Поділитись
Війна виснажує ресурси національної економіки. У промисловості незворотні втрати вже перевищили 30%. Деякі сектори постраждали значно більше за інші – до прикладу, гірничо-металургійний комплекс завершив 2022 рік із падінням у 70% як у виробництві, так і експорті.
Маємо падіння ВВП в -30% та прогноз зростання в поточному році тільки на 0,3% (оновлений прогноз від НБУ), що критично мало для відновлення. Звичайно, багато що залежить від того, наскільки затягнеться війна, а також наскільки ефективно Україна впроваджуватиме реформи для того, щоб притік інвестицій та іноземного капіталу на національний ринок був дійсно масштабним у післявоєнний період.
Експерти оцінюють прямі та непрямі збитки від війни в 600 млрд. доларів, те, що підраховано конкретно – 138 млрд. доларів руйнувань. Найбільше постраждала інфраструктура та виробництво.
Проте в цілому українська економіка, бізнес виявилися дуже адаптивними та змогли максимально мінімізувати втрати.
Які загальні тенденції в річницю повномаштабної війни?
Кардинально змінилися виробничі ланцюжки на внутрішньому ринку: частина підприємств була релокована (більше 700 станом на сьогодні) в західні і центральні області. Проте ця програма не підходить для великої промисловості, тому заводи у прифронтових регіонах – Харківщина, Дніпропетровщина тощо - працюючи під обстрілами чи загрозою таких, в умовах нещодавніх блекаутів – змушені були частково зупиняти виробництво, що позначилося і на їхніх фінансових показниках, і на бюджетних надходженнях. Ми вже не говоримо про «Азовсталь», Завод ім.Ілліча в Маріуполі, зруйновані російськими окупантами.
Безумовно змінилася експортна логістика. Блокування ворогом морських портів України стало значним випробуванням для українського експорту, особливо АПК та гірничо-металургійного комплексу. До війни 75% товарообігу України здійснювався через морські перевезення, це 120 млн тонн вантажів щороку, до половини з яких – зерно. І якщо для аграріїв все ж запрацював «зерновий коридор», то для металургів ситуація критична. Деяку частину взяли на себе порти Дунаю, залізничні перевезення через Польщу, Румунію і т.д., проте заблокованість морських шляхів для ГМК призводить до поступової втрати європейського та ін. ринків (відбувається заміщення продукції гравцями з Туреччини, КНР, Індії, Бразилії). Бюджет втрачає до 600 млн. доларів щомісяця.
Ринок праці продовжив своє звуження. За кордон виїхало більше 7 млн. наших співгромадян – з такими оцінками погоджується і ООН. Переважно це жінки, діти, частина – люди похилого віку. Проте в цілому це молоді люди працездатного (чи в найближчій перспективі) віку, 76% з яких мають вищу освіту, вони активно адаптуються до соціально-економічного життя країн, що їх прийняли. По деяких секторах, де потрібен саме кваліфікований персонал – в Україні відчувається певна нестача кадрів. Тому потрібні програми навчання/перенавчання для ВПО (наразі 6-7 млн), серед яких багато – понад 60% - людей втратили роботу, знаходяться на соціальному забезпеченні від держави. Це ширше поняття, ніж «армія безробітних», тому що йдеться про підготовку затребуваних на ринку України спеціальностей, які будуть добре оплачувана і ця робота буде не на місяць-другий.
Значно постраждала енергетика України. До 24 лютого українська енергосистема була однією з найбільших в Європі із потужністю генерації в 56ГВат. 16 березня ми повністю інтегрувалися із системами ЄС. Проте восени російські атаки по енергетичній інфраструктурі України спричинили перший в історії нашої незалежності (та за останні 100 років взагалі) блекаут. Проте ми впоралися із цим викликом, стабілізувавши систему. Працюють всі 9 енергоблоків атомних електростанцій, розташованих на підконтрольній Україні території. Попри кризу, бачимо хороші перспективи для розвитку «зеленої» енергетики, зокрема вітрової, сонячної, побудову мережі біометанових заводів. Тут є інтерес іноземних інвесторів та вже проводиться кропітка робота українських експертів. Ми прогнозуємо енергетичний перехід нашої системи. Сюди входить: спорудження модульних пересувних тепло-, газотурбінних установок, впровадження нових технологій при реконструкції теплоелектростанцій тощо.
