Поділитись
В Україні сьогодні багато розмов про реформи, але люди, особливо в глибинці, досі не відчули якихось позитивних змін. Навпаки, тарифи і ціни зростають, рівень життя падає, триває руйнування інфраструктури, бізнес, навіть той, що ще вчора почувався впевнено, ледве тримається. Усе аж кричить — модернізації, вкладень, запуску по-новому!
Заходи центральної влади, яка задекларувала життя по-новому, поки що здебільшого тільки погіршують життя по-старому. Правда, обнадіює те, що влада іноді чує (чи тільки робить вигляд, що чує?) голоси знизу і нібито навіть якось намагається реагувати. Але чи справді є з того користь і що з цього приводу думають підприємці?
Наївно сподіватися
Безкінечні та безплідні розмови про інвестиції вже давно набили оскому. В області у минулі роки було проведено кілька великих, представницьких, із залученням іноземних експертів і потенційних інвесторів, помпезних форумів. Пропонувалися конкретні проекти, кілька з них — гірничо-збагачувальний комбінат з видобутку та переробки ільменітового концентрату, Світловодський річковий термінал, Добрянський завод з виробництва паливних гранул, тваринницький комплекс потужністю 60 тис. голів свиней — з більшою чи меншою користю для області втілено в життя. Ще ряд перебувають у стадії реалізації. Але це не злива, якої так потребують пересохлі горлянки економіки й інфраструктури, а лише окремі краплі.
Більш того, навіть ці краплі, як повідомляє обласне управління статистики, за перший квартал цього року всохли (зменшився обсяг капітальних інвестицій) майже на 23%. Чому?
"Крім загальнодержавних, добре відомих усім причин, ключовою проблемою залишається корупція", — заявив під час виїзного засідання у Кіровограді правління Української спілки промисловців і підприємців та Антикризової ради громадських організацій України голова Кіровоградського обласного відділення УСПП Євген Бахмач.
"Спробуйте оформити земельну ділянку без хабарів, — говорить він, — у вас нічого не вийде. Роками треба чекати. А нема землі — бізнес не може будувати, реконструювати. У таких умовах наївно сподіватися на залучення інвестицій. За умовами ведення бізнесу наша область, за даними експертних оцінок, посідає 23-тє місце з 24".
І заступник міського голови Сергій Васильченко, і заступник голови облдержадміністрації Сергій Коваленко мало що могли сказати з цього приводу. Ясна річ, влада за те, щоб мати інвестиції, але складається враження, що вона просто пливе за течією. Сказали: треба створити центри надання адміністративних послуг. Створили. От Сергію Васильченку і є чим похвалитися. Ще він заявив, що міська влада надає пріоритет енергозбереженню та енергоефективності.
І вже через два дні після цієї обнадійливої заяви міська рада не погодила уточненої суми позики (у попередніх документах не було включено одноразову комісію, що становить трохи більше тисячі доларів) і не надала повноваження виконувачу обов'язків міського голови на підписання субкредитного договору на отримання майже 30 млн дол. кредиту від Міжнародного банку реконструкції та розвитку для ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА". Освоюючи ці кошти, підприємство й планувало зекономити від чверті до половини нинішніх обсягів енергоносіїв і зменшити непродуктивні втрати тепла, які сьогодні становлять майже 18%. При цьому якість послуги — постачання тепла у квартири — значно поліпшилася б за рахунок реконструкції наявних і зведення блочно-модульних котелень, встановлення індивідуальних теплових пунктів та впровадження автоматичного керування технологічними процесами. Депутати засумнівалися: чи не хоче орендар у такий спосіб провести приховану приватизацію цілісного комплексу "Кіровоградтепло"? І хоча таку приватизацію заборонено профільним законом, депутати вирішили саме так, звівши нанівець велику підготовчу роботу не одного місяця. Якраз у дусі пріоритету енергозбереження та енергоефективності…
Це не кров, а тромб економіки…
Сьогодні необхідні буквально екстрені заходи, чіткі програми виходу з кризи, імпортозаміщення (зношення пасажирського транспорту сягає 83%, разом з тим падіння транспортного машинобудування перевищує 90%!), реальної підтримки малого і середнього бізнесу. Про впровадження електронного адміністрування ПДВ і введення РРО для третьої групи платників єдиного податку вже сказано чимало. Кіровоградські підприємці дуже активно виступили проти цих заходів, як таких, що вимивають обігові кошти й так далеко не розкішних бізнесів.
