Поділитись
Впливові ділові і громадські об’єднання – Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України, Український союз промисловців і підприємців, Антикризова рада громадських організацій, Федерація роботодавців України, об’єднання «Українська бізнес ініціатива», Торгово-промислова палата України, громадянська платформа «Нова країна», громадське об’єднання «Україна - це я» та інші заявили рішуче неприйняття соціально-економічної кризи, деградації промислового комплексу країни, подальших загроз національним інтересам держави. Нещодавно вони зібрали в Києві Український форум бізнесу за участі майже 200 громадських організацій та об’єднань.
Вітчизняний бізнес вимагає припинити імітацію реформування та перейти до справжньої роботи з подолання глибокої кризи, національного зростання та повномасштабної інтеграції до європейської економічної спільноти. Український бізнес готовий взяти на себе конкретні зобов'язання та започаткувати спільні з владою дії щодо побудови нової моделі економіки України на засадах діалогу та відповідальної співпраці. Саме про це йшлося на Українському форумі бізнесу.
Стрімке поглиблення кризи
Нинішню соціально-економічну ситуацію в Україні на форумі називали надзвичайною. Країна завершила складний 2015 рік з невтішними соціально-економічними результатами. Зниження ВВП за підсумками року склало майже 11%, промислового виробництва – 13,4%, експорту – майже на третину. Дуже різким є скорочення ВВП в доларовому еквіваленті: у 2013 році ВВП України добігав 180 млрд. дол., у 2014 році – 132 млрд. дол., а у 2015 році – близько 85 млрд. дол.
Країна посіла перше місце в світі за показником зростання інфляції – понад 43 %, а це означає суттєве падіння купівельної спроможності громадян, заморожування внутрішнього ринку. Національна валюта втратила 2/3 своєї вартості, реальні доходи населення скоротилися на 35%. Інвестиції у розвиток практично припинені.
Міжнародні аналітичні звіти не додають оптимізму. За їхніми даними, вітчизняна економіка потрапила у п’ятірку найгірших у світі, посіла 140 місце за довірою до банківської системи, 162 – за рівнем економічних свобод.
Україна сьогодні – одна з найбідніших країн світу за рівнем ВВП на душу населення (менше 2 тис. дол. США), що можна порівняти з показниками деяких країн Африки.
Чи не є такі факти образливими, принизливими, негідними європейської країни?
Безумовно, в економічному падінні відіграли свою роль глибока та тривала криза, необхідність вести війну на сході і по суті озброїти армію наново, тимчасова втрата Криму і частини Донбасу, позбавлення традиційних зовнішньоекономічних ринків. Але чи можна все списувати на війну?
В економіці – тривала стагнація
В той час, коли світова економіка переживає індустріальний бум, в країні втрачений такий стратегічний напрямок, як промислова політика. В економічній програмі президента США, в директивах ЄС, в програмах урядів Німеччини та Франції нині йдеться про підйом індустріалізації. Він включає в себе три фактори: створення умов для міжнародної конкурентоспроможності продукції, експортну експансію і сучасний державний протекціонізм.
В Україні немає єдиної стратегії економічних реформ, жодних стратегічних програм розвитку як в бюджетоутворюючих сферах (авіа-, судно-, транспортне машинобудування, легка промисловість); так і в сферах «прориву» – ІТ-технологій, енергозбереження, енергоефективності.
Майже рік стоїть «Південьмаш», унікальне підприємство ракетно-космічної галузі, від якого залежить наша участь у світових космічних програмах взагалі. З міністерства інфраструктури лунають застереження щодо проблем Укрзалізниці – локомотиви зношені на 93%, пасажирські вагони – на 81%, в той же час падіння в галузі транспортного машинобудування України складає більше 80%, по вагонах на Крюківському заводі – 82%. Отже, криза одної сфери економіки, залізниці, супроводжується заморожуванням іншої, яка здатна в обгрунтований термін врятувати ситуацію.
Декілька слів про сферу «прориву». Попри кризу, в Україні активно розвиваються ІТ-технології. Українці мають першість в Європі за обсягом надання послуг аутсортингу, виробництва програмного забезпечення. Загальний експорт минулого року склав 2,5 млрд. доларів. Головними партнерами України є США, ЄС, Ізраїль тощо. Очевидно, що за рахунок державної підтримки (або без неї, але за невтручання в діяльність!) інноваційні сфери здатні стати локомотивами економічного розвитку, активно залучаючи в процеси сталих змін інші галузі, створюючи нові робочі місця. Однак нині УСПП доводиться звертатися до керівництва держави з стурбованістю: компанії скаржаться на «маски-шоу» за участі силовиків, посилюється адміністративно-фіскальний тиск на ІТ-галузь. Хіба такі дії є припустимими?
Замість пріоритетів промислового розвитку уряд говорить або про прискорену приватизацію, в тому числі стратегічних об’єктів, або про адміністративні зміни та кадрові перестановки в держкомпаніях. Що дасть підприємству зміна власника, директора, голови наглядової ради, якщо немає відповіді на запитання – як розвиватися, за якими пріоритетами, яким коштом? Непогані новації європейського змісту, наприклад, «відкриті» конкурси на посаду генеральних директорів, виявляються прикриттям спроб поміняти сфери впливу. Саме в цей момент міжнародні експерти докоряють нас 130 місцем в світі за рівнем подолання корупції.
