Поділитись
Як бізнес може зменшити витрати, захиститися від енергокриз і зробити свій внесок у відновлення країни від наслідків повномасштабної війни з російським агресором
Український бізнес функціонує в умовах повномасштабної війни з російським агресором, нестабільності енергопостачання та зростання вартості енергоносіїв. Після масштабних ворожих атак на енергетичну інфраструктуру країни стало очевидно: централізоване енергопостачання не гарантує безперебійної роботи. Особливо вразливими є громади з невеликими населеними пунктами та їх комунальними об’єктами, які розосереджені на великих територіях. Тому необхідно шукати нові рішення, які дозволять громадам за рахунок власного ресурсу створювати інфраструктурні об’єкти з економічно доцільними обсягами власного енерговиробництва для комбінованого енергозабезпечення.
У таких умовах підприємствам також критично важливо інвестувати у власну енергонезалежність. Для цього виробникам і підприємствам необхідно провести енергоаудит – щоби зрозуміти, чи ефективно використовуються ваші ресурси, що можна покращити та яка окупність проєктів з переходу на зелену енергетику, полігенерацію.
Як зрозуміти, куди витрачається енергія: роль енергобалансу
Перш ніж говорити про енергоефективність або інвестувати в нові технології, бізнес має дати відповідь на просте, але критично важливе питання: куди саме йде енергія на підприємстві?
Саме для цього складають енергетичний баланс — детальну картину всіх джерел надходження енергії (електроенергії, тепла, палива) і всіх напрямів її витрат. Умовно кажучи, це бухгалтерія для енергоресурсів.
Баланс складається з двох частин. Перша — прибуткова — показує, звідки надходить енергія: власне виробництво, підключення до мережі, залишки з минулого періоду. Друга — витратна — деталізує, на що саме вона витрачається: від роботи обладнання до опалення, вентиляції чи освітлення.
Зокрема, видаткова частина допомагає виявити:
- скільки енергії йде безпосередньо на виробничі процеси;
- які втрати виникають через неефективне обладнання;
- скільки витрачається на побутові потреби чи втрати в мережі;
- чи віддається частина енергії на сторону (наприклад, іншим споживачам).
Цей аналіз також дозволяє класифікувати втрати енергії — і головне, зрозуміти, які з них можна усунути. Наприклад:
- постійні втрати — коли обладнання увімкнене, але не працює на повну потужність;
- змінні втрати — під час активної роботи агрегатів, особливо старого обладнання;
- втрати через недосконалі процеси — коли енергія просто «вилітає в трубу» через технологічні особливості або помилки в налаштуванні;
- непередбачені втрати — через збої або надмірне навантаження.
Як саме рахувати? Є кілька підходів:
- Найточніший — експериментальний, коли за допомогою приладів заміряють фактичне споживання енергії обладнанням.
- Розрахунковий метод — базується на документації, тарифах і нормативних даних.
- Комбінований — найпрактичніший варіант: частину показників міряють, частину — розраховують.
Для більшості підприємств достатньо робочого енергобалансу, складеного на основі щорічного споживання. Але якщо виробництво нестабільне або сильно змінювалося в останні роки — доцільно брати середні показники за 5–10 років.
Під час перевірки достовірності енергобалансів першочергову увагу необхідно приділяти саме тим технологічним процесам та устаткуванню, питомі витрати яких перевищують більш ніж 40–50 % аналогічних показників інших підприємств галузі та кращих закордонних.
Чітко складений енергобаланс — це не просто форма звітності. Це інструмент прийняття рішень. Саме з нього варто починати будь-які дії з модернізації, пошуку «слабких місць» і впровадження відновлюваної енергетики.
Як заощаджувати до 30% ваших поточних витрат на енергію?
Коли мова йде про економію на енергоресурсах, важливо розділяти два поняття: енергоефективність і енергоощадність. Обидва мають сенс лише тоді, коли вони реально знижують загальні витрати на електропостачання протягом усього періоду експлуатації об’єкта.
Це ключова умова, яку потрібно враховувати під час проєктування систем електропостачання — особливо зараз, коли вартість енергоносіїв зростає, а підприємства дедалі частіше покладаються на власну генерацію.
Сучасна відповідь на ці виклики — комбіновані системи електроживлення (КСЕ), які поєднують кілька джерел генерації, зокрема розподілені (локальні) та відновлювані. Їхня унікальність — у гнучкості. У разі аварії на зовнішній мережі така система може автоматично «від’єднатися» і працювати автономно, не втрачаючи якості живлення. А після відновлення стабільності — знову підключитися до мережі й синхронізуватися без втручання оператора.
