Поділитись
Ділове співтовариство відзначило недостатню скоординованість дій між Нацбанком та урядом щодо врегулювання економічної ситуації та реалізації грошово-кредитної політики. Так, наразі цілком втрачений зв’язок між рівнем облікової ставки як орієнтира вартості залучених і розміщених грошових коштів та рівнем вартості банківських ресурсів. Жорстка політика національного регулятора створює перепони в здійсненні безперервного виробничого процесу та ускладнює діяльність підприємств з реалізації продукції. На цьому наголошується в оновленій Антикризовій програмі спільних дій влади та бізнесу, підготовленій сотнями підприємців, промисловців та аналітиками-науковцями.
Повільне корегування облікової ставки НБУ (протягом півріччя з 30% до 22%) консервує загрози деградації вітчизняного промислового комплексу, зазначають в УСПП та Антикризовій раді громадських організацій.
У розвинутих країнах облікова ставка коливається в межах до 1%. Найближчі до України країни (Польща – 1,5%, Угорщина - 1,35%, Туреччина - 7,5%) також матимуть безперечні переваги перед українським бізнесом з точки зору доступності до кредитних ресурсів.
Дії цих та подібних їм норм НБУ вже позначилися на скороченні імпорту та експорту – на сьогодні падіння останнього на рівні 35%.
Банківські установи також згорнули серйозні програми кредитування, адже ситуація у їхній сфері також нестабільна. Пов’язано це, у першу чергу, із непрозорістю рефінансування, падінням довіри населення до фінустанов, вимиванням «залишкових» інвестиційних ресурсів через розширення оподаткування.
Безсистемність знищує вітчизняні ресурси, наголошує ділова спільнота. Таке ускладнення роботу бізнесу та інвесторів є нелогічним, таким, що суперечить національним інтересам та відлякує іноземних партнерів.
Бізнес напрацював у зазначеному антикризовому плані цілу низку заходів, які «оздоровлять» фінансово-кредитну складову української економіки.
Передусім, на його погляд, варто розробити державну програму банківського кредитування реального сектору економіки. Вона повинна базуватися на ринкових підходах та адекватній вартості кредитних ресурсів.
Систему рефінансування банків також варто змінити на краще, при цьому створюючи стимули з розширення кредитування пріоритетних для держави галузей, впровадження програм імпортозаміщення, випуску соціально важливої продукції, реалізації проектів із енергоефективності та енергозбереження.
Є в антикризовому плані й норма нарощування кредитних портфелів у національній валюті. Такий крок укріпить останню та створить умови для прогнозованості діяльності як фінансистів, так і бізнесу та громадян.
Надзвичайно зацікавлені підприємці в збільшенні експортного потенціалу. Окрім підтримки держави в пошуку нових ринків, вони вбачають одними із інструментів його покращення зменшення частки обов’язкового продажу валютної виручки з 75% до 50% та скасування 90-денного строку розрахунків за експорт/імпорт товарів. А для підприємств з довготривалим циклом виробництва (обороно-промисловий комплекс, машинобудування тощо) варто збільшити строки повернення валютної виручки з зовнішньоекономічних операцій.
Промисловці також пропонують прискорити запуск в Україні пілотних проектів кредитних гарантій для малого та середнього бізнесу – спочатку в агросекторі, а тоді із наступним поширенням цього досвіду на інші галузі.
В той же час проекти, які є пріоритетними для національної економіки – до прикладу, енергозабезпечення – повинні отримати від держави певну «страховку» на свою діяльність та не лишатися «один на один» із коливаннями на фінансовому ринку.