Поділитись
Нині Україна долає безпрецедентні виклики - триває соціально-економічна криза, продовжується війна на сході, спостерігаються політична нестабільність та розкол у суспільстві. Для створення незворотних умов розвитку держави як сучасної та конкурентоспроможної треба максимально сконсолідувати волю, інтелект, віддано і наполегливо працювати. Але ж зусилля треба сконцентрувати в пріоритетному напрямку, такому, що найскоріше наблизить до результату та підштовхне інші сфери. Ділова спільнота не сумнівається - це промислове відродження. Про це сьогодні розповідає президент УСПП, голова Антикризової ради громадських організацій Анатолій Кінах.
Хоча в економіці є певний позитив - ВВП після тривалого падіння збільшився у 2016 р. на 2,3%, дещо стабілізувався курс національної валюти, зросли надходження до бюджету - про економічну стабільність говорити зарано. У 2016 р. у порівнянні з 2013 р. ВВП на душу населення зменшився майже удвічі (з 4 тис. дол. до 2,2 тис. дол.). Експорт знову знизився навіть на фоні відчутного падіння протягом 2014-2015 років. Загалом понад 75% в українському експорті складають сировина та товари первісної переробки з низькою доданою вартістю. Однак відомо, що всі країни - виробники сировини перебувають у зоні ризику: їх товари в будь-якій момент можуть подешевшати та обвалити економіку.
Спостерігається зниження питомої ваги в структурі ВВП промисловості - з 25,7% у 2010 р. до 23,3% у 2016 р. Машинобудування і видобувна промисловість проти 2013р. зменшилися на 13,9%. Основною рушійною силою став агрокомплекс. Висловлюючи колосальну подяку до праці вітчизняних аграріїв, зауважимо, що жодна країна в світі не стала економічно заможною та такою, що забезпечує населенню високий рівень життя, лише через зростання АПК.
Ознаки деіндустріалізації
Уже кілька років ми з тривогою визнаємо ознаки деіндустріалізації в країні. Межу неповернення можуть незабаром перетнути і окремі сфери, і підприємства, які ще вчора були флагманами держави. Близьке до цього вітчизняне авіабудування. Протягом другої половини 2015 р., всього 2016-го і половини 2017 р. замовникам не передано жодного літака. Не розпочалося виробництво обіцяного Ан-178, немає навіть підготовки до цього, зупинені льотні та сертифікаційні випробування. Відсутня багато разів обіцяна Державна програма відродження авіабудування.
Протягом значного часу майже не працює Південний машинобудівний завод ім. Макарова - не просто провідне підприємство держави, а таке, що визначало місце України на світовому ракетно-космічному ринку. Починаючи з 50-х років минулого століття, завод разом з конструкторським бюро створив чотири покоління комплексів стратегічного призначення, майже 400 космічних апаратів 70 різних модифікацій. Однак за останні роки підприємство жодного разу не виступало одержувачем бюджетних засобів за держзамовленнями, в тому числі оборонними. Брак фінансування примусив завод майже згорнути діяльність, спричинив відтік багатьох кваліфікованих фахівців. Втрата "Південмашу" могла б обернутися справжньою трагедією для країни. Остання надія - це ухвалення в березні ц. р. закону про його фінансове оздоровлення та розробку плану розвитку до 2030 р., що відбулося за ініціативою ділової спільноти і може вивести завод з кризи та поновити рентабельність.
Критичним є стан справ на "Укрзалізниці", під загрозою національна транспортна безпека. Зношеність вагонного парку вітчизняних залізниць добігає 90%, локомотивів - 70-80%. Ветхий тяговий рухомий склад потребує на 40-60% більше витрат на ремонти, крім того, наявна техніка не дозволяє збільшити швидкість руху поїздів, вирішити завдання підвищення пропускної спроможності мережі залізниць України, подолати технічне і технологічне відставання від європейських країн. Виходом має стати лише будівництво нових локомотивів та вагонів. В той же час потужні заводи транспортного машинобудування країни страждають від браку замовлень. Потрібні державні програми, які дозволять спрямувати в сферу транспортного машинобудування міцні інвестиційні потоки.
Промисловість є фундаментом економіки
Такі приклади можна продовжувати. А чому, власне, ми так наполегливо говоримо про промисловість? Бо саме вона є фундаментом економіки і продуктивності праці. І чим промисловість міцніша, тим більше у країни конкурентних переваг, вище експортний потенціал, більше додана вартість. Важливим завданням промисловості є виробництво засобів виробництва. Саме вони дозволяють механізувати і автоматизувати працю, підвищувати її продуктивність.
Всупереч популярній думці про те, що роль виробництва знижуватиметься, а послуг - зростатиме, інші країни нарощували свій національний промисловий потенціал весь цей час. Найвища ефективність праці - в США, сьогодні американський працівник створює в сім разів більше доданої вартості, ніж його колега в Китаї, що стало наслідком інтенсивної індустріалізації. В США вже говорять про промисловість нового покоління, Advanced Manufacturіng - це інтелектуально містку з високою часткою науково-дослідних та конструкторських робіт, задіяних у виробництві кваліфікованих працівників науково-технічних, інженерно-математичних спеціальностей.