Це можливо без великих капітальних інвестицій. До того ж така система підвищує надійність і дозволяє більш ефективно керувати споживанням — особливо коли йдеться про кілька джерел генерації, акумулятори та потребу в безперервному моніторингу як зовнішньої мережі, так і власних енергопотоків.
Фактично, йдеться про створення інтелектуальної енергосистеми, яка «розуміє» потреби підприємства, гнучко реагує на зміни та мінімізує втрати. І це вже не фантастика — це практика, яка стрімко набуває популярності серед тих, хто мислить на випередження.
Мікроенергосистеми з полігенерацією — це ефективний варіант для виробництв, бізнесів та територіальних громад. Вони дають змогу підприємствам частково або повністю покривати свої енергетичні потреби з використанням різних джерел енергії, зокрема відновлюваних. Тут вже є реальні кейси в українських регіонах.
Смілянська громада в Черкаській області — гарний приклад того, як локальне поєднання різних джерел енергії може працювати ефективно.
Традиційне електропостачання громади забезпечує обласний оператор, але вже зараз тут є кілька альтернативних джерел енергії. 34 приватні домогосподарства встановили сонячні панелі. Це невеликі установки, але в сумі вони додають до мережі близько 937 кВт енергії. Цей приклад демонструє, як навіть малі кроки громадян можуть мати вплив.
Головним гравцем альтернативної енергетики у Смілі є місцева міні-ТЕЦ — підприємство ТОВ «Смілаенергопромтранс», що працює на дерев’яній щепі та відходах агропромисловості. Воно виробляє електроенергію і тепло, використовуючи біопаливо — це перший в Україні подібний проєкт, який запустився ще у 2005 році.
Ця міні-ТЕЦ:
- генерує до 6000 кВт електроенергії, яку передає у загальну мережу;
- забезпечує до 34% потреб громади в тепловій енергії;
- працює стабільно, використовуючи місцеві ресурси: деревину, лушпиння соняшника, кукурудзи, гречки тощо.
Це і є приклад полігенерації в дії — коли один об’єкт виробляє одразу два види енергії, знижуючи залежність громади від зовнішніх постачальників. А ще — приклад сталого підходу, де відходи стають ресурсом.
Такий підхід дозволяє громаді:
- зменшити навантаження на центральну мережу;
- зберігати стабільне постачання в опалювальний сезон;
- і що важливо — заощаджувати.
Паралельно мешканці все частіше переходять на твердопаливні котли та сонячні колектори для індивідуального опалення — тобто рух до енергонезалежності відбувається не лише на рівні підприємств, а й у кожному дворі.
Що таке мікроенергосистеми з полігенерацією — простою мовою
Уявіть собі локальну енергосистему, яка комбінує кілька джерел енергії — сонячні панелі, вітряки, біомасу, а також може бути підключена до загальної мережі. Така система сама виробляє, зберігає та споживає енергію, а іноді — навіть продає її надлишки.
Коли одночасно використовуються різні джерела енергії, це називається полігенерацією. Головна перевага — гнучкість. Якщо, наприклад, сонячного світла мало, енергію може дати біомаса або акумулятори. Все це — під управлінням «розумної» системи, яка в реальному часі балансує попит і пропозицію.
Для чого це бізнесу: ключові переваги
- Зниження витрат на електроенергію
Власне виробництво енергії дозволяє уникати комерційних надбавок постачальників.
При споживанні 100 тис. кВт·год на місяць це означає потенційну економію понад 300 тис. грн щомісяця. Додайте сюди енергоефективні заходи — і ви скорочуєте енергетичний бюджет на 40–60%. - Незалежність від тарифних стрибків і аварій
Із 2022 року українські підприємства зіткнулися зі знеструмленнями, втратою виробничих потужностей і логістичними збоями.
Установивши мікроТЕЦ чи СЕС із накопичувачем енергії, бізнес отримує можливість працювати в режимі "острова" — неперервно навіть під час блекаутів. Для аграрних чи ІТ-компаній це критично: 1 година простою може коштувати десятки тисяч гривень у втраченої продукції чи даних. - Підвищення надійності та безпеки
Завдяки гнучкості системи з полігенерацією (сонце + біомаса + акумулятор), підприємство не залежить від одного джерела. За оцінками Міненерго, до 30% втрат електроенергії в Україні в критичні періоди були пов’язані з обривами централізованих постачань. Мікроенергосистеми дозволяють значно зменшити такі ризики. - Доступ до інвестицій і грантів
Проєкти з використанням ВДЕ мають пріоритетну підтримку від міжнародних донорів, банків і державних програм, що зменшує фінансове навантаження на бізнес. - Зміцнення репутації
Екологічна відповідальність — важливий маркер для клієнтів, партнерів і інвесторів. Перехід на «зелену» енергію — не просто тренд, а вимога сучасного ринку.
