Програма першочергових завдань влади і бізнесу з подолання соціально-економічної кризи в Україні

Програма першочергових завдань влади і бізнесу з подолання соціально-економічної кризи в Україні була обговорена на засіданні Правління УСПП 18 квітня та ухвалена ним. Документ спрямований в.о. Президента України, Голові ВРУ О.В.Турчинову та Прем’єр-міністру України А.П.Яценюку з проханням розглянути Програму та дати відповідних доручень щодо врахування викладених пропозицій при прийнятні   державних рішень.

В той же час Програма залишається відкритою – ви можете  додати до неї будь-яке актуальне зауваження, воно увійде в текст, про що буде  повідомлено  керівництво держави. 

Програма першочергових завдань влади та бізнесу 
з подолання соціально-економічної кризи в Україні

 

І. Розвиток внутрішнього ринку України

1. Забезпечити разом з громадськими організаціями бізнесу розробку та виконання Програми активізації розвитку економіки, внутрішнього виробництва з метою здійснення імпортозаміщення, локалізації конкурентоспроможного виробництва в країні, як одних з найголовніших чинників розвитку внутрішнього ринку.

2. Забезпечити вітчизняних машинобудівників внутрішнім попитом шляхом збільшення державних замовлень. В Україні працюють підприємства, які  мають вищу конкурентоспроможність своєї продукції, аніж аналогічні іноземні.  Мова йде про вітчизняне вагонобудування. Державі необхідно забезпечити вітчизняних вагонобудівників державним замовленням та забезпечити модернізацію українського рухомого складу, адже моральний та фізичний знос пасажирських вагонів в Україні вже досягає 86-87%.

3. Сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних виробників на внутрішньому та зовнішньому ринках. Представникам бізнесу та органам державної влади необхідно об’єднати свої зусилля задля підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції шляхом розробки стимулів для здійснення модернізації виробничих потужностей, підвищення продуктивності праці, зростання енергоефективності виробництва, а також зростання сукупного попиту.

4. Сформувати перелік конкурентоздатної продукції України на 2014 рік та розробити низку заходів щодо захисту національного товаровиробника по визначеним товарним позиціям (перегляд тарифів та квот). Сформований перелік конкурентоздатної української продукціїна 2014 рік необхідно затвердити рішенням КМУ, при формуванні даного переліку пропонуємо брати за основу найбільш широкий перелік експортної продукції, яка поставляється в Росію, адже ризики втрати експорту по цим товарним позиціям найбільші. 

5. Забезпечити захист національного товаровиробника шляхом:

• застосування системи національних стандартів, які обмежують імпорт продукції неналежної якості та введення обов’язкової сертифікації імпортних товарів;
• включення представників з підприємницького середовища до комісій з визначення вартості розмитнення імпортних товарів, а також забезпечити моніторинг зміни ціни імпортної продукції з часу її розмитнення до потрапляння в роздрібну торгівлю.

6. Сприяти створенню технопарків в Україні. Розвиток технопарків на теренах країни сприятиме зростанню наукоємної продукції, інноваційної діяльності, формуванню високорентабельних видів бізнесу та створенню нових робочих місць. Уряду спільно з підприємцями, інвесторами необхідно активізувати діяльність з фінансової підтримки створення та функціонування технопарків, а саме: надання податкових пільг, сприяння зростанню приходу  інвестицій в вітчизняну інноваційну сферу, пільгове кредитування, забезпечення державного замовлення на інноваційну продукцію тощо.

Технопарк – це механізм інтеграції науки у виробництво. Тому головною проблемою, що стримує розвиток технопарків, є поступове зниження з року в рік в Україні витрат на науку  відносно обсягів ВВП (наукоємність ВВП). Наукоємність ВВП в Україні – значно нижче середньосвітового та становить близько 0,7% проти 3% середньосвітового рівня.

Необхідно констатувати, що вихід із кризового стану неможливий без стимулювання інноваційної діяльності, що має вагоме значення для подолання сучасних соціально-економічних проблем.