Ми втрачаємо кадри, технології, інтелектуальні можливості, виробництва, перспективи розвитку, заводи… Яка втрата наступна? Економічної самодостатності?
Тривають процеси збільшення боргів держави. Сукупний борг – майже 80 % ВВП, це дуже багато, і ці кошти треба віддати. Як? Старі борги не повертаються через нові, це лише шлях до банкрутства дітей та онуків. Якщо запозичення брати, то повертати треба в першу чергу через збільшення національного продукту, зростання ефективності та конкурентоспроможності національної економіки.
В нас ж усі напружено чекають – чи прийде черговий транш МВФ, коли? Однак навіть за умови реструктуризації проблеми обслуговування боргів є надто серйозними. Цінні папери, які випущені натомість згоди кредиторів списати частину боргу, прив’язані до зростання ВВП, і колись доведеться платити частину цього росту. Виходить, ми в боргу перед міжнародними кредиторами на все решта життя?
Підтримуємо точку зору, що з міжнародними фінансовими інституціями треба тісно співпрацювати. Але – не забувати про економічну самостійність країні, щохвилинно піклуватися про національні інтереси.
Податкові «новації» не призвели до зниженні фіскального навантаження на бізнес, не створили стимули для виходу «з тіні», не покращили заплутану систему адміністрування податків. Фіскальна реформа виявилася зірваною, і ніхто не поніс за це відповідальності. Значно погіршилася безпека підприємництва, захист прав власника та інвестора.
Відомі вимоги ділової спільноти щодо спільної підготовки Національним банком та урядом програм поновлення кредитування економіки. При ставці НБУ 22% (у Європейському центробанку – 0%) кредитування існує лише віртуально. Однак без кредитів неможливий розвиток, без них не виграти конкурентної боротьби.
НБУ дозволяє собі прилюдно заявляти, що за стабільність курсу гривні він не відповідає. Країна переживає руйнацію значної частини вітчизняної банківської системи. Абсолютно деструктивною виглядає політика щодо експортерів. В тому, що експорт впав майже на третину, є значна «заслуга» головного регулятора, який другій рік вимагає обов’язкового продажу 75 % валютної виручки та тримає норму 90-денного строку розрахунків за експортно-імпортними операціями.
Отже, висновок. В цілому економічна політика уряду, як що таку взагалі можна вважати існуючою, поглиблює деіндустріалізацію, викликає пригнічення легального сектору та скорочення платоспроможного попиту. Програм та стратегій сталого економічного розвитку в країні не створено, і підготовка таких не ведеться.
Деградація державного управління
Два роки – немалий час, за який можна було якщо не позбутися кризи, то значно просунутися антикризовим шляхом; якщо не реалізувати необхідні реформи, то хоча надати їм необхідне прискорення. Натомість маємо що маємо. Переконані, все це великою мірою обумовлено безпрецедентним падінням якості та професіоналізму державної влади, браком персональної відповідальності вищого менеджменту країни перед народом.
В ХХІ столітті в європейській державі не може культивуватися кадрова політика, яка полягає в призначеннях за партійними квотами, особистою відданістю, політичною та ресурсною кон’юнктурою. Такій підбор кадрів – анормальний островок феодальної системи, що виглядає ще більш ганебно поруч з досвідом наших найближчих сусідів – Польщі, країн Балтії, Чехії тощо, які зуміли впровадити демократичні закони і стандарти, стати повноправними членами ЄС.
Дестабілізація системи державного управління спостерігається у різних сегментах та рівнях економічної сфери. Поруч з нею – вакуум виконавської дисципліни, прийняття непрофесійних рішень із прогнозованими негативними наслідками.
У форматі Верховна Рада України – уряд відсутня необхідна координація та взаєморозуміння, і це значно погіршує якість функціонування державної системи.
Гірко констатувати, але уряд так і не став рівноправним партнером для громадянського суспільства, не налаштував результативне спілкування з промислово-підприємницькою спільнотою. Це призводить до зниження довіри вітчизняних та іноземних промисловців і підприємців, громадянського суспільства до усіх гілок влади, радикалізації суспільних настроїв, не сприяє створенню передумов для об’єднання країни.
Чи можна чекати, коли протестні настрої, підігріті північним сусідом, вихлюпнуться на вулицю, а верх візьме радикалізм?
Що таке реформи?
