Поділитись
В.І.Мова, генеральний директор державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш"
Зараз ми обговорюємо локальні проблеми за видами промисловості, авіаційної, кораблебудування тощо. Але сьогодні, я переконаний, мова має про розвиток промислового комплексу України в цілому. Що робити в Україні з тією промисловістю, яка дісталася нам в спадок від СРСР, розвивалася, коли країна стала незалежною, а нині опинилася перед входженням чи невходженням на ринок ЄС?
На сьогоднішній день майже всі присутні тут промисловці можуть сказати, що вони не конкурентоспроможні на європейському ринку. Як вони будуть конкурентоспроможні завтра чи післязавтра? Повинна бути програма розвитку промислового комплексу країні. Наші люди отримають в промисловому секторі робочі місця і будуть працювати.
Я би пропонував союзу промисловців і підприємців відпрацювати це питання, послухати нашу академію наук, галузеву науку, представників освіти. Що вони можуть запропонувати, в якому стані знаходяться технології в промисловості? Україна відноситься нині до відсталих промислових країн. Ми знаходимося на 135 місці. У нас домінують на 90% третій і четвертий технологічні уклади, які давно вичерпали свої можливості і не можуть виробляти якісну, конкурентну в ЄС продукцію. Ми є енергозалежними і енергозатратними. На 70% замортизовані основні фонди. Не треба закривати на це очі. Ті дії, які керівництво Кабінету міністрів запропонувало сьогодні, вони не ідеальні, але треба працювати і по ходу виправляти помилки. Для того, щоб завтра увійти в ЄС, треба створювати інформаційне суспільство, енергоекономну економіку. Без інвестицій, без модернізації нічого не вийде, і усі заклики залишаться закликами.
В Україні на 1000 дол. внутрішнього валового продукту витрачається 0,55 тонн умовного палива. Це найвища величина. В Німеччині це – 0,15, Франції – 0,16, і так дальше. Щоб довести цей показник до 0,22, за розрахунками вчених, треба вкласти в модернізацію енергокомплексів і промисловості не менше 24 млрд грн. Як це передбачається в перспективі?
Енергозатрати суттєво впливають на створення внутрішнього валового продукту. Сьогодні вкрай гостро стоїть питання про створення єдиної системи обліку енергоресурсів, використання і оплати за них у всіх промислових сферах. Сьогодні витрачається приблизно вдвічі більше енергоресурсів, ніж це потрібно для створення продукту. Необхідні воля і бажання, щоб цю ситуацію переломити.
Про державне замовлення. Якщо ми сьогодні знову підемо законами тендерів, то відновиться корупція, і ми не зможемо конкурувати зі своєю продукцією. Закон про державні замовлення ніхто не відміняв. Для того, щоб розширювати і зберігати робочі місця, треба максимально користуватися державним замовленням. Необхідно створити певну кількість ліцензійних підприємств. Ми дійсно ввозимо комплектуючі вироби для приладобудування, всіх його направлень. Але вони стають за ціною «золотими». Краще, щоб держава подбала і закупила ліцензії, це б значно здешевлювало внутрішній продукт.
Пропоную узаконити трирічне відпрацювання на підприємствах і наукових установах, незалежно від форми власності, молодих фахівців, які навчалися за державні кошти, тобто за наші податки. Сьогодні міністерство освіти готує фахівців, від яких віддача українській економіці і науці практично відсутня. Вироджується науковий потенціал в е академіях, в НДІ тощо. Безумовно, треба корегувати питання з оплатою праці для винахідників, щоб заохотити вчених вирішувати надважливі питання національного господарства.