7. Відновити діяльність вільних економічних зон. Спеціальні (вільні) економічні зони є інструментом, що сприяє соціально-економічному розвитку територій, залученню інвестицій, створенню додаткових робочих місць тощо. Діюча декілька років тому практика застосування СЕЗ не надала очікуваних результатів (зростання обсяг інвестицій та створення додаткових робочих місць), адже результати були нерівномірні серед різних регіонів, а обсяг наданих податкових пільг не приніс очікуваних надходжень до бюджетних фондів. Успішні результати від діяльності СЕЗ можна отримати лише в довгостроковому періоді (приблизно через 8-10 років). В Україні необхідно відновити діяльність спеціальних економічних зон, при цьому сформувати нову законодавчу базу діяльності СЕЗ з урахуванням специфіки соціально-економічної системи, вітчизняних пріоритетів подальшого розвитку та із застосування успішного закордонного досвіду.

8. Створити умови для залучення іноземних інвестицій та закордонного бізнесу на терени України. Однією з найбільших проблем є нерозвиненість ринкової інфраструктури міжнародного бізнесу в Україні. Необхідно покращити роботу фондових бірж, комерційних банків, страхових компаній, інвестиційних компаній і фондів; утворити Український банк реконструкції та розвитку та національну страхову компанію по страхуванню ризиків вітчизняних та іноземних інвесторів. Крім того, країна програє своїм конкурентам на ринку інвестицій за рівнем податкового навантаження, нестабільністю податкового законодавства. Надмірна кількість податкових платежів та необґрунтованих штрафів, проблеми з відшкодуванням ПДВ, значна кількість податкових перевірок — це не повний перелік проблем податкового законодавства, що мають бути вирішені найближчим часом.

9. Здійснити децентралізацію бюджетної системи України. Проведення децентралізації бюджетної системи є заходом підвищення ефективності розподілу та використання бюджетних коштів. В Україні необхідно здійснити перерозподіл повноважень, відповідальності та фінансових ресурсів між щаблями влади. В довгостроковій перспективі необхідно надати місцевим органам влади автономію від центральної влади, можливість визначати стратегію розвитку території, надати відповідні повноваження, ресурсну базу та підсилити відповідальність за забезпечення соціально-економічного розвитку території.

В європейських країнах із децентралізованою бюджетною системою кожна місцева влада є незалежною та самодостатньою  відносно інших органів влади, проте дотримуються загальній стратегії соціально-економічного розвитку держави. Відповідно кожна територіальна громада спільно із місцевою владою самостійно відповідають за свій добробут, соціально-економічний розвиток території, інвестиційну привабливість тощо. Таким чином органи місцевої влади зацікавлені в формуванні інвестиційної привабливості території, покращенні умов ведення бізнесу, створенні нових робочих місць та збільшенні податкових надходжень до місцевого та державного бюджету.

10. Забезпечити пріоритетне спрямування фонду державних закупівель на залучення вітчизняного виробника через механізм сучасного державного протекціонізму для базових галузей вітчизняної економіки, а також забезпечити збільшення частки держзакупівель у відкритих торгах. Державні закупівлі є одним із найбільших складових сукупного внутрішнього попиту. Таким чином, попит з боку держави дозволяє адсорбувати значну частину внутрішньої продукції. Подальше зростання попиту з боку держави посприяє зростанню пропозиції та забезпечить більш високий рівень завантаженості вітчизняних підприємств.

В той же час, недосконалість системи організації державних закупівель, системи контролю за дотримання конкуренції, а також корупція в органах влади, приводить до девальвації високого потенціалу даного фактору зміцнення та розбудови внутрішніх ринків. Лише формування конкурентного середовища в сфері державних закупівель може суттєво пожвавити не лише внутрішній ринок, а і інвестиційну діяльність національних підприємств.

10.1. Забезпечити прозорість механізму державних закупівель шляхом якнайшвидшого запровадження електронної торгівлі. Внести зміни до нової редакції Закону України «Про здійснення державних закупівель» та доповнити положенням щодо можливості здійснення кожної з процедур закупівлі (перелік яких зазначено в п.1 ст.12 Закону) в електронній формі.

10.2. надання переваги вітчизняним товарам при здійсненні закупівель за бюджетні кошти (тимчасово на період до стабілізації економіки).

