Поділитись
Виступ голови Антикризової ради громадських організацій, президента УСПП Анатолія Кінаха на засіданні АРГО, правління УСПП першого червня 2017 р.
Діалог бізнес-влада, розбудову якого ми ставимо за мету, відбувається. Інша справа, що він має бути не декларативним і тимчасовим, а постійним, серйозним, на рівні конкретних взаємних зобов’язань під персональну відповідальність. Ми високо ставимо планку взаємних зобов’язань з тої причини, що за 5 місяців поточного року далеко не найкращі прогнози, які лунали на засіданнях Антикризової ради громадських організацій, Національного комітету з промислового розвитку, на жаль, справдилися.
За квітень промислове виробництво в Україні в порівнянні з квітнем 2016 року впало на 6,1 %. За наростаючим підсумком січня-квітня 2017 р. порівняно з відповідним періодом 2016 р. це падіння складає 2%. Уряд вимушений переглянути свої прогнозні показники на 2017 рік в бік зниження, хоча вже далі знижуватися, на наш погляд, нема куди.
Коли на початку 2017р. починали лунати переможні реляції на самому високому рівні, що Україна вийшла на рівень стабільності – 2% зростання ВВП за рік, ми попереджали уряд, що це не можна називати стабільністю. Бо за 2014-2015 рр ВВП України впав на 17%. І два відсотка зростання – це консервація кризи, стагнація. Ми повинні ставити за мету темпи у 6-8%, а краще – 10%, Лише тоді можна буде відчути позитив.
Спільним зусиллями ми провели два потужних заходи, це засідання Національного комітету з промислового розвитку під головуванням прем’єр-міністра, за участі членів КМУ, та Український форум бізнесу ( 10 квітня в Українському домі). Добра новина – є протокол засідання Національного комітету, в якому враховані пропозиції форуму. Протокол підкріплений дорученням прем’єр-міністра з конкретними завданнями, пріоритетами і датами виконання. Цей протокол – наша дорожня карта мінімум на найближчі півроку, саме ми маємо забезпечити його виконання, контроль і моніторинг.
Що важливого в цьому протоколі? Перше – доступ до фінансових ресурсів. В Україні нині по суті не працює грошово-кредитна система як для поповнення обігових коштів, так і для виконання довгострокових і середньострокових проектів. Ми розуміємо, наскільки серйозно це впливає на поглиблення кризи. Недосяжна вартість кредитних ресурсів, складні процедури їх отримання, безпрецедентно низька планка довіри до банківської системи України. Це наслідки «банкопаду», невиконання зобов’язань перед вкладниками. Нині дуже важливо підготувати та ефективно, високопрофесійно провести засідання КМУ спільно з НБУ, з експертним середовищем (терміни проведення до 1 липня поточного року).
Нині питома вага проблемних кредитів перевищила 50%. Серед усіх банків країни 57% – це державні, а якщо додамо державне казначейство, це більше 70%. Продовжується практика, нажаль, стимульована державою, коли через цінні папери уряду, депозитні сертифікати НБУ десятки мільярдів гривень йдуть не в реальний сектор економіки, а на поточне споживання. Про який інвестиційний клімат в таких умовах можна говорити… Це питання дуже серйозне, в нього є соціальна складова, мова йде про молодіжні житлові кредити тощо.
Безумовно, миттєвого зниження вартості кредитних ресурсів не буде, до цього необхідно йти поетапно. Але треба розпочинати і крок за кроком вирішувати цю проблему. Існують, однак, короткотермінові проблеми, які в межах повноважень уряду і парламенту можуть бути вирішені негайно. Наприклад, критичний імпорт. Моральний і фізичний знос основних фондів зашкалює в цілому по промисловості за 70%, а в деяких галузях – 80-90%. Ті держави світу, які ставили за мету модернізацію, завжди використовували критичний імпорт. Потрібна нульова ставка ПДВ, мінімальна ставка митної вартості в цілому. Саме це полегшить доступ підприємців до сучасного обладнання, дасть можливість сформувати конкурентоспроможне виробництво. Ми говорили про це безліч разів, однак бар’єр не усунений. Коли інвестор намагається організувати виробництво на території України, він повинен в момент розмитнення відрахувати в бюджет 20% вартості обладнання, яке в кращому випадку забезпечить віддачу через 2-3 роки. Хто піде на такі умови? Дуже мало бажаючих…
Весь світ використовує механізм податкового векселю, і в Україні він в свій час працював. Завозиться обладнання чи сировина, відтерміновуються зобов’язання розмитнення на рік чи півроку з тим, щоб запрацювало виробництво, і підприємець міг відповідним чином розрахуватися з бюджетом. У нас такі зручні механізми відсутні – чому, не зрозуміло.
Далі – зниження вартості кредитної ставки під пріоритетні програми. Весь світ концентрує ресурси за конкретними пріоритетами – енергозбереження, підтримка аграрного комплексу, виробництво ліків, дитячого харчування. Під такі вкрай потрібні, соціально значущі напрямки максимально знижується ставка кредитних ресурсів, а держава бере на себе частину витрат. Подібних пропозицій є багато, і на спільному засіданні КМУ і НБУ вони мають бути обговорені.
