Поділитись
Виступ голови Антикризової ради громадських організацій, президента УСПП А.К.Кінаха на спільному засіданні АРГО та УСПП 3 квітня ц.р.
Хочу підкреслити унікальність сьогоднішнього засідання, виходячи з якісного складу учасників. Тут присутні учасники Антикризової ради громадських організацій, яка представляє близько 70 всеукраїнських об’єднань асоціацій промисловців, підприємців, роботодавців України; члени правління УСПП. В нашому засіданні беруть участь наші основні партнери – Рада підприємців при КМУ, Федерація роботодавців України, ЄБА, Американська торгівельна палата, Торгово-промислова палата України. В цьому залі є представники міністерств і відомств – Державної служби з питань регуляторної політики і розвитку підприємництва, Державної фіскальної служби України, Міністерства інфраструктури тощо. Дуже потужно представлена наука, включаючи фахівців НАНУ, Інституту промисловості України, економічного факультету КНУ ім. Шевченко тощо.
Такий склад дає нам можливість на високому професійному деполітизованому рівні розглянути найактуальніші питання розвитку нашої держави та економіки, визначити пріоритети, поставити завдання зміцнення діалогу між державою та суспільством, владою та бізнесом.
В грудні 2014 року ми прийняли дуже серйозний документ – Антикризову програму спільних дій влади та бізнесу. Ця програма була напрацьована завдяки зусиллям багатьох асоціацій та об’єднань, вона охопила не тільки аналіз соціально-економічного розвитку країни, але й сформулювала дуже серйозні пропозиції в контексті виходу з системної соціально-економічної, промислової, фінансової кризи, яку так болюче відчувають і наша держава, і громадяни, та ідеї подальшого розвитку. На той час, виходячи з професійних прогнозів, необхідно було максимально підсилити діалог між владою і бізнесом, державою і суспільством, посилити основну складову, від якої залежать в майбутньому не тільки оперативні тактичні дії з подолання тих и інших кризових явищ, але – створення умов для розвитку величезного науково-технічного, кадрового, природного потенціалу, який є в Україні. Ми впевнені, що тільки так можна формувати сталий конкурентоспроможній розвиток нашої країни та економіки.
Вимушений констатувати, що після того, як ми направили нашу антикризову програму спільних дій влади та бізнесу вищому керівництву держави, за період більше трьох місяців не відбулося ніяких якісних змін. Діалог влади бізнесу має односторонній порядок, і це підтвердив факт прийняття наприкінці минулого року державного бюджету України на 2015 рік з пакетом дуже руйнівних фіскальних рішень. Коли ми провели їх ретельний аналіз, виявилося, що пропозиції експертів, робочих груп, які були сформовані на етапі підготовки рішень, не враховані більше ніж на 90%.
Це дуже серйозно знизило можливості України вийти на параметри покращення основних показників. Перші три місяці року підтверджують наші прогнози.
Поглиблюється спад промислового виробництва в Україні. Практично у жодній галузі немає показника приросту, в тому числі в агропромисловому комплексі. В промисловості наростаючим підсумком мінус 22,5%, в сферах, які по суті формують наш економічний потенціал: машинобудування – мінус 27%, хімія, металургія – мінус 23%. Нажаль, дуже серйозно ситуація впливає на масштаби малого, середнього бізнесу. Тільки за перші місяці поточного року в Києві припинили свою діяльність порядку 20% суб’єктів малого і середнього бізнесу. Я думаю, не краща картина і в цілому в державі.
Це формує дуже негативний варіант інвестиційного клімату, можливості оптимізації промислово-підприємницької і інвестиційної діяльності в Україні, бо, нажаль, криза в галузях економіки має пряме відношення до безпрецедентного падіння платоспроможності як внутрішнього ринку, так і громадян України. Падіння роздрібного товарообігу за перший період поточного року склало мінус 22-23%, в тому числі ми спостерігаємо загострення проблем в банківському секторі. Реальний сектор економіки України ізольований від доступу до кредитних ресурсів, в першу чергу середньострокових. Облікова ставка національного банку на цей час складає порядку 30% в річному вимірі. Останні дані: НБУ щодо реальної вартості кредитних ресурсів в гривні називає цифру 22-23%, але ми розуміємо, що це «середня температура в лікарні», по факту значно дорожче та доступ до них неможливий.