Успішним лідером трансформації промисловості є Німеччина, її програма Індустрія 4.0 передбачає повну наскрізну цифровизацію промисловості. Приклад Китаю показує, що індустріалізація є обов'язковим кроком до зростання економіки.
Чому ж Україні, яка ще має потужний інтелектуальний, науково-технічний, промисловий потенціал, не наслідувати ці приклади?
Нас врятує МВФ?
Треба наголосити на безпрецедентному зниженні рівня професійності, досвіду, персональної відповідальності в інститутах влади по всій вертикалі, в тому числі - з питань формування державної індустріальної політики. Хоча національною стратегією мали б бути структурні зміни, пріоритетне і міцне стимулювання економічного розвитку, ефективна та сучасна інноваційно- інвестиційна політика, "рятувальним кругом" обрана співпраця з міжнародними кредитними інституціями, яка все переконливіше позбавляє нас шансу в найближчій перспективі злізти з кредитної голки. Єдина виразна економічна програма в державі - це програма співпраці з МВФ, яка, на думку експертів, навряд чи приведе країну до справжньої економічної незалежності.
Спостерігається негативна тенденція збільшення обсягу боргу відносно ВВП - із 78% станом на 1.01.2014 р. до критичних 131% станом на 1.01.2016 р.
Попередні зобов'язання виконуються через нові запозичення, а не через збільшення випуску і реалізації продукту. Наростають дисбаланси, загроза дефолту. Аналогія проста: людина взяла кредит та купила житло, однак замість того, щоб віддавати позичене через сумлінну працю і більший заробіток, пішла позичати по сусідах та знайомих. Чим це закінчиться? Правильно, вона залишиться на галявинці зовсім без житла.
Ось і держава повинна припинити ходити по світу з простягнутою рукою і перетворювати кожен транш МВФ в національне свято. Необхідно наполегливо працювати над власним економічним розвитком, виборюючи зростання конкурентоспроможності економіки, "зелене світло" для малого і середнього бізнесу, приток інвестицій, впровадження новітніх технологій.
Ділова спільнота наполягає на програмі розвитку індустрії
Змінити модель розвитку економіки України і перейти від сировинної до інвестиційно-інноваційної орієнтації - першочергове завдання влади і бізнесу. Воно потребує позбутися популізму та непрофесіоналізму, зробити ґрунтовний аналіз сучасних проблем промисловості, підготувати та втілити в життя якісну, системну, зорієнтовану на світові стандарти та тенденції державну програму відродження та розвитку української індустрії.
Хочу наголосити, що вітчизняна промислова спільнота наполегливо працює, щоб втілити ці задуми в життя. Ще в 2014 р. при УСППбула створена Антикризова рада громадських організацій, яка об'єднала близько ста громадських бізнесових та експертних структур. Саме тоді була розроблена, а потім неодноразово доповнювалася Антикризова програма спільних дій влади і бізнесу - системний, якісний, такий, що увібрав в себе напрацювання практиків бізнесу, план подолання економічної кризи в державі. Саме цією програмою власний економічний розвиток, створення нових робочих місць оголошені головним пріоритетом. Антикризова програма спільних дій влади і бізнесу була ухвалена як консолідована позиція ділової спільноти на ХІV з'їзді УСПП (листопад 2016 р.), направлена керівництву держави, презентована в Європарламенті, Єврокомісії, споріднених ділових організаціях ЄС.
Сприяють завданню рятування промисловості й позитивні зміни в стані роботодавців. Ухвалена угода про утворення Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні дала можливість посилити їх позиції у формуванні сучасної та ефективної соціально-економічної політики, підвищення якості та відкритості діалогу, продуктивності дискусій на національному рівні.
Активно працює Національна тристороння соціально-економічна рада (НТСЕР), наполягаючи на розробці та прийнятті програм промислового розвитку. Консолідації вітчизняного підприємництва допомагає Український форум бізнесу, який двічі був організований УСПП, ФРУ, Радою підприємців при КМУ, ТПП, Українською бізнес-ініціативою.
Максимально продуктивно діє Національний форум "Трансформація України". Він перебуває в постійному контакті із урядовцями, парламентаріями, Єврокомісією та Європарламентом. Форумом запропонована концепція трансформації країни на основі досвіду "нових" членів ЄС з східної Європи. Нещодавно делегація Національного форуму зустрілась у Вільнюсі із президентом Литви Д. Грибаускайте, представниками литовського сейму та уряду, які підтримали ініціативи громадянського суспільства України з розробки стратегії її розвитку. В середині травня у Варшаві відбулася міжпарламентська асамблея за участі представників законодавчих органів України, Польщі та Литви. Тут дійшли згоди про створення міжпарламентського форуму, що опікуватиметься розбудовою економічно привабливої, правової України як частини європейської сім'ї.
Всі названі ініціативи ставлять перед владою і суспільством вимогу такої корекції економічного курсу, яка б сприяла припиненню процесів деіндустріалізації. Задля цього ділова спільнота наполягала на створенні в структурі центральної виконавчої влади окремого органу з промислової політики. Нарешті влітку 2016 р. почав працювати Національний комітет з промислового розвитку під керівництвом прем'єр-міністра країни В. Гройсмана.
