Поділитись
Шановні колеги! Нещодавно в УСПП відбувся круглий стіл «Досвід управління водним господарством Ізраїлю, можливості двосторонньої співпраці між українськими та ізраїльськими компаніями».
Випереджаючи виставку та конференцію WATEC Israel 2019, яка відбудеться 18-21 листопада 2019р. у місто Тель-Авів (Ізраїль) і на яку торгова-економічна Місія Держави Ізраїль в Україні запрошує бізнесменів та фахівців, пропонуємо промисловцям та підприємцям виступ начальника департаменту Ліцензування та контролю водних споруд, виробництва води (водозабору), водопостачання та очисних споруд, Управління водних ресурсів міністерства національної інфраструктурі, енергетики та водопостачання Ізраїлю Григорія Бернштейна
Для мене дуже відповідально представляти нашу маленьку державу, поділиться нашим скромним досвідом.
Наша установа в її теперішньому вигляді була створена в 2006 році, коли злилися різні урядові організації. Найперший його варіант був створений в 1959 році, і як це не курйозно звучить, в прямому перекладі він називався водний комісаріат, а його директор – водний комісар. Ми були однією з одиниць міністерств сільського господарства, найбільшого споживача природних водних ресурсів. З першого дня існування головною нашою метою було – питна вода кожному.
Річне поповнення водних джерел становило 1,2 млрд кубометрів, а річний обсяг водопостачання – 2,3 млрд кубометрів. Як ця математика працює, я розповім трохи пізніше. Основна система водопостачання була створена в 60-х роках минулого століття. На півночі країни знаходяться основні джерела води, там і більше опадів, а основне водоспоживання – в центрі країни. На півдні інші джерела води, в основному солонуваті грунтові води, тому був створений основний магістральний водопровід діаметром 108 дюймів, через який вода з Галілейського моря або озера Кінерет надходила на питні та сільськогосподарські потреби. Розвиток магістрального водопроводу відбувався за кошти державної компанії, яка називається «Мікорот», це основний гравець на арені водопостачання в Ізраїлі, їй належать більшість свердловин, вона поставляє велику кількість води. Останні роки не вся вода виробляється нею, вже існують на узбережжі Середземного моря опріснювальні установки.
У сільському господарстві на сьогоднішній день менше половини води – це вода питної якості, вона не завжди відповідає всім стандартам, але тим не менше – це натуральна вода хорошої якості. Вся інша вода – це або ще одне використання очищених стічних вод або використання солонуватих свердловин для водопостачання для певних районів там, де це не приносить шкоди грунту і там, де це дозволяє вирощувати певний кошик сільськогосподарських продуктів.
Основні природні водні ресурси – це водоносні горизонти і відновлення природних ресурсів, приблизно в середньому 1 млрд кубічних метрів. Магістральний водопровід на півночі в останні роки працює дуже мало, так як з'явилися інші джерела води.
Ізраїль з усіх боків оточений пустелями. Розподіл опадів на території дуже змінюється, хоча йдеться про смужку землі довгою 200 км з півночі на південь. Існують екстремальні перепади опадів, часто бувають серії посушливих років, як було в останні роки з 2014 до 2017гг. з приблизними рівнем опадів 70%. У деяких районах було навіть 50%, саме в тих районах, які повинні сприяти поповненню озера Кінерет. Відповідно до кліматичних прогнозів наших фахівців, такі процеси будуть повторюватися, і тому покриття дефіциту водного балансу – завдання дуже складне.
Наша основна мета – це створення і підтримка життєздатного водного господарства. Це означає, що кожен громадянин, де б він не знаходився в країні, повинен бути впевнений, що він відкриє кран і звідти потече вода, якість якої підходить йому для його цілей, будь то побутові потреби, сільськогосподарське споживання або виробничі справи. Про які б витрати не йшлося – нам необхідно провести воду і створити систему водопостачання.