Якщо чесно, то слово «реформи» нині просто нав'язло в зубах. Всі про них говорять, уряд звітував – половина виконана, а де вони? Ситуативні адміністративні заходи щодо посилення фіскального тиску, зростання тарифів ЖКГ чи відтермінування розрахунків із зовнішніми кредиторами? Справжні реформи – це комплексні професійні дії, напрацьовані у діалозі із суспільством, вони мають призвести до економічного зростання, навіть прориву, збільшення робочих місць, підвищення рівня життя людей. Це багатогранна робота, яка знаходиться на стику багатьох сфер, потребує високопрофесійних фахівців, які зобов’язані радитись з суспільством, бізнесом. Так, зниження ЄСВ і навантаження на фонд оплати праці має супроводжуватися кроками з детінізації економіки, пенсійною реформою та адресним соціальним захистом. Реформа житлово-комунальної сфери ні в якому разі не вичерпується регулярним та все більш болючим підвищенням платежів, вона повинна передбачати корінну модернізацію інфраструктури, впровадження сучасних технологій енергоефективності.
Вириваючи із контексту одне завдання з багатьох, результативності годі чекати. Імітація процесу реформування, підміна глибокої роботи недоопрацьованими заходами з гучним піаром та політичними заявами, примітивними адміністративними діями – це крок в нікуди, серйозна загроза для країни.
Що ж робити?
На Українському форумі бізнесу було заявлено: в умовах надзвичайної економічної ситуації час започаткувати в Україні новий економічний курс, орієнтований на пришвидшення зростання економіки, створення сприятливого інвестиційного клімату.
Саме тут було обговорено проект Плану невідкладних заходів щодо подолання надзвичайної ситуації в економіці країни. Вінскладається з заходів з безпеки підприємництва, захисту прав власності, інвестицій, підтримки реального сектору економіки, фіскальної політики, доступу до фінансового ресурсу, підтримки експорту, адаптації до умов зони вільної торгівлі Україна-ЄС, приватизації, ефективного управління державною власністю тощо.
Серед комплексних заходів тривалої дії виділяються такі, які, на думку промислової спільноти, слід вжити негайно. Забравши всього кілька бар’єрів, як при відкритих шлюзах на річці, можна забезпечити потужний і самодостатній рух економічного потоку.
Отже, необхідно переглянути бюджет-2016 і передбачити можливість повернення бізнесу мільярдів гривень авансових платежів податку на прибуток, які були забрані з обігових коштів підприємств в 2015р. На часі запровадження для всіх платників податків ПДВ автоматичного відшкодування ПДВ в рамках удосконаленої системи електронного адміністрування.
Необхідно, щоб українські суб’єкти господарювання мали переваги при залученні до держзамовлень, безумовно, в рамках спеціальної державної програми розвитку вітчизняної промисловості. По суті наново має бути проведена податкова реформа, підсумком якої має стати якісне зростання інвестицій, спрощення адміністрування податків та зниження навантаження, силового тиску на бізнес. Реформа має обов’язково зберегти спрощену систему оподаткування, підсилити політику самозайнятості, розвитку малого, середнього бізнесу, відновити дію спеціального режиму оподаткування ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників до 01.01.2018 року.
Принципова вимога бізнесу щодо податкової системи – встановлення відповідальності держави за неправомірні дії посадових осіб та/або їх бездіяльність (у тому числі за несвоєчасне відшкодування ПДВ, несвоєчасне повернення переплат тощо).
Потребують негайного розроблення Національним банком та урядом програми оновлення кредитування виробництв, кредитних ліній для малого та середнього бізнесу. НБУ повинен зняти валютні обмеження для експортерів, створити для них «подушки безпеки».
Нарешті, План потребує посилення кримінальної відповідальності посадових осіб за дії та бездіяльність у захисті прав власників та з протидії рейдерству.
Як цей План буде виконуватися?
Український форум бізнесу заявив себе як спільну платформу та інтелектуальний майданчик для формування і доведення до української влади своєї консолідованої позиції.
Учасники Форуму активно шукатимуть механізми впливу на владу та ефективного партнерства з нею. Одним з таким може стати Меморандум про взаєморозуміння та співробітництво між фракціями політичних партій і депутатськими групами у Верховній Раді України та Українським форумом бізнесу, який заплановано підписати та втілити в життя найближчим часом.
За допомогою такого партнерства УФБ намагатиметься протягом трьох місяців узгодити з бізнесом та владою принципи та шляхи реалізації Доктрини прискореного економічного зростання та модернізації України на 2016–2025 роки, а також Програму прискореного економічного зростання та модернізації України на 2016 – 2025 роки.
УФБ вирішив ініціювати разом з владою звернення до лідерів ЄС та США сприяти залученню в економіку України інвестицій, які мають бути спрямовані не на латання бюджетних «дірок», а виключно на економічну модернізацію європейського ґатунку.
Форум об’єктивно, фахово, з прогнозом наслідків сформував висновки щодо соціально-економічної ситуації, запропонував першочергові антикризові дії та власне бачення стратегії розвитку економіки, започаткував пошук механізмів, як цивілізованим конституційним шляхом домогтися від влади повноцінного та відповідального діалогу с бізнесом, громадянським суспільством. Впевнені, що консолідовані зусилля українського бізнесу, суспільства та держави призведуть до економічного зростання країни, збільшення робочих місць, нової якості життя людей.
Анатолій Кінах,
голова Антикризової ради громадських організацій,
президент УСПП.