Поділитись
Президент УСПП про поточний стан української економіки та першочергові заходи щодо поліпшення ситуації
Український бізнес виявився дуже адаптивним до умов військового стану. Якщо весною минулого року не працювало до 60% компаній, то тепер цей показник скоротився до 10%. Проте залишаються системні проблеми, які загострилися в умовах війни, – недостатність обсягу кредитування бізнесу, нестача оборотного капіталу, відсутність чіткої промислової політики, передбачуваність у сфері адміністрування податків та ін.
Про це в інтерв’ю GMK Center розповів Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП).
Який рівень та динаміку ділової активності ви зараз бачите в українській економіці?
– Втрати української економіки від повномасштабного вторгнення РФ стали викликом як для влади, так і бізнесу. Пряма шкода, завдана діями ворога, оцінюється в $140 млрд, непряма – в $600 млрд і більше. ВВП за рік війни впав майже на 30%, такий же показник безробіття. 60% серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО) не мають роботи, 7 млн українців – виїхало за кордон. Експорт просів на 35%, а темпи релокації бізнесу за кордон перевищують внутрішні в рази.
Проте, в цілому, українська економіка та бізнес виявилися дуже адаптивними та змогли максимально мінімізувати втрати. Великі компанії активно співпрацюють із європейським ринком, безпосередню допомогу УСПП може забезпечити в Польщі, країнах Балтії, США, Італії – дуже міцні партнерські зв’язки із місцевими діловими асоціаціями і ТПП.
Якщо весною 2022 року не працювало до 60% компаній, то зараз цей показник скоротився до 10%. Відкрилося чимало нових ФОПів, згідно із статистикою в лютому 2023 року, і це є відображенням воєнної реальності – кожен другий відкрила жінка-підприємниця.
Проте зрозуміло, що навіть якщо до 90% бізнесу відновило свою роботу, третина з них – ще функціонує в обмеженому форматі. Хтось скоротив штат, хтось зменшив обсяг виробництва. Зараз як ніколи потрібна послідовна і передбачувана політика в сфері адміністрування податків, кредитування економіки, модернізації трудових відносин та стимулювання внутрішнього ринку, що утримуватиме український бізнес від реалізації намірів щодо релокації за кордон.
Які галузі промисловості, на вашу думку, сьогодні потребують найбільшої підтримки з боку держави? Чи не бачите ви перекіс у бік підтримки аграріїв?
– Передусім, це гірничо-металургійна галузь. Тут ситуація критична, адже і падіння виробництва, і експорту становить більше 70%. Якщо нічого не робити, то в 2023 році цей показник падіння може збільшитися до 85%. Галузь зазнала великих руйнувань через російську збройну агресію, зруйновані два найбільших металургійних комбінати країни: ММК ім. Ілліча та «Азовсталь». Блокування морських портів практично зупинило експорт. Ми в УСПП та Антикризовому штабі (АШ) спільно із асоціаціями металургів і профспілками послідовно виступаємо за ухвалення і реалізацію Кабміном Плану забезпечення функціонування та розвитку ГМК. Такий план, опрацьований в уряді, але, на нашу думку, він здебільшого містить заходи моніторингового характеру, не орієнтований на досягнення конкретних зрушень у стислі терміни та загалом не відповідає поточним очікуванням металургів. Ми вже звернулися до Президента, КМУ, РНБОУ і чекаємо відповідної реакції. У галузі раніше працювало 500 тис. людей, це один із бюджетоутворюючих напрямів. Окрім того, для повоєнної відбудови нам знадобиться сталь, металеві конструкції, арматура та багато іншого. Маємо забезпечити цей попит.
Складна ситуація в хімпромі. Цьогоріч аграрії внесуть 40-50% добрив від потрібної норми, що вплине на майбутню врожайність.
АПК залишається локомотивом української економіки. Річ у тім, що в умовах війни, по-перше, продовольча безпека є питанням нацбезпеки, по-друге, Україна, потужний експортер агросировини та олійних має бути одним із гарантів світової продовольчої безпеки. Потреба доставити зерно в країни Африки стала одним із визначальних факторів розблокування експорту зерна морем для України. Проте наземна логістика для аграріїв, як і для інших експортерів, ускладнена через різність ширини колій з європейською, зростання вартості залізничних перевезень внаслідок збільшення тарифів «Укрзалізниці» тощо. Також аграрії очікують сприяння від держави в отриманні посівного матеріалу, засобів для боротьби із шкідниками, допомоги із розмінуванням полів.
Як ви оцінюєте поточний рівень підтримки владою промисловості?
– На жаль, чіткої політики підтримки промисловості в нас не було як до повномасштабної війни, так немає і зараз. Досі не прийнятий закон про промислову політику. План відновлення України, презентований в Лугано ще літом минулого року, не супроводжується секторальними програмами індустріального розвитку. Падіння в промисловості за підсумками року, за нашими оцінками, складає до 35%.
