Поділитись
Цього року буде засіяно на чверть менше площ, а добрив вноситься у 2-3 рази менше, ніж в ЄС чи США, засобів захисту рослин – теж втричі менше. Це негативно відбивається на показниках врожайності.
Значно постраждала м'ясо-молочна галузь: скоротилося поголів’я великої рогатої худоби, птиці, свиней і т.д.
Понад 5 млн га сільськогосподарських угідь заміновано, знищено понад 5 мільйонів курей та 250 тисяч свиней, понад 100 тисяч корів, сотні логістичних споруд та понад 2000 одиниць сільскогосподарської техніки та автомобілів.
Незважаючи на все це, в Україні цілком реально впродовж найближчих 10 років подвоїти врожайність зернових і олійних до 150 млн. тон. Яким чином досягти такого масштабного завдання ми поговорили із президентом Аграрної конфедерації України Леонідом Козаченко. Експерт виступив спікером на онлайн-семінарі щодо продовольчої безпеки, організованого в рамках проєкту ООРУ та Міжнародної організації праці «Стійкість бізнесу під час війни».
- Яка ситуація нині в АПК, роль України на міжнародному ринку агропродукції?
- Ми реально виробляємо багато продукції, при цьому не споживаємо і 20% від неї. Саме тому Україна експортоорієнована країна в секторі АПК, є важливим гравцем на міжнародній арені. Завдяки чому це вдається? По перше, 25% світових запасів чорнозему у нас. По друге, історично так склалося, що в аграрній сфері українці розвивалися століттями, мають і досвід, і відповідні знання. Якось, виступаючи в Канаді перед фермерами, мене попросили говорити українською: виявилося, що більша частина присутніх в залі були вихідцями із України.
Це все дало можливість досягнути непоганих результатів. Ми є лідером по постачанню соняшникової олії (середньорічний обсяг 5,6 млн. тон на суму близько 6 млрд.дол США), займаємо 2-3 місце у рейтингу експортерів зерна (середньорічний обсяг 60 млн. тон на суму близько 22 млрд.дол. США). Входимо до топ 10 виробників та експортерів зернових та олійних культур, у топ 30 виробників та експортерів сировинної продукції тваринного походження.
При цьому по експорту продовольства (сировина та продукти її переробки на суму лише 24,2 млрд. дол. США у середньому за останні 5 років) Україна займає лише 25 місце у світовому рейтингу з площею орних земель 33,4млн.га. Нідерланди ж з площею земельних угідь у 4,5 рази меншою (усього 7,57 млн. га) мають експорт продовольства на суму $108,4 млрд. дол. США та займають 2 місце у світовому рейтингу по даному показнику.
Причиною цьому, окрім власне війни та масштабів руйнувань, є недостатнє внесення добрив та засобів захисту рослин, хронічний брак коштів у фермерів, виробників м’яса і молока, недостатність знань про можливості переробки.
- Що потрібно робити, щоб максимально використовувати наявний в нас потенціал?
- Я вже сказав, що ми перейшли позначку виробництво 100 млн. тон зерна за підсумками 2021 року. Але ще років 10 тому ми мали дискусію з науковцями, який насправді в нас потенціал: порівнювали врожайність із тією, що в США, Європі тощо. Ми відставали по цьому показнику. Останнім часом світ пішов вперед по генетичному покращенню таких культур як пшениця, кукурудза, олійні тощо. В даному напрямі варто рухатися і нам. Тому при реалізації на 90 % генетичного потенціалу зернових та олійних культур ( збільшення посівних площ до 35 млн га, дотримання вимог ротації культур, мінімізації втрат при збиранні врожаю з використанням сучасних технічних засобів) можливо отримати врожай зернових та олійних культур близько 150 млн тон. Реальною є можливість нарощення виробництво молока до 25 млн. тон та м’яса до 8 млн. тон в рік.
Чому цього не було раніше? У нас не вистачало коштів на внесення достатньої кількості мінеральних добрив у порівнянні із Євросоюзом, не було великої кількості сучасної техніки. Хоча по окремих напрямках – таких як діджиталізація процесів, ми подекуди і лідируємо. Тому якщо ми знайдемо фінансові ресурси для розвитку, то вийдемо на означені вище показники. Для цих завдань необхідно залучити в агропродовольчий сектор економіки 80 млрд. дол США для інвестування. Головне – отримати виробникам доступ до середньострокових – 5-10 років – кредитів. Це дозволить поглибити переробку.
- Яким чином війна обмежує ці ініціативи?