Нині комітет активно діє. За його наполяганням затверджена постанова КМУ, яка дозволить підвищити купівельну спроможність аграріїв, оновити їх технічний парк, стимулювати національні машинобудівні підприємства до нарощення випуску товарів, створення нових робочих місць.
Національний комітет з промислового розвитку займається проблемами розширення індустріальних та технологічних парків, створенням спеціальних режимів інвестиційної та інноваційної діяльності в промисловості. Тут вважають за доцільне відкоригувати систему державних закупівель таким чином, щоб національні виробники якісної і оптимальної за ціною продукції мали певні преференції. Триває кропітка робота з запобігання відтоку кадрів з промислового сектору та удосконалення професійної підготовки фахівців індустрії - від робітників до інженерів вищої ланки.
Індустрії потрібні кошти для розвитку
Що є головним в справі відродження промислової політики? Промислова спільнота переконана - доступ підприємств до фінансових ресурсів. У Нацкомітеті з промислового розвитку вже створена відповідна робоча група, координувати яку доручено мені. Вийшло розпорядження прем'єр-міністра до уряду, керівників центральних органів влади: "Разом з Національним банком, Національним комітетом промислового розвитку внести на розгляд уряду узгоджені рішення щодо проблем доступу вітчизняних товаровиробників до фінансових ресурсів та впровадження механізмів, спрямованих на здешевлення кредитних ресурсів для підприємств реального сектору економіки".
Комітет наполягає на обов'язковому проведенні спільного засідання Кабінету Міністрів з Національним банком України та національних громадських об'єднань бізнесу, щоб професійно з'ясувати причини браку фінансових ресурсів та напрацювати дієві заходи щодо доступу до них вітчизняних товаровиробників; механізми, спрямовані на здешевлення кредитних ресурсів для реального сектору економіки. Це засідання має відбутися до 1 липня ц. р.
На наш погляд, саме фінансовий голод спричиняє поглиблення деіндустріалізації. Нині брак обігових коштів шалений, кредитування реального сектору економіки фактично припинено. Облікова ставка НБУ вимірюється в 12,5%, але у комерційних банках зашкалює за 20%.
Безумовно, банки утримуються від кредитування не через злі наміри, а через нестабільність фінансової системи, острах розорення. Тому потрібні державні програми рефінансування кредитів комерційних банків. Визначити проривні інноваційно-інвестиційні пріоритети неважко, вони на слуху: це енергозберігаючі, інформаційні технології, розвиток транзитного потенціалу країни, високотехнологічне машинобудування тощо.
На якийсь безглуздий штамп перетворилася тема державно-приватного партнерства, яке нині завмерло через непрацюючий, недосконалий закон. Його фахове доопрацювання та втілення в життя не потребують надзвичайних зусиль. Нарешті, як кисень, потрібні ґрунтовні зміни в правоохоронній, судовій системі - саме вони гарантуватимуть інвестору, власнику захист прав та інтересів, в тому числі від рейдерів та адміністративного, бюрократичного тиску.
Є кілька інших проблем, вирішення яких серйозно вплине на покращення фінансового стану підприємств, припинення вимивання обігових коштів. Серед них - відшкодування державою підприємствам ПДВ та переплат податку на прибуток (наразі борг майже 22 млрд. грн.) за минулий період. Для стимулювання інноваційної діяльності, модернізації виробництв треба вводити податкові кредити, механізми прискореної амортизації.
Важливо, що уряд почув заклики ділової громади щодо створення системи управління розвитком промисловості. Підтримана наша ідея щодо введення посади заступника міністра економічного розвитку і торгівлі з питань розвитку промисловості, триває підбір кандидатури на цю посаду.
Вагоме значення мають такі програми, як "Україна - країна підприємців", яка реалізується УСПП спільно із ПриватБанком. Вона покликана полегшити доступ малого, середнього бізнесу до стартового капіталу, кредитних ресурсів. Через цю ініціативу вдалося переконати обласні державні адміністрації спрямувати з місцевих бюджетів мільйони гривень на компенсацію відсотків за вартістю кредитів для бізнесу.
Зробимо підсумок. Що ж потрібно для оновлення промисловості? Доступ товаровиробників до фінансових ресурсів через державну підтримку та розвиток державно-приватного партнерства. Спрямування запозичених фінансових міжнародних ресурсів саме в виробничий сектор. Чіткі програми розвитку пріоритетних сфер індустрії. Зміцнення системи управління в промисловості. Безумовно, необхідно створювати взаємну довіру бізнесу і держави, формувати гідний імідж підприємця, відроджувати повагу до працівників заводу.
Розвинута промисловість - це звичайна політика цивілізованої держави чи квантовий стрибок з глибокої кризи в зону високих промислових досягнень? У тім-то і справа, що для України ці речі збігаються. Одне зрозуміло: лише чітка, системна, на основі консолідації ділової спільноти, влади і бізнесу, глибокої взаємної відповідальності робота дозволить нам розпочати рух у заданому напрямку.