Програми «Доступні кредити 5-7-9» для цілей відновлення виробництв, модернізації інфраструктури за європейськими стандартами, зокрема, декарбонізації, недостатньо. Ресурси обмежені. Тому ми виступаємо за погоджені дії Нацбанку та уряду в даному напрямі. Зараз ведемо перемовини із Правлінням НБУ щодо проведення спільної наради з питань розширення кредитування економіки.
Промисловці та підприємці стурбовані рішенням НБУ зберегти облікову ставку на рівні 25% щонайменше до кінця першого кварталу 2024 року без компенсаторних заходів. На наш погляд, це деформує систему кредитування економіки, яка і так не відповідає викликам воєнного часу.
Близько 40% бізнесу в Україні відчувають гостру нестачу оборотного капіталу.
Які заходи включені в план підтримки ГМК?
– Серед пропонованих заходів – потреба розширити існуючий «зерновий коридор» експорту морем і на українську металургію. Це вигідно і для нас, і для Європи та інших споживачів – сталь піде в ЄС за доволі низькою, відтак, конкурентною ціною. Також потрібне зниження тарифів на вантажоперевезення залізницею, відтермінування екоподатків і перевірок, подальша розбудова інфраструктури дунайських портів, завантаження галузі за рахунок внутрішнього попиту.
Антикризовий штаб наполягає на затвердженні цільового плану дій по збереженню та розвитку ГМК на рівні Кабміну.
Як в цілому ви оцінюєте економічну політику уряду?
– Ми оцінили зусилля уряду на початку війни щодо стабілізації ситуації: свого часу були скасовані акцизи на паливо, значно розширений перелік критичного імпорту, лунали пропозиції радикального зниження податків. У банківській сфері НБУ справився дуже добре: фінансова система залишилася стабільною.
Але є й не продумані рішення в економічній політиці. Зокрема, за тим же переліком критичного імпорту свого часу безмитно ввозилося все: від йогуртів до бананів. Спільними зусиллями ділових кіл нам вдалося домогтися, щоб в переліку залишалося тільки необхідне обладнання та товари для потреб оборони країни, а також виробництва, де це необхідно, і такі речі як генератори тощо.
Турбує рівень координації дій уряду і Нацбанку. Бюджет на 2023 рік було затверджено із прогнозом зростання ВВП на 3,2% (зараз показники будуть переглядатися). Але поточний прогноз НБУ наразі становить 0,3%. Різниця в десять разів. Уряд прогнозує падіння експорту на 14%, а Нацбанк – зростання на 1%. Кабмін передбачає зростання імпорту в 2023 році на 1%, а Національний банк – аж на 24%. Аналогічно і щодо інфляційних прогнозів: уряд – 28%, НБУ – 18-19%. Це неприпустимо.
Те ж саме стосується підвищення тарифів під час війни. Я вже згадував про зростання тарифу на транспортні перевезення «Укрзалізниці» відразу на 70%. Коли ми направили відповідний запит до Мінекономіки, то отримали відповідь: «А з нами не погоджували».
Знову ж таки, відсутня чітка промислова політика, є проблеми в податковій сфері. Не зрозуміло чому заговорили про перспективу ліквідації Господарського кодексу. УСПП та Антикризовий штаб допомоги бізнесу стурбовані тим, що Рада проголосувала у першому читанні законопроєкт №6013, незважаючи на попередньо надані негативні науково-юридичні, експертні та технічні висновки з боку Національної академії наук та інших фахових структур.
План відновлення України – робота над ним практично не ведеться. З презентації в Лугано (літо 2022) документ за напрямом «Відновлення та розвиток економіки» просто збільшився на десяток сторінок, але де наступні конкретні дії, фонди тощо?
Простіше кажучи, уряд намагається пожежними методами гасити проблемні питання, але питання розробки довгострокової політики з розвитку економіки, промисловості, експорту за умов затягування війни поки виявляється не на часі.
Українська інфраструктура та бізнес зазнали багатомільярдних втрат через бойові дії. Якими ви бачите способи фінансування відновлення для бізнесу?
– Це тільки державно-приватне партнерство. Ні в України, ні в окремо взятого бізнесу (як правило) немає стільки коштів, щоб відновити всю інфраструктуру, яка була зруйнована.
Тому вихід – збільшення локалізації в держзакупівлях, допомога держави із пошуком грантів на відновлення. У дуже віддаленій перспективі – це отримання компенсацій за зруйноване майно за рахунок коштів заарештованих російських активів за кордоном. Але для цього потрібна юридично оформлена фіксація збитків, ведення реєстрів тощо. І ця робота має відбуватися вже зараз.
Без кредитів не обійтися. Банківський сектор має повернутися до кредитування економіки. Безумовно, потрібне формування сприятливого інвестиційного клімату.