11. Запровадити ряд податкових стимулів для розвитку вітчизняної промисловості, а саме:

• звільнення від сплати ввізного мита та ПДВ при ввезенні обладнання та комплектуючих виробів до нього, які не виробляються в Україні та імпортуються для технічного переоснащення виробництва;
• звільнення від сплати ПДВ операцій з ввезення обладнання, яке не виробляється в Україні та ввозиться як внески до статутних фондів господарських товариств-резидентів України;
• відстрочка сплати ПДВ за рахунок векселя на товари, що ввозяться для промислового виробництва транспортних засобів та їх складових частин.

12. Разом з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації розробити:

12.1 проект Закону України «Про лібералізацію доступу на телекомунікацій ринок, створення умов для розвитку новітніх технологій і послуг, збільшення їх обсягу, задоволення попиту споживачів, в сучасних та якісних телекомунікаційних послугах».

Прийняття законопроекту повинно забезпечити:

- відміну ліцензування ряду видів діяльності у сфері телекомунікацій (місцевого фіксованого зв'язку, фіксованого зв'язку з безпроводовим доступом, мобільного зв'язку, надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення і телемереж,) і перехід на реєстраційну основу їх здійснення;

- встановлення механізму реєстрації суб'єктів господарювання, які бажають здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій, шляхом повідомлення;

-  ліквідацію дозвільних принципів діяльності при реалізації та ввезенні з-за кордону радіоелектронних засобів і випромінюючих пристроїв;

- впровадження принципу технологічної нейтральності.

12.2 Розробити та затвердити нову Концепцію розвитку телекомунікацій в Україні.

Затвердження нової Концепції має відобразити в повному об'ємі ті тенденції і зміни, які відбулися у світовому телекомунікаційному середовищі, визначити шляхи усунення цифрової нерівності, як одного із завдань Цілей розвитку тисячоліття ООН, шляхи збалансованого розподілу соціально-економічного потенціалу «цифрового дивіденду» між різними інформаційно-комунікаційними технологіями, розвитку широкосмугового зв’язку, в т.ч. мереж LTE, у сільській місцевості тощо.

12.3 Розробити та затвердити стимули (податкові, регуляторні, адміністративні) для розвитку найперспективніших напрямів економічної діяльності ІТ-індустрії та впровадження новітніх ІКТ в усі сфери економіки.

Визначення вагомих стимулів розвитку найперспективніших напрямів економічної діяльності ІТ-індустрії та впровадженню новітніх ІКТ в усі сфери економіки сприятиме створенню додаткових робочих місць, залученню інвестицій, підвищенню конкурентоспроможності держави та її рейтингів серед світових лідерів.

13. Підтримати проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що стосуються здійснення операцій з металобрухтом» (додається). Законопроектом передбачається внесення змін до діючого законодавства з метою гармонізації законодавства в питанні заготівлі всіх видів вторинної сировини від населення відповідно до світової практики, сприяння нормалізації роботи спеціалізованих підприємств, а також уникнення декларативних норм, які бюджетному фонду фактично нічого не дають.

14. Удосконалити систему професійно-технічної освіти та недопущення втрат трудових ресурсів України. На сьогодні склалась ситуація, коли після отримання професійної освіти молодий спеціаліст не взмозі знайти роботу по спеціальності і змушений, в кращому випадку, працювати в суміжній спеціальності чи виконувати некваліфіковану роботу, а в гіршому для країни випадку – працевлаштовуватись  закордоном.

         В той же час, підприємства реального сектору економіки відчувають гострий дефіцит в кваліфікованих спеціалістах. Середній вік висококваліфікованих робітників виробничих спеціальностей складає 55-65 років. Підприємства змушені самостійно вирішувати питання підвищення кваліфікації персоналу та підготовку спеціалістів відповідного рівня.

 

ІІ. Шляхи поглиблення співпраці України з ЄС

(сприяння руху товарів та капіталу)

1. Підсилити підготовку, послідовну реалізацію Національної Програми адаптації української економіки до умов вільної торгівлі з ЄС (стандарти, технічні регламенти, модернізація).

2. Створити спільну (КМУ, ВРУ, громадські організації) експертну групу, провести ряд круглих столів щодо обговорення та розробки Національної Програми «дорожньої карти» імплементації Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС.