Прийнятий ряд рішень, які, на погляд експертів, є протилежними тому, що ми пропонували в антикризовій програмі. Ми зустрічалися в минулому році головою правління НБУ пані Гонтарєвою, і роз’яснювали, що курс національної грошової одиниці – це не тільки результат валютних інтервенцій. Стабільність фінансової системи, курс національної грошової одиниці – це інтегральний показник стану економіки в цілому. Для того, щоб його покращувати, необхідні спільні дії як мінімум на стику НБУ, КМУ, ВРУ. Жодних прикладів спільних дій до сьогоднішнього дня немає. Навпаки, коли різко падає платоспроможність внутрішнього ринку, і ми це знаємо з світового досвіду, політика центральних банків, урядів максимально спрямовується на підтримання його платоспроможності, забезпечення доступу до ресурсів. НБУ діє з точністю до навпаки. Щодо 90 днів повернення валюти – змін також немає. Підприємства з високотехнологічними довгими циклами по суті об’єктивно не можуть виконувати свої часові нормативи, має місце величезна кількість втрат часу з корупційною складовою з коригуванню термінів, ліцензій, можливості завершення контрактів і підписання нових. Норма 75% обов’язкового продажу – так, ми готові дбати про валютні резерви держави, але, будь-ласка, надайте нам не тільки обов’язок продажів, а й можливість вийти на валютний ринок, цивілізовано, по офіційному курсу придбати валюту, яка необхідна для поточної діяльності експортера чи імпортера.
Таких умов в Україні немає. За минулий рік експорт в Україні впав на 13,5%. В перші місяці поточного року – цей показник вже дорівнює мінус 31%-32%. Різко зменшені можливості використання величезного експортного потенціалу держави. Не виконано одне з найголовніших завдань, про що не раз була дискусія з урядом, – необхідно шукати можливості компенсації втрат нашого експорту на східних ринках ( СНД, Росії), які складали до 40% нашого експорту минулих періодів. За 2014 рік, не зважаючи на безпрецедентні преференції ЄС, наш експорт в Європу практично не змінився, статистика дає десь +2,6%. В той же час ми втратили на східних ринках мінімум 7-8 млрд дол, тобто компенсація не відбулася. Ніяких програм диверсифікації експорту, ніякого осмислення з точки зору експортної політики, яким чином нам підсилити політичні, дипломатичні, економічні зусилля, щоб збільшити експорт в умовах, коли платоспроможність внутрішнього ринку по суті заморожена. Відсутні програми розвитку, а в цій ситуації тисячі і тисячі компаній і підприємців залежать від наявності ніші на зовнішніх ринках. Якщо немає можливості постачати на експорт – можна зразу чітко формулювати, що підприємство йде до банкрутства. Виходячи з таких висновків, ми вимушені констатувати, що розвитком експортного потенціалу влада не займається. Заходи спрямовані на те, щоб збільшити поступлення валюти в державу, але вони є суто адміністративними і спрямовані проти конкурентоспроможності наших експортерів. Вважає, ситуацію треба негайно міняти.
Прийняття закону про додатковий імпортний збір 5-10%. Ми розуміємо, є проблеми в бюджеті, але було б розумно в ситуації девальвації гривні використати додатковий імпортний збір, щоб підсилити програми імпортозаміщення, локалізації виробництва, сформувати для виконання цих завдань конкретні програми. По суті, не враховані такі дуже важливі компоненти, як критичний імпорт. Наприклад, на підприємстві «Антонов» мінімум 50% комплектуючих для готової продукції авіатехніки – це імпортні комплектуючі. За діями закону, миттєво їх вартість підвищується на 5%. Я вже не кажу про такі галузі, як суднобудування, транспортне, енергетичне машинобудування, там іноді у виробництві присутні до 70% імпортних комплектуючих. Таким чином перекреслюється можливість створювати конкурентоспроможну продукцію на території України. Ми вважаємо, цей закон треба негайно переглянути, він призведе до ще більшого поглиблення кризи в промисловості.
Щодо соціальної політики. Система так званих житлових субсидій, ми про це казали і на зустрічі з фракцією «блок Петра Порошенка». Є економічна закономірність – якщо зростання цін, тарифів випереджає зростання реальної платоспроможності споживача, то виникає величезна кількість проблем, починаючи з платіжної кризи і необхідності удосконалення адресного соціального захисту. Житлові субсидії працюють тоді, коли вони охоплюють максимум 7-8% населення. Якщо більше – субсидії перетворюються в соціально-політичний подразник, створюють кризу платежів, далі руйнують інфраструктуру ЖКГ. Ми маємо сьогодні ситуацію в такому варіанті, що після квітневих підвищень тарифів мінімум 40% українських родин, а по деяким даним – 60-70%, попадають в систему субсидій. Це мільйони людей. Наша бюрократична структура не спроможна відпрацювати таку кількість, більш того, мова не йде про адресний соціальний захист, ці кошти знову підуть в систему облгазів, теплокомуненерго, це мільярди і мільярди гривень, нові тіньові корупційні схеми. Зараз вже є явище, коли збільшується обсяг тіньового сектору з виплати зарплати. Бо люди приходять до роботодавці і кажуть – для то, щоб я мав право на субсидію, мені необхідно така офіційна заробітна плата. Іншу частину я готовий отримати конверті. А перевірки і моніторинг виплат субсидій мільйонам суб’єктів! Ви розумієте, це абсолютно неправильно і нереально. Тому ми просили би уряд і ВРУ переосмислити цю ситуацію, не спричиняти кризу субсидій, яку сьогодні можна чітко спрогнозувати. Це питання має дуже серйозне значення, в тому числі – з параметрів стабільності в нашій державі, довіри між державою і суспільством.