Непросто навіть більшим підприємствам. Генеральний директор ПрАТ "Гідросила АПМ" Олександр Шамшур розповідає: "Наше підприємство працює на експорт, ми відправляємо свою продукцію у 50 країн світу, у тому числі у США, Китай, Туреччину, Таїланд. Ми готові самі інвестувати у свій розвиток. Але! Держава встановила ввізні мита на все технологічне обладнання, яке не виробляється в Україні. Виходити на світові ринки із конкурентоспроможною продукцією неможливо, якщо ти не виготовляєш її на обладнанні, що відповідає світовим стандартам. В Україні його не виробляють, і налагодження такого виробництва — справа не одного дня і навіть не одного року. Виходить, держава свідомо знижує нашу конкурентоспроможність, а отже, й можливості оновлення машинного та технологічного парку. Тим часом продукція наших зарубіжних конкурентів ввозиться без мита. Дуже заважають роботі і валютні обмеження, запроваджені Національним банком. 60% комплектуючих ми закуповуємо у Європі. Втрачаємо на стрибках курсу, вимиваються обігові кошти, а найгірше — затримки оплати відштовхують від нас партнерів. Ми розуміємо проблеми держави, але якщо падає наше виробництво, від цього краще не стає нікому".
Йшлося й про кредитну політику: облікова ставка НБУ — більш як 30% річних у гривні. Це не кров, це тромб економіки! Зупиняється не лише розвиток, а й поточна діяльність підприємств. У країні вже помітні ознаки деіндустріалізації, замість того, щоб виходити на вищий технологічний рівень, якого давно досягли у Європі, з країнами якої нашим підприємствам доведеться конкурувати уже найближчим часом. Там, де середньозважена кредитна ставка — 2–3% річних! У нас же падіння експорту на третину тільки за чотири місяці цього року! Невже це не привід бити на сполох, адже за таких умов подальша девальвація гривні неминуча.
Одне з майже трьохсот
Кіровоградська область може привабити потенційних інвесторів багатими надрами. Тут є майже 300 родовищ корисних копалин, з яких 270 враховані державним балансом України. Крім цього, за даними геологів, існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, рідкісних металів.
Та що там говорити про ймовірність, якщо 700 млн т бурого вугілля, давно розвіданого й відкритого на Кіровоградщині, як слід не використовуються. Олександрійський буровугільний комплекс, як відомо, свого часу було невдало розділено між інвесторами, сьогодні він залишився з боргами, проблемами, частково зруйнований, але все ж таки не без надії на ефективного інвестора. Обласна влада запевняє, що робить кроки у цьому напрямі, але поки що видимого результату немає. Певний вихід підказує представник Дніпропетровського відділення УСПП Олександр Бєлов. Він вважає, що більші і менші підприємства, яким це може бути вигідно, могли б скооперуватися, аби запустити видобуток бурого вугілля. Адже, наприклад, цукровий завод, якому в сезон необхідно 110 тис. кубометрів газу на добу, використовуючи замість нього буре вугілля, за чотири місяці активної роботи може зекономити 3 млн дол., які можна було б використовувати у тому числі й на подальшу модернізацію. Буре вугілля могло б стати в пригоді й у теплоенергетиці.
Підприємці вимагають від уряду припинити імітацію реформ. Дії в управлінні економікою мають бути продуманими й ефективними, як на передовій, бо сумний результат уже на порозі.