Поділитись
Юлія Дроговоз, голова Комісії УСПП з питань економічної політики
4 липня 2013 року був прийнятий Закон України № 408-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення», який набрав чинності 1 вересня 2013 року.
Законодавство про трансфертне ціноутворення є позитивним кроком в подоланні багатьох «тіньових» процесів. Бізнес в свій час погодився з необхідністю такого кроку та по мірі реалізації норм трансфертного ціноутворення переглянув свою цінову політику, перетворивши її на систему, оптимізувавши процеси та процедури ціноутворення.
Протягом всього періоду дії норм трансфертного ціноутворення бізнес намагався виконувати всі вимоги законодавства у цій сфері настільки, наскільки йому дозволяв Податковий кодекс України. Однак, враховуючи цілу низку неврегульованих питань, потреби в часі на формування офіційної позиції Міністерства доходів і зборів України, неготовність офіційних джерел інформації та самого Міністерства до реалізації законодавства у сфері трансфертного ціноутворення, з’явилася зона ризиків як в частині правильної та своєчасної подачі звітності, так і в частині застосування методик визначення звичайних цін.
Високий рівень ризиків для платників податків при застосуванні норм трансфертного ціноутворення обумовлює високий рівень відповідальності за порушення цих норм, які є неадекватними з огляду на те, що законодавство є дуже складним, потребує значного перехідного періоду (який взагалі відсутній). Порушення в основному можуть бути ненавмисними та достатньо об’єктивними.
30 квітня закінчується граничний термін подання Звіту про контрольовані операції.
Це не просто звіт, це не просто документ податкової звітності, це величезний масив аналітичної інформації, наданий в електронному форматі, який потребував не одного місяця кропіткої роботи всіх юридичних та фінансових служб підприємства, залучення зовнішніх аудиторів.
При цьому процедура запровадження складного та комплексного за своєю реалізацією законодавства з питань трансфертного ціноутворення була для вітчизняного великого бізнесу дуже стислою, без надання можливості для адаптації систем обліку під нові умови, при відсутності зовнішніх механізмів для такої реалізації.
Достатньо навести хронологічний ряд етапів імплементації норм трансфертного ціноутворення в національне законодавство: Закон України №408 прийнятий 04 липня 2013 року, підписаний 31 липня, набрав чинності з 1 вересня 2013 року, затверджені підзаконні акти з трансфертного ціноутворення у жовтні 2013 року,тільки 22 листопада 2013 р. з’явились перші податкові роз’яснення з цих питань, 24 грудня 2013 року зареєстрована в Міністерстві юстиції України затверджена форма звіту про контрольовані операції, тільки 31 грудня 2013 року КМУ опублікував перелік країн, в яких корпоративний податок на прибуток на 5 і більше процентних пунктів нижчий, ніж в Україні.
Виходячи з цього тільки за 4 місяці до кінця звітного періоду платники податків мали можливість приступити до збору та підготовки інформації для складання Звіту про контрольовані операції.
Однак відсутність офіційної інформації щодо неконтрольованих цін, щодо фінансових показників діяльності юридичних осіб на внутрішньому ринку, а також на ринках країн СНГ, Європи та світу, унеможливила застосування методики визначення звичайних цін, встановленої законом, та обумовила складання звіту з перекрученими даними (в частині, що стосується обраної методики визначення звичайних цін).
Враховуючи значну міру відповідальності в розмірі 5 % від суми контрольованої операції, звіт про яку не буде поданий або яка буде відображена не в повному обсязі, платник податків може легко попасти під фіскальний пресинг податкових органів.
Розуміючи весь комплекс реальних проблем, пов’язаних із запровадженням законодавчих норм у сфері трансфертного ціноутворення, бізнес звернувся до депутатів, Міністерства доходів і зборів України, до Міністерства фінансів України з проханням відстрочення граничного терміну подання звітності про контрольовані операції або перенесення першого звітного періоду з метою доопрацювання норм законодавства щодо трансфертного ціноутворення, розробки реальних механізмів його реалізації, скасування всіх «білих плям» чинного законодавства у цій сфері та надання можливості для бізнесу підготувати якісний звіт з мінімізацією помилок при його складанні.
Після ряду обговорень та узгоджень декількох законопроектів, пов’язаних із перенесенням терміну надання звіту про контрольовані операції та зниження рівня відповідальності у разі неподання такого звіту, народний депутат В.Ю. Хомутиннік з об’єднання «Економічний розвиток» підготував Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення трансфертного ціноутворення» (реєстраційний номер № 4527), який став найбільш компромісним з огляду на інтереси контролюючих органів та платників податку і мав би стати прикладом реального діалогу влади та бізнесу.
Однак законопроект не тільки не був проголосований народними депутатами, а навіть не був включений навіть в порядок денний пленарного засідання ВРУ. Протягом цілого ряду засідань ВРУ законопроект не обговорювався, на останніх засіданнях взагалі не було кворуму.
Безвідповідальність народних обранців вражає. Парламент надалі залишається нечутливим до проблематики бізнесу, до потреб суспільства.
Чому сьогодні влада не хоче чути бізнес? Чому в такий важкий для економіки України час не робляться кроки назустріч бізнесу в питаннях, які б мали відновити рівень довіри, свідчили б не про намагання збільшити фіскальний тиск на бізнес, а про конструктивне реформування податкової системи, відновлення партнерства у взаємовідносинах між владою та бізнесом, сприяння розвитку бізнесу в Україні?
Якщо влада буде і подалі нечутливою, напруга у суспільстві буде тільки наростати, а втрати бізнесу перетворяться в довгостроковій перспективі на неминучі втрати бюджету і економіки країни.