На сьогоднішній день 90% часу, риторики, декларацій уряду припадає на необхідність дерегуляції підприємницької діяльності. Скасовуються деякі дозволи, ліцензії тощо. Шановні представники виконавчої, законодавчої влади! Якщо робиться спроба дерегуляції без комплексного підходу, створення сприятливого ділового середовища, доступу до кредитів, протидії корупції, можливості захисту внутрішнього ринку, відповідних стимулів, ці заходи з дерегуляції не дають ніякого позитиву, окрім «одобрямса» деяких наших партнерів, які аплодують «динаміці реформ в Україні». Цю ситуацію, особливо коли мова йде про малий і середні бізнес, необхідно розглядати окремо.
Ми бачимо прояви деіндустріалізації держави, зупиняються галузеутворюючі підприємства. Запорізький автомобілебудівний стоїть з листопада місяця. «Південмаш» переживає не найкращі часи, й замовлення на 45 млн на виробництво тролейбусів – це що, завантаження для підприємства, яке формує наш ракетно-космічний комплекс? Для чого замилювати очі? Повинні бути зовсім інші підходи. В першу чергу, на основі серйозних державних програм участі України на світовому ринку космічних послуг. І це вимагає чітких дій по всім параметрам, починаючи з завершення нашого проекту в Бразилії на космодромі Алкантара, на який ми мали великі надії, але він вже під загрозою зриву.
Щодо транспортного машинобудування, про це говорять і в міністерстві інфраструктури, що в нас є завдання за 5 років модернізувати Укрзалізницю. Слід переходити від слів до конкретних справ, дайте хоча би одну програму щодо рухомого складу. Ми пишаємося агропромисловим комплексом, наші селяни працьовиті, талановиті, але ми розуміємо, які там серйозні проблеми з інфраструктури, починаючи з морально-фізичного зносу, відсутності необхідної кількості якісного рухомого складу і так далі. В той же час у нас практично стоїть ціла галузь транспортного машинобудування, яка може виконати ці завдання, починаючи з двохсистемних електропотягів Крюківського і завершуючи платформами, вагонами Дніпровагонмашу та інших. Де ці програми? Нажаль, їх немає. Сьогодні транспортне машинобудування втратило величезні ринки, колись близько 60% продукції сфери експортувалося на східні ринки. Необхідно шукати нові можливості. Для того щоб адаптуватися до технічних регламентів, стандартів на європейських світових ринках, потрібний час і ресурси. То дайте хоча би можливість в цей перехідний період зробити модернізацію власної транспортної системи, Укрзалізниці, завантажити підприємства, щоб не втратити колективи, кадри, основні фонди. І це питання є дуже і дуже актуальним.
З першого січня 2016 року буде започаткована зона вільної торгівлі з ЄС. До цього часу експорт в ЄС не збільшився, його структура залишилася сировинною – зерно, кукурудза, мед, рапс, трохи м’яса птиці, продукти хімічної промисловості, руда, метал і все. Ми попросили той же Крюківський завод дати нам розрахунки, що йому необхідно для адаптації до технічних регламентів ЄС, йому на два роки потрібно близько 1 млрд 250 млн інвестицій, щоб модернізувати своє виробництво. Для нас технічні регламенти, стандарти – це модернізації промисловості. А це вимагає інвестицій. Нажаль, жодної програми з точки зору чіткої роботи на нинішньому етапі з термінами, пріоритетами, за якими необхідно адаптувати технічні регламенти, стандарти, лабораторії, кадри, уявою, що ми будемо робити з точки зору присутності продукції з високою доданою вартістю на європейських ринках, не має.