Під егідою УСПП працює Антикризовий штаб, який агрегує загальні або секторальні економічні пропозиції бізнесу та доносить їх до влади. Чи є зворотній зв’язок на численні звернення та конкретні ухвалені рішення?
– Так, є, і цих результатів доволі багато. За спільним впливом бізнес-спільноти, нашим наполяганням ухвалено закон про бронювання фахівців на підприємствах (№2732-IX) та відповідна постанова Кабінету міністрів №76 від 27 січня 2023 року. Бізнес зможе забронювати до 50% військовозобов’язаних працівників, які є критично важливими, щоб підприємство продовжувало працювати.
Є позитивні новини з результатів наших звернень щодо неприпустимості ліквідації Мінагрополітики і Мінстратегпрому – ці питання знято з порядку денного.
Слідом за промисловцями уряд почав більш наполегливо артикулювати на міжнародних майданчиках потребу розблокування морських портів для всього українського експорту, а не тільки зерна, додання до списку порту Миколаєва, а також повне заміщення на європейському ринку російської сталі українською. Ведеться постійна робота з удосконалення транспортної логістики на західних кордонах.
Деякими позитивними зрушеннями, реалізованими за наполяганням УСПП, стали зміни до урядової постанови №1165 в грудні минулого року, згідно з якими функціонує довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку. Це дозволить краще контролювати дії податківців при визначенні бізнесу ризиковим. Утім, потрібні інші заходи. Помітна недостатня точність алгоритмів СМКОР (Система моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків) призводить до зупинення податкових документів добросовісному бізнесу, підготовка необхідних документів на сотні сторінок відбирає час.
Чимало пропозицій Антикризового штабу розглянуть на засіданні РНБОУ. Це стосується плану порятунку вітчизняного ГМК, а також низки інших рішень АШ, зокрема щодо формування інфраструктури підготовки фахівців з гуманітарного розмінування, комплексної Державної програми з визначення потреб переміщення (релокації) бізнесу, проєктування об’єктів інфраструктури, що потребують невідкладного відновлення тощо.
Антикризовий штаб напряму сприяв запровадженню нової бюджетної програми в 2023 році, завдяки чому буде профінансовано програму оновлення рухомого складу залізниці, а отже й договір АТ «Укрзалізниця» із Крюківським вагонобудівним заводом щодо виробництва пасажирських вагонів.
Також, за нашого наполягання Верховна Рада нарешті ухвалила закон №7198 про створення державного реєстру пошкодженого та зруйнованого війною майна, а також порядок отримання компенсації, що нарешті відкриває шлях для ухвалення відповідної державної програми.
Робота триває, засідання АШ відбуваються регулярно – щомісяця. Ми ведемо постійний моніторинг реалізації наших пропозицій. До роботи штабу залучені представники Офісу президента, уряду, ВРУ, Нацбанку, всі великі промислові асоціації, профспілки тощо. Це майданчик для конструктивного і максимально прагматичного діалогу.
Як ви оцінюєте податкову політику під час воєнного стану? Чи є в неї виваженість та системність?
– Нам дуже потрібна техніко-економічно обґрунтована податкова реформа та стабільне податкове поле. Проблемними залишаються питання адміністрування податків (блокування податкових накладних, труднощі із відшкодуванням ПДВ експортерам). Також потрібне зниження фіскального тягарю, зокрема і на фонд оплати праці.
Чи бачите ви достатній прогрес у вирішенні загальних логістичних проблем та розвитку транспортної інфраструктури?
– За цей рік була проведена колосальна робота щодо збільшення пропускної спроможності експорту залізницею через західні кордони. Антикризовий штаб, УСПП також були задіяні в цих процесах, зокрема, провели низку перемовин із польськими, румунськими, молдовськими партнерами. Так, потрібно відкриття і модернізація цілої низки прикордонних переходів, але тут процес запущений. Днями також стало відомо, що Угода про лібералізацію вантажних автоперевезень з ЄС пролонгована до 30 червня 2024 року. Україна є кандидатом на вступ в ЄС, тому, я вважаю, що потрібно домовлятися і про більш довгострокові періоди пролонгації митного, транспортного безвізу.
Зараз тривають непрості перемовини щодо пролонгації зернового коридору морем, як відомо, російський агресор всіляко намагається перешкоди ефективній реалізації цієї ініціативи. Все ж вона працює, бо Україна – одна із гарантів світової продовольчої безпеки, і ООН та окремі країни-партнери будуть підтримувати продовольчий експорт з України морем.
Що стосується відкриття портів для незернових вантажів, зокрема і ГМК, то тут необхідно більш потужно працювати на дипломатичному фронті із європейськими партнерами. Я вже відзначав: українська сталь повинна повернути собі лідерські позиції на європейських та світових ринках.