Вступ України в СОТ модифікував інструменти захисту внутрішніх ринків. На зміну прямому тиску на імпорт прийшла тонка політика селективного обмеження доступу на внутрішні ринки. Через посилення контролю за дотриманням стандартів якості Україна має можливість обмежувати доступ низькоякісної та дешевої продукції, що автоматично створить простір для вітчизняних виробників. Значний ресурс для розширення внутрішнього ринку криється в боротьбі з контрабандою та тіньовими схемами імпорту.

3. Розгорнути широку інформаційну компанію щодо умов співпраці України з ЄС в рамках Угоди про асоціацію та висвітлити сукупність переваг такої співпраці для влади, бізнесу та домогосподарств.

Відповідно до заяви Європейської Комісії від 11.03.2014 Європейський Союз в односторонньому порядку планує надати Україні автономні торговельні преференції. Метою зазначених заходів є одностороннє зменшення або скасування митних зборів ЄС на товари, що походять з України.

В цьому контексті необхідно застосувати дієвий механізм координації взаємодії між зацікавленими у виході на європейський ринок членами УСПП, органами виконавчої влади та структурами, що здійснюють сертифікацію та ліцензування товарів у відповідності до вимог ЄС. З цією метою буде здійснено анкетування українських товаровиробників для систематизації проблем, що виникають в процесі підготовки необхідної документації та отримання дозволів.

4. Встановити з боку держави компенсації 50% витрат за участь підприємств у міжнародних виставках та компенсацію 50% підприємств на здійснення сертифікації продукції в країнах ЄС. Запровадження компенсації витрат за участь підприємств у міжнародних виставках є звичайною практикою провідних країн, таких як США, Китай, Німеччина. Встановлення компенсації витрат на сертифікацію продукції посприяє розширенню експорту вітчизняної продукції та забезпечать часткову компенсацію втрат експорту в країнах Митного союзу.

5. Відновити роботу торговельно-економічних місій (ТЕМ). Торговельно-економічні місії у складі закордонних дипломатичних установ діяли до початку квітня 2010 року. Діяльність даних місій була спрямована на сприяння розвитку торгівельно-економічних зв’язків, просуванню вітчизняної продукції на територіях інших держав, за співпраці з контролюючими органами відбувалось виявлення неоподаткованих доходів і виявлення схем відмивання доходів тощо.

Діюча на той час управлінська модель ТЕМ мала низку недоліків та протиріч (а саме підпорядкування та джерела фінансування), крім цього відсутність річних планів діяльності та відсутність довгострокової стратегії діяльності ТЕМ створювало перепони для повноцінного виконання поставлених перед ними завдань. Проте після ліквідації ТЕМ функції дипломатичної установи України взагалі звузились до організаційно-протокольної роботи, адже радник з економічних питань посольства не в змозі надавати практичну допомогу українським підприємствам, в тому числі пошук партнерів, встановлення початкових контактів, моніторинг переговорного процесу тощо.

Виходячи з цього, доцільним виглядає відновлення роботи ТЕМ в складі дипломатичних представництв України за кордоном, які здійснюватимуть безпосереднє сприяння діловим колам у співробітництві з певною державою. При цьому, радники з економічних питань посольств зосереджують свою діяльність на стратегічній та політичній складових двосторонніх відносин. ТЕМ є підпорядкованим та підзвітним Міністерству економічного розвитку і торгівлі України. При цьому, радники з економічних питань дипломатичних представництв України є підпорядкованими та підзвітними Міністерству закордонних справ України.

До роботи в ТЕМ залучатимуться як представники центральних органів виконавчої влади, так і підприємств та громадських об’єднань бізнесу.

6. Активізувати співпрацю з економічними відділами дипломатичних місій України за кордоном з метою пошуку альтернативних ринків збуту української продукції, зокрема в країнах Середньої та Південно-Східної  Азії.

7. Активізувати співпрацю з організаціями промисловців і підприємців, з якими УСПП має договірні відносини, з метою оперативного пошуку партнерів для українських товаровиробників за кордоном.