- Передусім масштабами завданих руйнувань: в АПК ця сума обчислюється в 35 млрд. доларів. Знищено сотні тисяч корів, свиней, птиці, 25% сільськогосподарських угідь фактично непридатні поки для сівби: заміновані, забруднені або загалом потребують рекультивації. Понад 5 млн. га земель заміновано. І російська агресія ж продовжується. Тому найважливіше – це перемога та повернути те, що в нас було до початку війни. Але паралельно вже потрібно створювати стратегію на найближчі 10 років, що нам потрібно робити в АПК.
- Яке Ваше бачення?
- Найбільша проблема полягає в тому, що ми переважно експортували сировину, не переробляючи її. Проте майбутнє АПК – за переробкою. Наприклад, із кукурудзи можна отримати до 30 різних продуктів. В Україні ця сфера практично не реалізована. Поки ми лідируємо по сировині на міжнародних ринках, то по продуктам переробки займаємо 25 сходинку в світових рейтингах, а повинні займати 2-3. Порівнюючи із Нідерландами, які мають площу сільськогосподарських угідь, вчетверо меншу, ніж Україна, при цьому отримують прибуток втричі більший, ніж Україна.
Тому найважливіше, що нам потрібно зробити – у наступні 10 років потроїти валове виробництво продуктів переробки в сільському господарстві.
Окремі інвестиції в переробку можуть окупитися вже за півроку, інші – за 5-10 років максимум. Необхідне вирішення проблеми браку фінансового ресурсу: посилити кредитування, строювати інвестиційні фонди тощо.
З чого почати? Відшкодувати суб’єктам господарювання агропродовольчого сектору економіки втрати, понесені в результаті війни; забезпечити вільний доступ до середньо та довгострокових інвестиційних фінансових ресурсів; розмінувати сільськогосподарські угіддя та ділянки на яких розміщені морські та сухопутні логістичні о’бєкти; розробити та затвердити чітку стратегію розвитку агропродовольчого сектору економіки та конкретну і прозору програму її реалізації на наступні 10 років. При цьому чітко сформувати незмінну вертикаль державного управління, фіскальну та монетарну політику, питання дерегуляції та державного контролю, які корелюються з практикою запровадженою Європейським Союзом.
- Ви зазначили про потребу не менше 80 млрд. доларів інвестицій. В які конкретно сектори чи технології необхідно вкладати найбільше, а де ситуація більш-менш хороша?
- В рослинництво варто залучити до 8 млрд. дол. США, це дасть той валовий врожай в 150 млн. тон, про які я говорив раніше. В садівництво - до 2,5 млрд.дол. США. Важливим питанням є іригація та зрошення. Поки ми не так потерпаємо від браку вологи, як багато країн світу, але глобальне потепління вносить свої корективи і на цей фактор необхідно зважати. У даний сектор я пропонував би спрямувати до 7 млрд. дол. США. В тепличне господарство треба залучити до 3 млрд.дол і значно збільшити його. До прикладу, якщо порівнювати із Польщею, то у нас втричі менші площі теплиць. У тваринництво необхідно залучити до 18 млрд. дол. і тоді ми зможемо суттєво збільшити виробництво молока і м’яса. Наприклад, випуск молока довести з 10 млн. тон у рік до 15 млн. тон, м’яса – з 7 млн. тон до 10 млн. тон.
- Говорячи про переробку, на чому саме рекомендуєте зосередитися?
- Якщо я зупинюся навіть на одному напрямі, скажімо кукурудза, то мені і дня не вистачить, щоб розповісти про всі технології, які існують в її переробці. Це понад 30 видів продукції, яку можна отримати: етанол, олія, крохмал, цукрові сиропи, складові для виробництва комбікормів, крупи, мука, лізин, біогаз. Наприклад, лецитин (ліпіди), який зараз потрібен для виробництва вакцини, передусім проти коронавірусу. Його дефіцит в світі настільки великий, що окупність інвестицій тут була б 1,5 місяця, хоча початкові інвестиції досить суттєві.
- Україна має якісь власні досягнення/розробки?
- Так, ми перші в світі розробили таке програмне забезпечення, що дозволяє керувати процесами, називається PRCM. Цей продукт дозволяє враховувати у виробництві цінові котирування на той чи інший продукт переробки, відтак, ви можете скоригувати те, який саме продукт випускаєте і в яких обсягах. Наприклад, вартість біоетанолу росте вверх і вам варто 20% інвестувати сюди, а крохмал (гіпотетично) падає, тому його треба менше виробляти.
Майбутнє не тільки за переробкою, але й розумними технологіями управління виробництвом.
Детальніше із думками інших спікерів семінару щодо механізмів підвищення продовольчої безпеки України ви можете ознайомитися на сайті проєкту за адресою http://ooruprojects.com.ua/.
Розмовляла Ірина Куцюк, керівниця прес-служби Українського союзу промисловців і підприємців, керівник інформаційного напрямку проєкту