Ми готуємо пропозиції і з іншої проблеми, яка порушена в дорученні –відтік трудових ресурсів, який поглиблюється практично на очах. Кваліфіковані фахівці, робітники, працівники бюджетної сфери – медицини, науки, освіти – їдуть з Україні безперестанку. Ми дожили до того, що «живий» інвестор не може сформувати персонал для реалізації проекту і вимушений його закривати. Це співпадає з значними демографічними проблемами. В минулому році наша держава стала четвертою в світі за рівнем смертності. За три поточних місяці чисельність населення знизилася на 63 тис. В попередніх роках за рік ми втрачали від 180 до 200 тис. Зараз темпи стають ще більш загрозливими. Суспільство прискорено «старіє», а вже сьогодні вже за даними статистики на 10 працюючих приходиться 11 пенсіонерів.
Польща зараз закінчує розгляд нової стратегії міграційної політики, і до тих 1,5 млн фахівців з України, які там вже працюють, можуть у середньостроковому періоді приєднатися ще 5 млн трудових мігрантів. Сучасну міграційну стратегію розробляють Чехія, Словаччина, країни Балтії. Однак в Україні, яка ризикує в значній мірі і в короткій термін втратити здорове, молоде, освічене та працездатне населення, ця проблема системно не розглядається, тут не ставиться завдання вийти на потужні рішення, державні програми, починаючи з розвитку на сучасному рівні професійно-технічної освіти, завершуючи виправленням ситуації на ринку праці, значним підвищенням доходів людей. Роботодавці готові це робити, але на відповідних умовах державно-приватного партнерства.
З студентською молоддю працюють, починаючи з перших курсів навчальних закладів. Десятки рекрутів запрошують її на навчання за кордон, пропонують значні преференції, система спрямована на те, щоб після закінчення молода людина там і залишилася. Це набирає дуже серйозних масштабів і впливає на наше майбутнє. Ми поставили проблему в рамках соціального діалогу, і вимагаємо, щоб вона була розглянута на найвищому рівні, в тому числі – РНБОУ. Мова йде про загрозу депопуляції.
Нещодавно був підписаний Меморандум про співробітництво між Національною академією наук України та УСПП. Я запитував академіків, а скільки відсотків ваших напрацювань знаходить своє місце в законах, постановах уряду, програмах? Близько нуля... Таке ставлення до науки дуже впливає на прискорення деіндустріалізації економіки, зростання дистанції між соціальними стандартами сусідніх країн та України. В Польщі сьогодні мінімальна заробітна плата складає 453 євро, середня – 1000 євро. Насувається 12 червня, безвізовий режим. Які ще аргументи потрібні для розробки Україною власної міграційної політики, де будуть передбачені заходи з збереження, розвитку власного трудового потенціалу?
Щодо розвитку експорту політики. Величезна кількість розмов, буквально «танці» навколо концепції стратегії експортної політики України, а по суті справи – нічого, крім декларацій намірів. В ТПП нещодавно відбувся Третій національний форум з розвитку експортного потенціалу України. Прибув посол ЄС, мінімум півтора десятка представників інших держав-партнерів, з уряду – одна заступник міністра. Її виступ – презентація в виді кліпу, декларації і пріоритети, жодної цифри. І це відбувається на фоні того, що за останні роки Україна втратила 47% експорту. Лише три держави на європейському континенті не мають уповноважених банків експортної підтримки і експортно-кредитних агентств. Це Албанія, Молдова і Україна. У всіх нових державах ЄС ці структури створені і активно працюють на підтримку національного експорту. Умови скрізь стандартні: експортне кредитування на 7-10 років за ціною 80-85% вартості кредиту, авансовий платіж 15%, ставка максимально ліберальна. Що ще необхідно, щоб продавати конкретну продукцію конкретної держави? У нас цей механізм відсутній.
Доходить вже до ігнорування національних інтересів… На наші пропозиції був прийнятий важливий закон про створення експортної інфраструктури, він був підписаний президентом на початку 2017 року. Крім іншого, там є пункт про створення експортно-кредитного агентства України з функціями кредитної підтримки, страхування ризиків тощо. Читаємо меморандум з МВФ, підписаний на початок березня, де уряд зобов’язується…. не створювати агентство у зв’язку з складною фінансовою ситуацією в Україні. Хто дозволив уряду порушувати закон? Відповіді немає.
Ще в 2016 році затверджується цільова програма уряду при підтримці бізнесу щодо просування експорту державними банками України, в тому числі перетворення Укрексімбанку в спеціалізований банк підтримки експорту ( він в 1992 р. для цього і створювався). Сьогодні банк працює як стандартна комерційна установа. Пройшов рік, жодного кроку не зроблено. Я вже не кажу про валютне регулювання, повернення валютної виручки, її терміни тощо. В таких умовах Україна попадає в дуже серйозну пастку: внутрішній ринок неплатоспроможний, експорт переобтяжений різними проблемами, починаючи з кредитування, страхування ризиків, недостатність політичної, дипломатичної підтримки. Підсумок – втрата порядку 50% експорту і зовнішньо-торгового обороту. А десятки, сотні, а може, й тисячі підприємств сьогодні залежать від ніші на зовнішньому ринку. Це створює величезні ризики, бо ми поступово втрачаємо високотехнологічні галузі.