Водний закон був прийнятий в 1959 році, до цього були декрети, які заклали основу, – про дренажі, про вимір води, про контроль над водними свердловинами. І це зрозуміло, в посушливому кліматі проблеми води стояли на порядку денному з найперших днів існування держави. Водних свердловин було мало, вони було тоді в піщаних водних горизонтах і не дуже глибокі, це була спадщина англійського мандата і треба було узаконити діяльність водоспоживачів. Водний закон ухвалив: всі водні ресурси перебувають у суспільній власності, не державної та не приватної. Управління водними ресурсами здійснюється державою, зокрема, нашим закладом, і водні ресурси включають всі види води. Дощ, який збирається в якомусь місці, вже потрапляє під юрисдикцію водного закону. Іноді це теж доходить до курйозу, але це краще, щоб шукати, як уникнути водного закону і розробляти водні ресурси там, де це неприпустимо. І кожен громадянин має право отримувати воду, як я вже сказав.
Держава повинна зробити для цього все. Єдина галузь, в якій ще існує лімітування води згідно з різними критеріями, це сільське господарство, а й тут мова йде тільки про те, що тариф на воду в сільському господарстві нижче, ніж тариф на воду в містах та муніципальному господарстві, питну воду. Тому лімітування – це чисто економічний захід, хоча історія його заснована на різних правилах, які були ще в 60-х роках.
Як створити життєздатні водне господарство? Це підвищення ефективності водоспоживання, зростання ефективності при переході від дощувального зрошення до крапельного, яке приблизно в два рази збільшило можливість використання води для того ж обсягу сільськогосподарської продукції. Економія в домашньому секторі, яку доводиться підтримувати при високих тарифах ... Хоча Ізраїль не «висихає», воду треба економити в будь-якому випадку, навіть якщо можна виробити її в необмеженій кількості.
Очищення води зі свердловин, поліпшення якості води в підземних горизонтах і, природно, повторне використання очищених стічних вод – для цього приблизно в кінці 90-х років було прийнято рішення фінансувати створення підприємств з очищення стічних вод, зробити більш активними інвестиції уряду в цю область. Флагманом підприємств з використання стічних вод є підприємств «Шавдан», центр країни навколо Тель-Авіва, де проживає більша частина населення Ізраїлю. Приблизно 140 млн кубічних метрів, в каналізаційній термінології це трохи більше, збирається на очисну споруду, яка, треба сказати, не сама просунута, всього лише вторинна обробка, після обробки вода розподіляється над ділянками для інфільтрації і проникає в грунтові води. Навколо цих полів розташоване приблизно 150 свердловин, які викачують цю воду разом з невеликим відсотком фонової води, і ця вода постачається в південну частину Ізраїлю, де розташовані значні сільськогосподарські площі. Це дуже серйозний проект. Рішення про його створення було прийнято в кінці 80-х років минулого століття. Існує чимало критиків, тому що це все таки займає велику площу, а є ціна землі для будівництва, але тим не менше ми поки підтримуємо це підприємство, воно експлуатується компанією «Мікорот».
Разом з цим підприємством загальний відсоток очищених стічних вод приблизно 90%. У нас немає постійних потоків води, наші річки в основному пересихають, за винятком річки Йордан на півночі країни. І ще кілька невеликих річок теж знаходяться на півночі країни, і тому ми не можемо собі дозволити в річки, що пересихають, заливати воду такої якості, хоча існує стандарти води для того, щоб її при необхідності можна було направляти в річки. У море прямо ми теж не можемо цього собі дозволити, так як ми підписали Барселонскую конвенцію, яка забороняє направляти стічні води будь-якої якості в море.
Ще одна сфера, яка дозволяє нам підтримувати життєздатні господарство – це опріснення солонуватої води з свердловин, опріснення морської води. У свердловинах солоність води, скажімо так, перевищує норму на питну воду від 800 до 2000 мг хлоридів на літр, в основному технологія – це зворотний осмосис. Установки створюються поблизу свердловин, і це дозволяє заливати воду в основну систему. Є опріснювальні установки на узбережжі моря. Хоча в море води багато, але створити такі установки непросто. По-перше, у нас не так багато берегів, крім того, на березі, як правило, вже існують ті чи інші інженерні споруди, які не дозволяють розміщувати установки вільно, особливо якщо врахувати, що вони вимагають великої кількості електроенергії і повинні бути прив'язані до електростанцій.
В Ізраїлі існує загальний розрахунок всіх тарифів. Всі інвестиції на розвиток води питної якості підпадають під єдиний водний тариф. Є дві галузі, куди держава вкладає живі гроші – це поліпшення водоочисних споруд і побудова нових підприємств, а також допомога асоціаціям сільського господарства для поливів.