Більшість цих та інших структурних змін в економіці України визначено війною. Все ж деякі тенденції закладалися ще раніше: це потреба в модернізації та перебудови енергетичного сектору, який мав свої нюанси і потребував змін, а також трудова міграція.
Ми вважаємо значним досягненням збереження стійкості банківської системи в умовах війни. Це справді допомогло державі в цілому, бізнесу, пересічним громадянам.
Також, попри брак коштів збережено програму «Доступні кредити 5-7-9». Так, її масштаб невеликий та не відповідає тому рівню фінансового голоду підприємств, який зараз є, проте кредитування збережено.
Високо оцінюємо також дії дипломатії на міжнародній арені. Були доволі непогано налагоджені ланцюжки постачання зовнішньої допомоги: обладнання, палива тощо, успішно домовлено про відкриття і функціонування морського «зернового коридору».
Налагоджено безмитний експорт в ЄС, є такі ж домовленості із Канадою та Великою Британією.
Ще можемо відзначити як позитив реформу дерегуляції (спрощення умов для ведення бізнесу). Хоча в податковій сфері все ще залишається чимало штучно створених проблем. Особливо в частині реєстрації податкових накладних і поверненні ПДВ. На це скаржиться чи не половина бізнесу – 42%. УСПП працює із Державною податковою службою, звертаючи увагу на неприпустимість блокування ПН. Результатом стало вирішення низки конкретних кейсів, проте загалом проблема залишається актуальною.
Прогноз НБУ – зростання ВВП в 2023 році на 0,3% - консервує стагнацію економіки, яка впала минулоріч на 30%. Збереження високої облікової ставки на 2023 рік на рівні 25% ускладнює систему кредитування економіки, яка і так не відповідає викликам воєнного часу. У листопаді кредитний портфель зменшився аж на 16 млрд. гривень. Стійкість банківської системи – завдання, яке не повинне бути відірване від потреб забезпечення стійкості економіки. Тому як ніколи важливі спільні дії ВРУ, КМУ, НБУ по удосконаленню валютно-курсової, грошово-кредитної політики, стимулам для самозайнятості, цільові дії по стратегічним галузям промисловості.
Також релокація показала, що в Україні досі немає економічної/виробничої мапи регіонів.
Бо часто-густо підприємство не може оцінити, чи вдасться йому інтегруватися в економіку регіону, чи є там відповідні виробничі потужності, енергоресурси, важлива і соціальна складова: чи є на новому місці достатня кількість кваліфікованих кадрів тощо.
Що необхідно робити в поточному, 2023 році?
Важливо доповнити прийнятий на 2023 рік держбюджет урядовим планом першочергових заходів в економіці. Бізнес повинен розуміти, що його чекатиме: у фінансово-кредитній, податковій, тарифній політиці тощо.
Першочергово необхідне прийняття закону «Про промислову політику», на його основі - галузевих програм модернізації промисловості.
Україні дуже важливі зміни реформування оборонно-промислового комплексу на принципах прискореного переходу на міжнародні стандарти зброї й спецтехніки. Адже наразі у нас у наявності є дуже висока питома вага зброї на основі стандартів НАТО, яку потрібно підтримувати у боєздатному стані.
Перегляд тарифної політики для виробників, промисловців у бік збереження існуючих ставок та зниження тих, що були підвищені. Мова йде про підвищені в 2022 році тарифи на вантажоперевезення УЗ аж на 70%, що негативно відобразилося на ключових експортерах: ГМК та АПК.
Важливим є продовження відшкодування ПДВ експортерам. На фоні браку обігових коштів ці ресурси підтримають виробників.
Податкова реформа. Вона не завершена, потрібне зниження фіскального тягарю, в тому числі на фонд оплати праці, а також поліпшення процесів адміністрування податків.
Принципово важливі також податкові, кредитні стимули для самозайнятості, прозора система відшкодування ПДВ, жорстка протидія штучному блокуванню податкових накладних, зниження адміністративного тиску через різноманітні перевірки.
Потрібні ефективна судова система і дуже жорстка боротьба із корупцією. Останнім часом ми спостерігали корупційні скандали та перестановки на митниці. Проте без реформи цього органу ситуація залишатиметься такою ж плачевною – за останні роки змінилося 5-6 керівників, а корупція лишається. Тому тут потрібен системний підхід.
Україна повинна активізувати роботу над конкретною реалізацією Плану відновлення, зокрема, запропонувати низку державних програм (відновлення промисловості, будівництва тощо). Тут дуже не вистачає конкретики, і бізнес це турбує.
Прес-служба УСПП