Поділитись
У Брюсселі запрацювало представництво Українського союзу промисловців і підприємців в ЄС. Сьогодні, 21 квітня, відбувається його урочисте відкриття, в якому беруть участь посол ЄС в Україні Ян Томбінський, представник України в ЄС Костянтин Єлісєєв, генеральний директор асоціації "Busіnesseurope" Маркус Бейрер, представники Європарламенту та Єврокомісії. Власне, народна дипломатія для того і існує, щоб, об'єднавши зусилля з владою, започаткувати тандем, який дозволить сконсолідували можливості щодо виконання євроінтеграційної стратегії нашої країни, наповнити практичним змістом Угоди про асоціацію України та ЄС.
Євроінтеграція для нас не самоціль, а стратегія довгострокового розвитку. Головна мета держави - побудувати на українській землі європейські стандарти економіки, рівня і якості життя людей, сповна впровадити демократичні цінності. Це є шанс, реалізовувати який належить нам самим, причому шляхом великої роботи, наполегливості та інтелектуальної напруженості, через консолідацію влади, політиків, підприємців, усього українського народу.
Відповідальною подією в житті нашої держави стало підписання, а потім ратифікація Угоди про асоціацію України та ЄС, і далась ця подія важкою ціною. В Угоді про асоціацію йдеться про зростання економіки, здійснення державного управління і галузевого співробітництва у більш як 30 сферах, таких, як енергетика, транспорт, захист навколишнього середовища, промисловість, малий і середній бізнес, соціальний розвиток, захист прав споживачів, освіта, навчання, культурне співробітництво. Ключовими елементами розширення відносин з Європою є боротьба з корупцією та тероризмом.
Нинішній етап євроінтеграції передбачає започаткування з 1 січня 2016 р. поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі, яка є потужним стимулом для економічного зростання країни. Саме вона має сприяти реальній економічній модернізації, підвищенню стандартів продукції, конкурентоспроможності на міжнародних ринках.
Євроінтеграцію треба активізувати
Навіть такій короткий переказ змісту Угоди про асоціацію з ЄС дає можливість уявити масштаб української "домашньої роботи" з євроінтеграції. Інколи ставлять питання: може, в світлі соціально-політичної кризи, військових дій на сході її активізація не на часі? Відклали ж підписання економічної частини Угоди, а потім і започаткування ЗВТ на рік; нині вже лунають думки, чи не відстрочити її введення ще раз...
Глибоко з цим не згодний. Драматичні події останніх двох років переконали, що саме євроінтеграція може стати рятувальним засобом перед складними випробуваннями та викликами. Якщо б в нас була міцна держава з управлінням без олігархічного впливу та корупційної складової; існувала б управлінська вертикаль за європейськими стандартами (креативні, незаплямовані корупцією фахівці); працювала промисловість, йдучи шляхом модернізації, ми б не мали такої економічної кризи, такого падіння рівня життя населення.
Не треба забувати: криза не лише створює проблеми, вона відкриває нові можливості. Нині всім українцям зрозуміло - реформи треба робити негайно, далі тягнути нікуди. Я розглядаю євроінтеграцію (певно, найбільшу з усіх реформ, які тільки можна собі уявити) як щонайпотужніший мотив для: 1. виходу з економічної кризи; 2. стабілізації економіки; 3. подальшого економічного зростання.
Нинішній етап - дуже відповідальний
Для української економіки саме впровадження поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі з ЄС ЗВТ є "піком" нинішнього наближення до Європи. Саме його проходження в багатьох аспектах впливатиме на подальший економічний розвиток, можливо - і на долю країни.
Рік тому УСПП, а наприкінці 2014 р. новостворений потужний орган - Антикризова рада громадських організацій у складі понад 80 всеукраїнських об'єднань сформулювала перед владою невідкладну вимогу: по-перше, розробити і забезпечити послідовну реалізацію Національної програми адаптації української економіки до умов вільної торгівлі з ЄС (стандарти, технічні регламенти, модернізація), по-друге, підготувати "дорожню карту" імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Та час минає, а от цих простих механізмів - планів, програм, "дорожніх карт", без яких навіть школярі не починають писати твір, як не було, так і немає.
Нині треба прискорювати адаптацію українського законодавства до умов вільної торгівлі з ЄС. В цьому напрямку дещо зроблено - у сфері подолання технічних бар'єрів ухвалено три законодавчих акта (щодо стандартизації, метрології, технічних регламентів), в сфері подолання санітарних та фітосанітарних бар'єрів - два (про безпеку харчових продуктів та про ідентифікацію тварин).
