Поділитись
Повномасштабна війна, розв’язана рф проти України, спричинила значну кризу в промисловості. Причини цьому 3: безпекова ситуація (постійні обстріли окупантами цивільної і виробничої інфраструктури), труднощі із логістикою, особливо для експортоорієнтованих галузей – АПК, ГМК і т.д., а також брак обігових коштів.
У перші місяці війни не працювало понад 40% підприємств, тисячі людей втратили джерела доходу. Загалом через вторгнення росії Україна втратила від 5 до 7 млн. робочих місць.
За підсумками першого кварталу 2022 року промисловість скоротила виробництво на 34%, будівництво – на 47%, гірничо-металургійний комплекс – на 53%. ВВП – мінус 15,1%, прогнозне падіння за підсумками року – 35%.
ГМК
У червні, згідно даних «Укрметалургпром», виробництво сирої сталі в Україні становило 300 тис т, що на 25% менше ніж в травні. Середній рівень завантаження виробничих потужностей працюючих підприємств складав 25-28%. Варто очікувати подальшого зменшення обсягів виробництва статі в липні та серпні, наголошує партнер УСПП GMK-Центр.
Обсяг експорту залізорудної сировини з України минулого місяця склав 1,7 млн т, що на 23% менше, ніж в травні.
Падіння попиту на внутрішньому ринку через військові дії на 90%, зростання цін на вантажні залізничні перевезення на 70%, простої вагонів на кордоні до 60-90 діб через заблокованість морських портів – всі ці фактори негативно впливають на становище виробників, які продовжили свою діяльність.
АПК
Кінцева вартість перевезення однієї тони зерна залізницею збільшилася вдвічі-втричі – до $120, також аграрії скаржаться на нестачу порожніх зерновозів, черги на кордоні, падіння світових цін на зерно і олійні.
При цьому виробники стикаються із значними загрозами в діяльності – фермери збирають врожай, незважаючи на російські обстріли та заміновані армією рф поля (південь і схід України).
Через це, а також той факт, що рф тимчасово окупувала частину територій на півдні і сході, аграрії зберуть трохи менший врожай – до 70 млн. тон.
Втім, проблемою є не це, а наявність ще 20 млн. тон попереднього врожаю 2021 року, і вкрай низькі показники експорту сухопутними шляхами – до 2,5 млн. тон щомісяця. Якщо так піде далі, то наявне зерно експортуватимуть 3 роки. Відтак, фермерам нізвідки буде брати кошти для проведення наступних посівних. Частина може оголосити банкрутство, якщо ситуація не покращиться.
При цьому немає певності в тому, що підписана в Стамбулі угода про розблокування морських портів України для вивозу зерна дасть змогу це зробити. Рф явно бажає зірвати зафіксоване на папері, про це свідчить обстріл одеського порту на наступний день після укладення угоди.
Тому УСПП пропонує уряду кілька варіантів збільшення пропускної здатності експорту залізницею (розширення пунктів пропуску, додаткові термінали для зберігання на кордоні, адаптація колії в прикордонні тощо), а також подальше покращення інфраструктури придунайських портів.
Плюс – наявне зерно в Україні потрібно спрямувати і на внутрішню переробку. Ми купуємо турецьке борошно, вироблене з вітчизняного зерна, то чи варто запускати таку довжелезну логістику? Низка інвестицій – і переробна галузь країни запрацює, так само як і комбікормові заводи, тваринництво і т.д.
Добувна промисловість
Тут варто враховувати безпекові питання: понад 90% родовищ корисних копалин та газу на сході, півдні України перебувають під загрозою ударів агресора – рф.
Зрозуміло, що потрібно збільшувати видобуток власного газу, таку задачу уряд також ніби поставив. Втім, Україна протягом першого півріччя 2022р видобула понад 9,3 млрд куб м природного газу, це на 4,5% менше, ніж за аналогічний період минулого року. У розрізі року експерти прогнозують падіння видобутку на 10-15%.
Зараз в сховищах є трохи більше 11 млрд. кубометрів газу. Між КМУ та Нафтогазом точиться дискусія з приводу обсягів природного газу в сховищах, не визначені джерела фінансових ресурсів для закупівлі блакитного палива. Це вже призвело до дефолту компанії по євробондам. УСПП наполягає, щоб НАК і уряд спільно проводили консультації із кредиторами щодо реструктуризації виплат і таким чином вивели «Нафтогаз» із стану дефолту.
Проблема також в тому, що, окрім власне війни, високе податкове навантаження на видобувну галузь дало низькі показники видобутку. Зараз потрібно підтримувати надрокористувачів, шукати спільні із бізнесом рішення. Для дослідження і розробки нового родовища потрібен час та мільйонні інвестиції. У цьому зацікавлений не тільки бізнес, але й держава, адже йдеться про енергетичну безпеку та проходження надзвичайно складного опалювального сезону 2022/2023.
Нафтопереробка, хімічна промисловість
Вітчизняна нафтопереробна галузь не працює через знищення потужностей.
Виробництво азотних добрив скоротилося в 5 разів із початку повномасштабного вторгнення на тлі зупинки ключових підприємств та руйнування окремих потужностей.
Машинобудування
Одна із галузей, що постраждали найбільше від воєнних дій: рф прицільно обстрілювала не тільки підприємства сфери ОПК, але й ремонтні заводи, інші індустріальні виробничі майданчики. Через це значна частина промислових гігантів не працює, інші знаходяться в процесі релокації.
Загалом переїзд в більш безпечні західний та центральний регіони завершило близько 700 підприємств. На думку УСПП, це низькі показники, а програму релокації потрібно вдосконалити, зважаючи на той факт, що переміщення великих промислових майданчиків – це окремий бізнес-план, де активну роль має взяти на себе саме держава.