Вододобича і водопостачання завжди супроводжується вимірюванням води і, зокрема, наш заклад створив систему дистанційного вимірювання води, яка працює на приватних водозабірних спорудах. Вся інформація щогодини надходить в контрольний центр, все відомо до літра.
Всі рішення приймаються за одним круглим столом, наш генеральний директор є головою ради, в раді є представники громадськості, представники тих державних установ, з якими ми співпрацюємо.
Незалежно від того, де знаходиться громадянин, у якому місті він живе і яка корпорація або дрібна асоціація йому поставляє воду, він платить однаковий тариф. У домашньому водокористування існує двоступенева тарифна система: 3,5 кубічних метрів на місяць на людину – це низький тариф, понад цього - високий тариф.
Кілька слів про нові технології. Програма «Ньютек», запропонована виставкою «ВОТЕК» – одна з них. Існує система вкладень в інновації. Наше підприємство теж підтримує різні розробки в цій галузі. Іноді держава стає ініціатором розробок, тоді виникають проекти, коли близько 60% дає держава, близько 20% – ініціатор, і інші 20% приходять з водної корпорації. Ось приклад – виявлення витоків води з допомогою акустики, сигнали передаються з різних точок в контрольний центр, там обробляються і відповідно вживаються заходи для усунення. Зокрема, в Єрусалимі встановлено 2700 таких точок. Інший приклад - біологічна очистка води від нітратів. Відомо, що нітрати не дозволяють використовувати грунтові води у водопостачанні. Біологічне очищення в порівнянні зі зворотним осмосисом видаляє залишковий розчин.
Важлива річ – пристрій для вимірювання параметрів рідини в каналізаційних магістралях в місті. У старих районах міст існує така проблема, коли дренажні системи підключені до систем збору каналізації, і це, природно, створює дуже створює дуже велике навантаження і на сам трубопровід, на колектори, і на очисну споруду. Коли існує постійний моніторинг, він дозволяє визначити, де витрата різко збільшилася, це сигнал, що в цьому місці є піратська діяльність, що хтось підключився. Якщо є якась флуктуація, можна взяти пробу і дізнатися, хто порушник.
Дуже важлива система, яка використовується в надзвичайних ситуаціях водопостачання в результаті військових дій, землетрусів, пожеж і т.д. Можна протягом години-двох її встановити, і люди, замість того щоб ходити за водою з відрами, отримують одноразові контейнери.
Система повинна знати про проникнення через пожежні гідранти – ми маємо бути впевнені, що туди не проникли небажані елементи, не відбулося отруєння. Це теж регулюється спеціальним пристроєм.
Системи з автоматичного дистанційного виміру споживання води дуже поширені в Ізраїлі, я маю на увазі не звичайні лічильники, а маленькі дводюймовим лічильники. Їх встановлюють в містах з 70-90 тис. населення, в невеликих поселеннях. Вони дуже ефективно визначають витоку води. Система відмінна, нікого не треба посилати зчитувати лічильник. Завдяки цьому, до речі, економія населенням води в містах дуже зросла.
Величезна частина нашої роботи – боротьба з промисловими стоками в міські мережі. Для тих підприємств, які зливають шкідливі елементи, платежі підвищені. Це регуляція відносно нова. Система працює, моніторинг ведуть і міські корпорації з водопостачання, і самі підприємства.
Взагалі в Ізраїлі існує такий принцип – хто забруднює, той і платить. Звичайно, ніхто не шукає тих, хто забруднили грунт або грунтові води 50 років тому, але якщо це було 10-20 років тому, а тепер ти зібрався на цій землі щось будувати, доведеться витратити багато грошей на очистку землі і ґрунтових вод.
Розрахована формула для обчислення оплат з підвищеного забруднення. Її розробили наші економісти разом з фахівцями за якістю води. В кінцевому підсумку є кілька груп «брудних» елементів, які можуть вплинути на роботу водоочисних споруд, і з різних груп споживачів-виробників беруть підвищені тарифи, які бувають дуже серйозними.
Так працює система виробництва води, яка заснована на повному моніторингу, затвердженому міністерством національної інфраструктурі, енергетики та водопостачання і міністерством охорони навколишнього середовища.