 

ІІІ. Вдосконалити грошово-кредитну політику за для покращення

умов ведення бізнесу в країні

1. Активізувати роботу щодо розробки та реалізації спільної програми НБУ та КМУ за участі громадських організацій бізнесу, експертів, науковців та роботодавців щодо кредитування реального сектору економіки державними та комерційними банками.  Першочерговими завданнями в рамках даної політики має стати відмова від розгляду держаних банків в якості установ для латання бюджетних дир. В даному контексті уряд має переглянути роль державних банків і спрямувати їх ресурси на кредитування, перш за все, виробничого сектору економіки. Другим завдання має стати стимулювання кредитування комерційними банками реального сектору економіки через надання їм стимулюючого рефінансування, зниження резервних вимог під дані активи та компенсації вартості кредитних ресурсів тощо. Наступним завданням має стати розроблення та забезпечення виконання програми кредитування реального сектору економіки за ставками не вище 12-13% річних.

2. Вдосконалити нормативно-правову базу, що регулює отримання бізнесом міжнародних позичок та купівлі та валютних операцій:

• Щодо необхідності реєстрації в НБУ міжнародної позички. Проблематика зазначеного питання полягає в такому факті: вітчизняному підприємству вдалося успішно провести переговори з іноземним інвестором щодо отримання позички під 9,8% річних, проте сукупність бюрократичних процедур з реєстрації міжнародної позики для вітчизняного підприємства в Нацбанку тривало  цілий місяць. Пропонуємо обговорити сукупність методів і заходів, що вплинуть на формування сприятливих умов для притоку іноземних інвестицій та спрощення реєстрації іноземних позичок для вітчизняних підприємств, за результатами обговорень сформувати Програму доступного кредитування реального сектору економіки та стимулювання зростання притоку іноземних інвестицій в економіку України.
• Щодо впливу на діяльність підприємств прийнятих 6 лютого 2014 р. Постанов НБУ №48 та №49. Зазначеними Постановами були створенні нові перепони для нормального функціонування підприємств, оскільки:
  • Постановою №49 НБУ було введено обмеження на використання валютних коштів, що надходять на рахунок підприємств при здійснені експортних операцій згідно пп. 1 п. 4 Постанови, що зумовлює труднощі та затримку при сплаті  коштів контрагентам при виконанні зовнішньоекономічних контрактів (імпортних операцій);
  • Згідно пп. 5 п. 4 постанови НБУ №49 банки для здійснення купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців попередньо повинні зараховувати кошти у гривнях на окремий рахунок, з якого дані кошти можуть бути перераховані для купівлі валюти не раніше шостого операційного дня. Таким чином, термін, за який суб'єкти господарювання можуть придбати валюту, складає не менше шести операційних днів, а з урахуванням вихідних – вісім календарних днів. Дія даного пункту Постанови НБУ тягне за собою ряд ускладнень, а саме:

-       перераховані підприємством кошти банку для покупки валюти будуть фактично «заморожені» на 6 операційних днів;

-       неможливо заздалегідь визначити курс гривні до іноземної валюти, який буде діяти на Українській міжбанківській валютній біржі через шість операційних днів на момент покупки валюти. Тому на окремий рахунок необхідно зараховувати більшу суму грошових коштів для запобігання ризику збільшення обмінного курсу;

-       призводить до затримки купівлі валюти, яка потрібна для видачі з каси готівки на відрядження працівникам, які направляються за межі України для здійснення посадових обов’язків;

-       відбувається ненавмисне порушення з боку вітчизняних підприємств умов зовнішньоекономічних контрактів з контрагентами, в яких, наприклад, передбачена сплата за продукцію (товари, роботи, послуги) у триденний термін з дати виставлення рахунку. Зазначені порушення умов контрактів несуть за собою погіршення репутації підприємств та виставлення штрафних санкцій, нарахування пені за несвоєчасну сплату.

3. Запровадити механізм надання державних гарантій для бізнес-проектів, що кредитуються державними банками, відповідно до пріоритетів економічної політики. Державні банки повинні здійснювати підтримку структурних та інвестиційних проектів уряду, оскільки вони також мають власні зобов’язання.

4. Ввести мораторій на здійснення операції з ОВДП та іншими інструментами державної позики.Ця норма дозволить зупинити практику спрямування фінансових ресурсів держбанків на фінансування дефіциту державного бюджету.