Необхідно поквапитися з запровадженням в Україні технічних і санітарних стандартів Європейського Союзу, взаємним визнанням сертифікатів відповідності на продукцію, гармонізацією податкового законодавства до положень і норм ЄС. Процедури з стандартизації та сертифікації в Україні мають бути простими та доступними для бізнесу. Україні варто попросити допомоги ЄС у таких питаннях, як відкриття акредитованої лабораторії, розширення прав доступу українських підприємств для участі в державних закупках Євросоюзу, збільшення квот на безмитну поставку сільськогосподарської продукції на європейський ринок тощо.
Складна робота з підготовки економіки до ЗВТ, євроінтеграції в цілому потребує чітко організованої інфраструктури та якісного менеджменту. Проте в Україні до цього часу не призначено віце-прем'єр-міністра з питань євроінтеграції, якому б мав бути підпорядкований відповідний урядовий офіс. Не варто забувати, що нині євроінтеграція перестала бути предметом зовнішньої політики, вона є внутрішнім процесом України і пронизує буквально всі сфери - політичні, правоохоронні, економічні.
Якість кадрів, які займаються євроінтеграцією, виглядає так само, як і скрізь в системі державного управління - зміни на краще відбуваються повільно та несистемно. Необхідно жорстко викорінити призначення на посади за принципом політичних домовленостей, особистої відданості тощо.
На межі закриття Національне агентство з акредитації, яке проводить акредитацію органів з оцінки відповідності та контролем за ними (до речі, воно має статус члена Міжнародної асоціації з акредитації лабораторій). Такі негаразди на практиці означають проблеми для виробника. Про це свідчать листи, які отримує УСПП. Європейські спостерігачі втрачають оптимізм щодо української підготовки до відкриття ринків з ЄС, необхідних для цього структурних реформ. Теми інвестиційного клімату, боротьби з корупцією, прозорого енергоринку, антимонопольної роботи, державних закупівель, відсторонення від влади та впливу на владу олігархів, чесних судів та ефективної правоохоронної системи, вільного підприємництва та стимулюючого податкового законодавства наші колеги з Європи коментують так: розмов багато, зрушень мало. Не можу не згадати дискомфорту, який відчув, відвідуючи останнім часом Брюссель. Члени Європарламенту навіть не стримують стомленості та роздратування від наших справ, вони не розуміють таке масштабне розходження між деклараціями та діями.
Є й більш тривожні сигнали. Колеги в ЄС кажуть, що на саміті Східного партнерства в Ризі 21-22 травня не буде прийнято рішення про надання Україні безвізового режиму з ЄС. Здається, ЄС просто вважає Україну не готовою для такого кроку через те, що "домашнє завдання" виконується дуже повільно.
Головна проблема - низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів
Низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів та підприємств - найуразливіший момент процесу входження в ЗВТ. Причини зрозумілі. Фізичний і моральний знос основних фондів у промислових секторах досягає 60%. Енергоємність української продукції вдвічі-втричі вища, ніж у державах ЄС. Вартість кредитних ресурсів в Україні становить більше 30% - в усякому разі, такою є остання облікова ставка НБУ, хоча в Європі це максимум 3-5%. Вразливими є цілі галузі вітчизняної економіки. Це - машинобудування, енергетика, підприємства переробної промисловості, аграрний сектор, в якому рівень державної підтримки на порядок нижчий, ніж у європейських фермерів. У країні спостерігається глибока соціально-економічна криза - подальше падіння промисловості, будівництва і навіть сільського господарства. За 2014 рік обсяг промислового виробництва порівняно з 2013 р. скоротився на 10,7%. Лише за січень-лютий поточного року порівняно з цим же періодом минулого року спад становив 21,7%.
Значні надії покладалися на односторонні торгові преференції, надані українським експортерам європейцями з квітня 2014 року. За кілька місяців функціонування нульових мит український експорт пішов вгору, а потім зупинився. У січні 2015 року експорт в ЄС зменшився порівняно з січнем 2014 р. на 31%, а його частка у загальному обсязі вітчизняного експорту і досі становить лише 35,9%, чого зовсім недостатньо, щоб компенсувати втрачені внаслідок військового конфлікту ринки Росії та СНД.
Отже, є очевидним - жодні преференції не здатні забезпечити автоматичного приросту експорту. Якщо немає системних заходів з боку влади зі сприяння українському бізнесу у переході на норми та стандарти ЄС, зростання ділової активності в Україні, сприятливих промислової, експортної, валютно- курсової, податкової політики, підтримки малого і середнього бізнесу, торгові преференції навряд чи що дадуть економіці.
УСПП багато разів висловлював свою принципову позицію: без державної експортної політики зусилля виробників не принесуть ефекту. На наш погляд, уряд має серйозно зайнятися розширенням горизонтів експортних поставок, допомогти бізнесу у пошуку альтернативних ринків збуту української продукції. Необхідно забезпечити експортне кредитування імпортера-покупця, страхування експортних кредитів для захисту майнових інтересів від комерційних і некомерційних ризиків, відновити роботу торговельно- економічних місій при посольствах.