Це вже працює: приклади впровадження в Україні
- Харків: на даху астрономічного музею університету ім. Каразіна встановлено сонячну електростанцію — вона забезпечує об’єкт автономною енергією. Також у місті вже працюють блочно-модульні котельні, потужністю від 3 МВт до 8 МВт. Котельня на 6 МВт здатна забезпечити теплом та гарячою водою сім великих багатоповерхівок, школу та дитсадок. В багатопрофільній лікарні №17 Харкова СЕС побудована за кошти міського бюджету і забезпечує лікарню в умовах енергетичних збоїв.
- Житомир: лікарня отримала дахову СЕС (сонячну електростанцію), що дозволяє частково покривати споживання електроенергії.
- Ізюм, Харківщина: після деокупації місто встановило 3 модульні котельні. Вони живлять теплою водою житлові будинки, школи, садочки. Містяни планують встановити ще 10.
Ці кейси доводять: навіть в умовах війни можна і треба інвестувати в енергонезалежність — починаючи з малого.
З чого почати: п’ять кроків до енергонезалежності вашого бізнесу
Перехід на автономне енергозабезпечення — це не стрибок у невідомість, а цілком логічна послідовність дій. Бізнес, який хоче не просто встояти, а й вигравати в умовах нестабільності, має почати з базового — розуміння власного споживання.
Перш за все — проаналізуйте, скільки і як ви споживаєте.
Аудит енергоспоживання — це не просто цифри на лічильнику. Це розуміння того, які ресурси використовуються, коли саме спостерігаються пікові навантаження, і які процеси споживають найбільше енергії. Така аналітика дозволяє виявити неочевидні витрати і визначити, які джерела енергії доцільніше інтегрувати у систему.
Наступний крок — проєктування мікроенергосистеми, адаптованої під ваші умови.
Універсальних рішень не існує: для агробізнесу, офісного центру чи промислового підприємства — це будуть різні конфігурації. Важливо враховувати не лише тип діяльності, а й розташування, кліматичні умови, доступність сировини. Наприклад, сонячна генерація добре працює вдень, а для нічного навантаження доцільно підключати біомасу чи акумулятори.
Щоб отримати максимум ефективності — варто впровадити систему енергоменеджменту.
Це своєрідний «мозок» енергосистеми, що в режимі реального часу регулює виробництво, накопичення та споживання енергії. Така система допомагає уникати перевитрат, знижувати пікові навантаження, адаптуватися до змін погоди, а також реагувати на коливання тарифів.
В умовах енергетичних викликів Об’єднання організацій роботодавців України (ООРУ) спільно з Міжнародною організацією праці (МОП) запускає нову навчально-консультаційну послугу “Green Energy Help Desk” — для підтримки компаній, які прагнуть енергонезалежності та сталого розвитку.
Для кого ця послуга?
- Для компаній, які розглядають перехід на альтернативні джерела енергії.
- Для компаній, які вже використовують «зелену» енергію, але прагнуть розширити або оптимізувати потужності.
Навчання, енергоаудити, розробка індивідуальних технічних рішень - стануть доступними для більш, ніж 50 українських компаній безкоштовно - на пілотному етапі проєкту.
Економіка рішення — ще один ключовий момент.
Перед запуском проєкту необхідно чітко розуміти його фінансову доцільність. Розраховується загальна вартість, період окупності, чиста приведена вартість (NPV), внутрішня норма прибутку (IRR) тощо. У багатьох випадках такі проєкти мають термін окупності від 3 до 5 років — а далі бізнес працює в «плюс» завдяки нижчим енергетичним витратам.
І нарешті — не бійтеся залучати партнерів.
На щастя, бізнес не сам у цій трансформації. Існують програми підтримки від міжнародних організацій — таких як ЄБРР, GIZ, USAID. В Україні також працює ініціатива Green Energy Help Desk від ООРУ, яка допомагає підприємствам з консалтингом, технічною підтримкою та пошуком фінансування.
Ці п’ять кроків — не лише про енергію. Це про стабільність, конкурентоздатність і можливість планувати майбутнє, навіть у найскладніші часи.
Успішна компанія майбутнього — це не лише прибуткова, а й енергонезалежна компанія. І починати цей шлях варто вже зараз.