 

ІV. Вдосконалити державну податкову політику

1. Забезпечити вдосконалення державної податкової політики:

• для розвитку та активізації бізнесу вкрай необхідним кроком є його дерегуляція та зниження податкового навантаження. Для цього необхідно знизити навантаження на фонд оплати праці через зменшення ставок податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Розмір такого зменшення повинен визначитися експертною групою за участю представників бізнесу, громадськості та органів влади. З метою легалізації доходів громадян необхідно паралельно із зменшенням навантаження на фонд оплати праці провести податкову амністію та запровадження непрямих методів. Однак такі новації повинні відбуватися поступово (спочатку провести апробацію на «багатих» та державних службовцях з поступовим охопленням більш широких верств населення);
• також необхідно відновити питання з поступового зниження ставок з ПДВ та податку на прибуток в наступних роках. Такий крок дасть відповідний сигнал бізнесу про тимчасовість непопулярних заходів та визначить їх часові межі. Вкрай необхідним є доопрацювання Закону України № 1166 (з огляду на його можливий негативний вплив на соціально-економічну ситуацію в Україні);
• дерегуляція полягає також в обов’язковому проведенні реформ щодо малого бізнесу. Такі реформи повинні передбачати, в першу чергу, створення умов для розвитку малого та дрібного бізнесу, спрощення митних процедур (частково це питання реалізується в законопроекті 2061а), врегулювання питань у сфері застосування сучасних платіжних систем, подолання контрабандних та корупційних схем, які застосовуються при ввезенні товарів на території України оптовими компаніями. Тільки після запровадження цих реформ може бути розглянути питання про посилення відповідальності малого бізнесу та державного контролю за його діяльністю шляхом запровадження РРО та обліку витрат;
• для великого бізнесу необхідно удосконалити законодавство про трансфертне ціноутворення, яке на сьогодні не має механізмів його запровадження. Для цього необхідно створити спільну робочу групу з представників бізнесу, громадськості та органів влади та ретельно доопрацювати чинні норми законодавства. При цьому до моменту прийняття відповідних змін до ПКУ необхідно перенести граничний строк подання звіту про контрольовані операції та призупинити дію норм Кодексу у сфері трансфертного ціноутворення (щодо визначення звичайних цін);
• для платників податку на прибуток необхідно продовжити обговорення шляхів спрощення ведення податкового обліку з цього податку та скорочення податкових різниць між податковим та бухгалтерським обліками;
• створення фіскальних стимулів для зростання інвестицій в економіку України;
• розробка Концепції реформування Податкового кодексу України. Податковий кодекс України потребує реформування, вдосконалення, але не скасування. Владі спільно з представниками бізнесу необхідно розробити Концепцію реформування Податкового кодексу України та домогтися фактичного/реального вдосконалення суті положень чинного податкового законодавства.

2. Розробити довгострокову акцизну політику, яка передбачатиме збалансоване підвищення ставок акцизного податку протягом 3-5 років і враховуватиме такі чинники, як купівельна спроможність населення та рівень оподаткування в сусідніх країн, з якими Україна має прозорі кордони.Державна акцизна політика на сьогоднішній день є непрогнозованою та непрозорою, адже при її зміні та реалізації не враховуються такі чинники, як купівельна спроможність населення, рівень оподаткування в країнах-сусідах, які мають прозорі кордони з Україною. Необхідно обговорити необхідність створення довгострокової акцизної політики, яка б забезпечувала дотримання принципу стабільності та конкурентоспроможність вітчизняної підакцизної продукції.

Особливої уваги вимагає оподаткування акцизним податком тютюнових виробів, адже протягом останніх років спостерігається щорічне падіння обсягів легального виробництва тютюнової продукції. З 2008 по 2013 роки виробництво скоротилося на 33,4 відсотка. В той час як нелегальний обіг тютюнових виробів в Україні постійно збільшується. У 2013 році рівень нелегальної тютюнової продукції виріс до 8,8 відсотків.