Зрозуміло, що вихід продукції в категорію експортної, тим більш - для країн ЄС, передбачає покращення її якості та конкурентоспроможності, а тому - модернізацію виробництва, його технічне, технологічне переоснащення. Промисловості потрібна передбачувана інвестиційна політика, яка в першу чергу захистить права власника та інвестора. Ситуація вимагає, щоб НБУ спільно з урядом за участі організацій бізнесу розробив програму кредитування реального сектору економіки державними та комерційними банками за доступної вартості кредитних ресурсів.
Треба негайно скасувати "драконівські" для експортерів норми центробанку у вигляді 75% обов'язкового продажу валютної виручки, 90-денного строку розрахунків за операціями з експорту/імпорту товарів; великі строки виконання заявок на купівлю іноземної валюти тощо. До речі, Антикризова рада громадських організацій, УСПП неодноразово нагадували НБУ, що нинішні "засоби" забезпечити валютну стабільність повністю угроблять виробництво та експорт.
Ось що пише з приводу ситуації директор Дому моди РИТО Т. Абрамова: "Після закінчення найскладнішої торгівельної операції з однією з країн ЄС ми опинилися перед стіною у вигляді "сприяння" НБУ. Майже всю валюту треба продати! А власне, і торгівлею з ЄС ми зайнялися тому, що в нас є борги перед німецькими партнерами. Отже, отримавши євро з-за кордону, 75% довелося продати державі за одним курсом. Біжимо тут же купувати валюту, але виходить зовсім за іншим курсом, різниця - в десятки тисяч гривень. Ми абсолютно нічого не заробили на цих поставках, і я б сказала - залишилися в чималих збитках. Тепер думаємо про те, як вийти з скрутного становища". Ми не хочемо перетворювання України на сировинний слаборозвинутий придаток "великих" країн. Рецепт всього один: має потужно запрацювати вітчизняна економіка, щоб її продукція стала конкурентоспроможною. Зроблять це підприємці, але сприятливі умови для виробничої діяльності вони чекають від держави.
Що робить ділова громадськість?
Вважаючи, що лише спільні зусилля влади і бізнесу з євроінтеграційних питань забезпечать позитивний результат, ділова спільнота вирішила підключити до процесів прискорення євроінтеграції, підготовки до роботи в умовах зони вільної торгівлі "народну дипломатію".
Український союз промисловців і підприємців відкрив своє представництво в Брюсселі. Воно вже зробило перші кроки. По-перше, представництво допомагає бізнесу у пошуку бізнес-партнерів, технологій, інвесторів та ринків збуту. Другий напрямок - співпраця з усіма структурами Європейського Союзу, Європарламентом, Єврокомісією, Службою зовнішніх дій тощо. Важливою для нас є взаємодія з об'єднанням "Busіnesseurope" - найбільшою організацією підприємців та роботодавців ЄС, в яку входить більше 40 національних асоціацій підприємців Старого Світу.
Нині в УСПП готуються пропозиції щодо перегляду Політики сусідства, що була проголошена ЄС. Саме в її рамках проводиться програма Східного партнерства, діють численні програми з розвитку бізнесу, кредитування тощо. Важливо активно розвивати економічну роботу з ЄС, як це роблять інші країни, перш за все "нові" члени ЄС (Польща, Литва, Латвія). А вони отримували і до цього часу отримують структурні кошти ЄС для модернізації підприємств. Існуючі програми та ініціативи ЄС передбачають надання Україні до 2020 року близько 11 млрд. євро, з яких більш як три чверті - кредити, а інше - гранти. Але з цих коштів лише 3% (250-350 млн. євро) виділені для підтримки бізнесу. Проте і ці кошти отримати вкрай проблематично. УСПП ініціюватиме зміни у підходах до надання європейської підтримки приватному сектору України.
Крім того, оновлена політика сусідства передбачає для країн, які вже підписали Угоду про асоціацію, перспективу надання статусу кандидата на вступ в ЄС, а також певні стратегічні пріоритети підтримки економічних реформ та втілення зони вільної торгівлі, розвиток безпечної, енергетичної, освітньої співпраці.
Відкривши представництво в Брюсселі, ділова спільнота України, об'єднання бізнесу вийшли на прямий контакт з представниками Європарламенту і Єврокомісії. Зробити наголос на конкретній допомозі, яку програми Східного партнерства можуть надати вітчизняному бізнесу, увійти в мережу ЄС з підтримки бізнесу, - одне з завдань ділової спільноти. Ми зможемо повноцінно цим скористатися, якщо у нашій країні буде створено сприятливий діловий клімат, коли буде можливе економічне зростання, модернізація економіки та підвищення її конкурентоспроможності. У нас є шанс, щоб масштабний діалог бізнесу України з бізнесом Європи у партнерстві з владою відбувся.
Анатолій КІНАХ, президент УСПП.