Сьогодні в Україні ми втрачаємо те, що є в основі розвитку кожної держави – розвиток. Немає ні стратегії, ні програм розвитку. Зникає таке явище, як промислова політика взагалі. Промислова спільнота б’є на сполох. За цей період антикризова рада провела дуже серйозні спільні засідання з Комітетом ВР з питань промислової політики і підприємництва, з Державною фіскальною службою, Державною службою регуляторної політики і розвитку підприємництва тощо. Сам уряд по суті дистанціювався і не працює з реальним сектором економіки. Необхідно в стислі терміни поміняти цю ситуацію.
Щодо кадрової політики в вищих ешелонах влади. Промисловці части стикаються з відвертим непрофесіоналізмом. В міністерствах і відомствах уже тяжко знайти людей які спроможні підготувати грамотну програму, проект закону, там є ті, хто навіть не розуміє термінології. І це для держави величезний ризик. В мене була нещодавно зустріч з Президентом України, я ще раз передав йому те, що кажу вам: без чіткої щоденної скрупульозної роботи, спрямованої не на піар, а на зростання реального сектору економіки, активізацію промислової і підприємницької діяльності в Україні, буде тяжко дуже очікувати перемоги на всіх фронтах – і на зовнішніх, і на внутрішніх. Є порозуміння, я маю надію що це порозуміння з нашою допомогою перейде в площину конкретних дій. Це також завдання, яке ми ставимо за результатами нашої дискусії з доопрацювання антикризової програми.
В нинішній вирішальний час дуже важливо діяти й у владі, незалежно від політичного кольору, й в громадянському суспільстві – сконсолідовано, командними методами. За цей період ми знайшли спільну мову з багатьма системоутворюючими об’єднаннями бізнес-спільноти, і коли ми йдемо на зустріч в уряд, в ВРУ, ми маємо можливість формувати нашу позицію разом. Ми кажемо – це сконсолідована позиція українського бізнесу, промисловців, підприємців, роботодавців. І чим більш серйозно ми будемо зміцнювати спільні дії, тим більше надія, що цей діалог буде наповнюватися реальним змістом. Тому ми пропонуємо, щоб антикризова програма стала програмою спільних дій всього українського бізнесу та української влади.
Ми категорично проти дестабілізації ситуації в державі. Ми можемо давати різні оцінки більшості в парламенті, уряду, але зараз не на часі все, що може зруйнувати систему. Її потрібно зміцнювати – якісно, цілеспрямовано, на високому професійному державницькому рівні. Треба зберігати цю взаємодію, жодна проблема без спільних дій уряду і бізнесу не вирішується. Руйнувати дуже легко, необхідно набратися витримки, мужності, принциповості, волі та змінювати її якісно, не втрачаючи конкуренті характеристики, які дають надію на подальший розвиток України і економіки.
Підготовлено звернення до президента України на підтримку необхідності проведення в Україні загальнонаціонального круглого столу, де ми можемо обговорити проблеми реального сектору економіки. Це звернення підписано величезною кількістю громадських організацій, Радою церков України, представниками науки, громадянського суспільства тощо. Було би дуже правильно на загальнонаціональному рівно провести дискусію, виходячи з пріоритетів держави.
В іншій заяві ми стисло формуємо нашу спільну позицію щодо уряду, вимагаємо прагматичних системних дій, в тому числі – вказуємо на прорахунки з невиконання завдань, які покладені на уряд.
На нас очікують ще більш складні періоди. З 1 січня 2016 року почне діяти поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі з ЄС. Нам дуже не вигідно гаяти час, робота з підготовки має бути більш системною і цілеспрямованою. Саме тому, за підтримки наших партнерів, ми відкрили в Брюсселі представництво українського бізнесу. Наш головний партнер в ЄС– асоціація Бізнесюроп, найпотужніше об’єднання європейського бізнесу, яке об’єднує біля 40 держав ЄС. Наше представництво відкрито прямо в офісі асоціації. 21 квітня ми будемо офіційно презентувати представництво Українського бізнесу в ЄС за участі представників Європарламенту, Єврокомісії, це погоджено і з Президентом України. Запрошення підписали УСПП, посол ЄС в Україні Ян Томбінський, посол України в ЄС Костянтин Єлісеєв.
Ми відкрили цей майданчик для подальшої співпраці в прагматичному напрямку, для просування наших інтересів на європейському просторі, формування комунікацій на рівні інвесторів, компаній, європейського бізнесу в цілому. Там є величезні резерви для економічного зростання, бо вихід з кризи – не в чергових траншах, необхідно формувати все для залучення інвестицій, покращення ділового клімату. Треба думати про нащадків, яким доведеться віддавати борги – не за рахунок нових, а через більш ефективну конкурентоспроможну економіку.