3. Вирішити питання щодо переплати податку на прибуток та відшкодування ПДВ. Необхідно обговорити шляхи вирішення проблеми значної переплати податку на прибуток підприємств, механізм відшкодування або врахування переплачених підприємствами коштів на майбутні податкові періоди. Окрім цього, необхідно обговорити механізм забезпечення прозорості відшкодування ПДВ та забезпечення розподілення сум відшкодування ПДВ поміж підприємствами.

4. Сприяти зменшення нарахувань на фонд заробітної плати, виплати премій або компенсацій на кожне нове робоче місце, що сформує умови для створення нових робочих місць.

5. Запровадити на постійній основі моніторинг, аналіз впливу Податкового кодексу України, змін податкової системи тощо на ділову активність, умови інвестування та конкурентоздатність.

 

V. Об’єднати зусилля по боротьбі з корупцією

1. Вдосконалити механізм здійснення державних закупівель, а також  сприяти прозорості і гласності результатів здійснення держзакупівель:

• Забезпечити пріоритетне спрямування фонду державних закупівель на залучення вітчизняного виробника через механізм сучасного державного протекціонізму для базових галузей вітчизняної економіки, а також забезпечити збільшення частки держзакупівель у відкритих торгах. Державні закупівлі є одним із найбільших складових сукупного внутрішнього попиту. Таким чином, попит з боку держави дозволяє адсорбувати значну частину внутрішньої продукції. Подальше зростання попиту з боку держави посприяє зростанню пропозиції та забезпечить більш високий рівень завантаженості вітчизняних підприємств.

В той же час, недосконалість системи організації державних закупівель, системи контролю за дотриманням конкуренції, а також корупція в органах влади приводять до девальвації високого потенціалу даного фактору зміцнення та розбудови внутрішніх ринків. Лише формування конкурентного середовища в сфері державних закупівель може суттєво пожвавити не лише внутрішній ринок, а і інвестиційну діяльність національних підприємств.

• Забезпечити прозорість механізму державних закупівель шляхом якнайшвидшого запровадження електронної торгівлі. Передбачити в Законі України «Про здійснення державних закупівель» (нова редакція) положення щодо можливості здійснення кожної з процедур закупівлі (перелік яких зазначено в п.1 ст.12 законопроекту) в електронній формі.

2. Забезпечити якнайшвидше прийняття пакету антикорупційних законопроектів та відновлення довіри до уряду і контролюючих органів. Найбільш корупційною сферою в Україні, що стримує прилив іноземних інвестицій в країну,  є судова гілка влади. За останні роки відбувся значний відтік іноземних інвестицій з економіки країни внаслідок неспроможності захистити право власності.

Пакет антикорупційних законопроектів направлений на уникнення прояву корупції в судовій гілці влади (відновлення довіри до судової влади), зростання відповідальності за вчинення корупційних дій, підвищення контролю та прозорості здійснення державних витрат тощо, саме тому необхідно максимально якісно доопрацювати пакет законів про протидію корупції згідно європейських норм та домогтися якнайшвидшого їх прийняття.

3. Підтримати прийняття проекту Закону України «Про податкову амністію» (додається). Даний законопроект спрямовано на легалізацію доходів суб’єктів  підприємницької діяльності   з їх врахуванням у розрахунках розмірів податкових баз для  визначення податкових зобов’язань таких осіб у майбутніх податкових періодах та створення передумов для повернення коштів та майнових цінностей, раніше вивезених з території України.

Сьогодні існують об’єктивні передумови для проведення податкової амністії – недосконалість способів адміністрування податків, в першу чергу ПДВ,  яка  спричинена суб'єктивним підходом держави при постановці завдань податкового адміністрування. Суть податкової амністії полягає у звільненні від фінансової, адміністративної або кримінальної відповідальності платників податків, їх посадових осіб за недекларування, ухилення від сплати податків.

4. Здійснювати в підприємницькому середовищі інформаційну та роз’яснювальну роботу з необхідності протидії корупції. Виявляти випадки корупції чи примушування  до неї, робити їх надбанням гласності, домагатися притягнення винних до відповідальності. Бізнес-організаціям спільно з органами влади брати участь у контролі за дотриманням антикорупційних законів, проведенням громадської експертизи законів та нормативних актів, концепцій і програм з питань протидії корупції тощо.