Харчова промисловість
Тут ситуація неоднорідна, та залежить від регіону знаходження підприємства. Так, західно-центральні області показують приріст активності в цій галузі. Через брак сировини – овочів і фруктів, які традиційно постачалися з півдня України, деякі виробники вдало переорієнтувалися. До прикладу, один із сокопереробних заводів Рівненщини переобладнав свою лінію під випуск м’ясної консервованої продукції, що йде, у тому числі, і на потреби армії.
Натомість в прифронтових зонах підприємства змушені призупиняти виробництво.
Виробництво соняшникової олії становить 30-40% від довоєнного рівня через проблеми з експортом.
Почала відновлюватися і м’ясопереробна галузь. Окремі виробники курятини повернулися до довоєнних обсягів
Які зміни очікуються в промисловості в наступні роки?
Перш за все, варто сказати, що промисловці і підприємці очікують фази відновлення вже з наступного – 2023 року. Ми не можемо спрогнозувати терміни закінчення війни, проте поставки західної зброї (хай і повільними темпами) і виключні таланти наших захисників із ЗСУ дають нам обережну надію на подальшу позитивну для нас динаміку. Зараз ми фактично отримали перемогу в другій фазі війни (як і в першій, коли відбили наступ на Київ і північ країни). Попереду, безумовно, складний зимовий період, але з його подоланням економічна активність в тих областях, де не ведуться бойові дії – буде значно пожвавлюватися.
Однією з передумов цьому стануть кредити, гранти, донорські кошти Євросоюзу, G7 на відновлення української економіки, інфраструктури, розвиток малого підприємництва, декарбонізацію тощо. В позитивному сценарії може йтися про 50 млрд. доларів в рік.
Де найбільше буде відчутне пожвавлення? Будівельний сектор+інфраструктура. Сюди піде левова частка інвестицій, чимало проєктів здійснюватимуться в кооперації із європейськими компаніями.
Після цього така тенденція збережеться і інтеграція ринків стане ще більш відчутною.
Друге – це оборонно-промисловий комплекс. Вітчизняні ракетні комплекси «Вільхи», «Нептуни», безпілотники «Лелека» і т.д. зарекомендували себе якнайкраще під час воєнних дій та оборони України. Безумовно, агресія рф спричинить структурні зміни в бюджетах багатьох країн, які подвоять ( а то і потроять) видатки на власні ОПК. І тут в України є значні перспективи, оскільки маємо і розробки, і досвід використання всіх цих технологій в умовах реальної війни. Тим більше, що рф як загроза лишиться – навіть після нашої перемоги потрібно буде думати, яким чином максимально укріпити власну обороноздатність.
За умови вирішення проблем із логістикою (розблокування портів та безумовний контроль за ними України та ООН) непогано себе почуватиме аграрний сектор. Війна рф проти України оголила продовольчу нестабільність в світі та так званий «ефект метелика» на доволі заможні країни.
Спричинене війною підвищення цін на енергоресурси і продукти харчування стане основою високої споживчої інфляції за підсумками 2022 р., що прогнозується на рівні 5,7% у країнах з розвиненою економікою; 8,7% – у країнах з ринками, що формуються; 13,9% – у країнах, що розвиваються, з низьким рівнем доходу.
УСПП наполягає на тому, щоб Україна відходила від сировинної структури економіки, що вже скомпроментувала себе, та натомість розвивала переробні галузі промисловості, а також індустріально-інноваційні сектори.
Варто відзначити, що, прогнозовано, в розвинених країнах світу політика локалізації виробництва стане жорсткішою. В контексті очікуваного промислового безвізу та набуття членства України в ЄС це набуває актуального характеру. Якщо в ОПК, інформаційних технологіях (ІТ) ми очікуємо потужної кооперації, то транспортне машинобудування, наприклад, потрібно буде простимулювати, спираючись на вже діючий закон про локалізацію виробництва (№3739).
Ще однією явною тенденцією стане політика декарбонізації в Україні, заміщення традиційних технологій більш енергоефективними. Для цього потрібно створити спеціалізований Фонд, який би наповнювався податками підприємств на викиди, а також міжнародними грантами. У глобальному значенні – це багатомільярдна програма, що повинна куруватися на національному рівні.
Це той курс, який взяв ЄС, а також Україна як кандидат в члени Євросоюзу.
Також Україні слід масштабувати програму кредитування реального сектору економіки. Наявні цифри перебувають на довоєнному рівні і не відповідають тим викликам, з якими виробники та експортери стикнулися зараз через руйнування майданчиків, майна і т.д. В ЄС у найближчі роки буде збільшена фіскальна підтримка національних виробників з боку урядів держав-учасниць, що зробить українські товари менш конкурентоспроможними. Про це варто думати вже зараз та залучати кошти банківського сектору (звичайно, із страхуванням ризиків) в реальний сектор економіки.
Чи не найбільше перспектив ми очікуємо в експорті інноваційних технологій, програмного забезпечення в секторі ІТ. Наразі ця галузь вже приносить на 2 млрд. доларів більше, ніж АПК. І ця цифра зростатиме.
Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що запорукою успішного економічного відновлення України, у тому числі – промислового – є ефективна співпраця влади, бізнесу і міжнародних інвесторів. Також захист прав власників, верховенство права і жорстка боротьба із корупцією. Власне, це ті фактори, від дотримання яких залежить і наше членство в ЄС.
Але головною умовою є все ж якнайскоріша перемога над окупантами. У цю мету потрібно інвестувати найбільше.