Проблемою є дорога логістика. Ми виступаємо за зниження тарифів на вантажоперевезення УЗ.
Чи вважаєте ви достатнім рівень зусиль торговельної дипломатії та, зокрема, торговельних представництв при посольствах?
– На жаль, ні. Через обмеженість ресурсу і штату, при посольствах працюють неповноцінні торгові представництва, а радники з економічних питань. Як правило, це одна особа, котра задіяна більше в бюрократичній роботі, ніж практичній. Тобто є підготовка якихось статистичних звітів для МЗС, Мінекономіки, проте реально допомогти бізнесу, що хоче закріпитися на ринку країни перебування або знайти потужних партнерів, вони рідко можуть. Є, звичайно, окремі випадки хорошої роботи, але це далеко не системно.
Тому УСПП вже рік як активно розвиває міжнародний напрям: ми підписали десятки угод із релевантними організаціями з Фінляндії, США, Польщі тощо. Із Національною асоціацією виробників США провели перший форум промисловців США і України. Також ми стали спостерігачем в асоціації «Бізнес в ОЕСР» і відтак ефективно просуваємо економічні інтереси українських виробників та експортерів в Організації економічного співробітництва і розвитку. Сподіваємося, що наші зусилля пришвидшать вступ України в ОЕСР.
Аналогічно ми вже кілька років працюємо із Businesseurope – найбільшою діловою асоціацією ЄС, що об’єднує бізнес всіх країн-членів. Наша заявка на отримання статусу спостерігача там також на фінальній стадії затвердження.
Загалом ми виступаємо за те, щоб українська дипломатія посилила торговельно-економічний напрям у своїй діяльності. Нам потрібно відбудовувати Україну, повертати мільйони біженців з-за кордону додому. Для цього потрібна працююча, сильна економіка, комплексні високопрофесійні дії.
Чи виправдалася програма релокації підприємств?
– Релокація стала виходом для багатьох підприємств, що опинилися на тимчасово окупованих територіях або ж знаходилися близько до лінії зіткнення. Проте програмою скористалося десь 720 підприємств за увесь рік, тоді як за кордон власники перенесли в 3-4 рази більше своїх компаній. Чому так? Перше – це бізнес-клімат, податкова політика. Попри війну, у нас досі немає потужних стимулів для бізнесу, щоб вони зберегли своє виробництво та розвивали його. А в сусідніх країнах ЄС є доступ до кредитних ресурсів, низькі фіскальні ставки, ну і, безумовно, там немає загроз, пов’язаних із війною.
Також в Україні досі немає економічної/виробничої мапи регіонів. Бо часто-густо підприємство не може оцінити, чи вдасться йому інтегруватися в економіку регіону, чи є там відповідні виробничі потужності, енергоресурси. Важлива і соціальна складова: чи є на новому місці достатня кількість кваліфікованих кадрів тощо.
Необхідна системна державна підтримка релокації, тому що потрібно вирішити низку супровідних питань.
На вашу думку, які 10 заходів зараз важливо зробити, щоб врятувати економіку країни?
- Першочергово необхідне ухвалення закону «Про промислову політику», і на його основі – галузевих програм модернізації промисловості. Також необхідні активізація діяльності індустріальних парків, локалізація виробництва.
- Україні дуже важливі зміни реформування оборонно-промислового комплексу на принципах прискореного переходу на міжнародні стандарти зброї й спецтехніки. Адже наразі у нас в наявності є дуже висока питома вага зброї на основі стандартів НАТО, яку потрібно підтримувати в боєздатному стані.
- Перегляд тарифної політики для виробників, промисловців у бік збереження конкурентоздатності та стимулів підвищення ефективності роботи.
- Важливим є своєчасне відшкодування ПДВ експортерам. На фоні нестачі обігових коштів ці ресурси підтримають виробників.
- Податкова реформа: системна і комплексна.
- Кредитні стимули для самозайнятості, масштабування програм кредитування економіки.
- Потрібні ефективна судова система.
- Жорстка боротьба із корупцією. Причому важлива не кількість «посадок», а справді ефективні розслідування схем і покарання тих, хто за ними стоїть, а не тільки виконавців.
- Україна повинна активізувати роботу над конкретною реалізацією Плану відновлення. Зокрема, запропонувати низку державних програм (відновлення промисловості, будівництва тощо). Тут дуже не вистачає конкретики, і бізнес це турбує.
- Наостанок, але не менш важливо: формування національного ринку праці, перекваліфікація для ВПО, модернізація профтехосвіти, чітка координація цього напрямку із завданнями Плану відновлення. Нам потрібні будуть будівельники, інженери, екологи, фахівці гуманітарного розмінування та ціла низка інших професій. Тобто чітка державна політика зі збереження і розвитку людського, трудового потенціалу України.