всі держави світу. Ми чули, що «забороняє МВФ», але вимагаємо позиції влади з точки зору національних інтересів, очікуємо від неї дискусії, як порозумітися з основним кредитором країни, вирішити проблему її ізольованості від кредитних ресурсів.
Крім дуже серйозних соціальних, економічних, фінансових проблем, в Україні поглиблюється деградації системи державного управління, починаючи з підбору кадрів і завершуючи спроможністю виробляти системні програмні стратегічні заходи розвитку економіки, розвитку держави.
Щодо міжнародної співпраці. Ми проводимо серйозні заходи з Європарламентом, Євросоюзом, виходячи з започаткування режиму вільної торгівлі. 9 грудня в Брюсселі відбулася конференція ЄП з теми вільної торгівлі, комунікації, законодавства. За підсумками підписано комюніке, там же була презентована Антикризова програма спільних дій влади і бізнесу. В той же день було ухвалено меморандум між УСПП і Businesseurope, яка охоплює практично всі національні асоціації ЄС. Нагадаю, з квітня 2015 року в Брюсселі працює наше постійне представництво в ЄС, яке відкрито на базі Businesseurope. Усвідомте масштаб комунікацій і можливостей, якими ми зараз володіємо. В лютому відбудеться економічний форум УСПП і Businesseurope, він підіб’є перші підсумки вільної торгівлі, сприятиме пошуку прямих контактів бізнес-структур, залученню інвестицій, започаткуванню конкретних проектів.
Переконаний – ми створюємо можливості, які вкрай необхідні галузевим асоціаціям та окремим підприємствам в контексті зони вільної торгівлі та подальшої інтеграції в європейську світову економічну систему.
Отже, соціально-економічна ситуація вимірюється ще кризовими величинами, тому потребує швидких і прогнозованих дій уряду, парламенту в постійному діалозі із бізнес-спільнотою та громадянським суспільством. Вимагаємо максимально мобілізуватися навколо антикризової діяльності, додати зусиль до підвищення конкурентоспроможності економіки, покращення інвестиційних умов, модернізації промислових потужностей. Ділова громада буде й надалі наполягати на безумовному виконанні Антикризової програми спільних дій влади і бізнесу, додасть зусиль з контролю влади щодо управління економічними процесами в країні.