За структурою експорту дані також відомі: близько 70% це сировина і напівфабрикати. Без експортної інфраструктури, сучасної системи державного протекціонізму, стимулювання, доступу до кредитів, страхування ризиків, формування прозорої системи гарантій, не можна мріяти, що Україна знайде своє місце на ринках високотехнологічної продукції. Тим більше що зараз ринки насичені, і щоб мати шанс реалізувати свою продукцію, необхідні додаткові важелі, в тому числі державні. Ми зараз готуємо цілу низку пропозицій з активізації цього процесу, і за допомогою ділових асоціацій, парламенту будемо діяти далі.
Нині триває обговорення енергетичної стратегії України до 2035р. Ми ще розглянемо цю тему окремо. Але важливо, щоб з питань енергетичної безпеки держави фахівці працювали з реальними проблемами, які сьогодні стосуються ведення бізнесу, тарифів, конкурентоспроможності економіки. Буквально місяць-півтори тому 5 провідних європейських компаній підписали з Газпромом угоду про реалізацію проекту «Північний потік-2», це 55 млрд кубічних метрів на рік ( на додаток до збудованого «Північного потіку-1»). Вартість проекту попередньо 9,5млрд євро, і європейські учасники проекту взяли на себе зобов’язання інвестувати 50% вартості. Це дуже глибоко зачіпає інтереси України як транзитної держави, яка ратифікувала Енергетичну хартію. Чому ж абсолютно відсутня реакція ЄС, Єврокомісії з енергетики? Думається, ми пройшли точки неповернення. Росіяни наводять аргументи: ви бачите що відбувається, незаконні збройні формування розпочали енергетичну, транспортну блокаду сходу України. Спочатку держава втратила контроль над ситуацією, потім нормативно визнала незаконні дії законними. Ви хочете, щоб таким же чином було щодо постачання газу через магістральні газопроводи України? Отже, до 2020-го року «Північний потік-2» буде збудовано. Паралельно йде робота за турецьким напрямком, там в сумі 32 млрд кубометрів. У 2020р. завершиться транзитний контракт з РФ і виникне величезне питання – що нам робити з магістральними газопроводами, які є рентабельними при транзиті мінімум 60 млрд на рік? А система збудована не тільки для транспортування транзитного природного газу, вона комплексно пов’язана з постачанням для внутрішніх потреб. Зараз ми повинні негайно тим займатися, щоб перебудувати ГТС під внутрішні замовлення, що потребує величезних ресурсів. Згадую, коли Сумській завод ім. Фрунзе виграв тендер на модернізацію газотранспортної системи, Нафтогаз його скасував. Він побачив, що Туреччина ратифікує угоду про турецький потік, і вирішив, що не можна вкладати мільярди гривень в модернізацію системи, яка не має майбутнього. Але ж й мовчати, робити вигляд, що проблеми не існує, не можна! Ось які рішення треба вкладати в Стратегію 2035. Нажаль, такого підходу немає, а це вже питання, без перебільшення, нашої національної енергетичної безпеки.
Всі ми є свідками, скільки непотрібних реляцій, непрофесійного підходу, політичного популізму, кон’юнктури є навколо принципово важливих напрямків – формування сучасного ринку землі, удосконалення пенсійної системи, реформування сфери охорони здоров’я. Замість високопрофесійного діалогу з залученням науки, фахівців, бачимо декларації, нічим не підкріплені обіцянки. В черговий раз дискредитована пенсійна реформа. Законопроекту в травні немає, бо неготовий, а всі розмови пов’язані з обіцянками МВФ, щоб отримати черговий транш. По великому рахунку, те, що декларується, не є реформою, це спроба зменшити кількість людей, хто може претендувати на пенсійне забезпечення, і опосередковано збільшити пенсійний вік. В такому вигляді реформа для роботодавців не прийнятна.
Щодо охорони здоров’я. Ми вже вимушені залучити до цієї роботи всю нашу медичну еліту – Академію наук, профільні інститути, практиків з світовим ім’ям. Всі кажуть одне – при підготовці реформи їх ніхто не бажає слухати. Пакет законопроектів з реформуванню медицини і охорони здоров’я формується без діалогу, дискусій, врахування пропозицій від фахівців. В рамках Національної тристоронньої ради по соціально-економічному розвитку в Уряді ми були вимушені сформулювати висновок ( який, до речи, підтримали профспілки), що цей пакет без експертного обговорення, без аналітичного вивчення не має права на життя, що парламент не повинен його розглядати і приймати.
Земельна реформа – аналогічно. Нема приводу для дискусії, потрібен нам сучасний прозорий ринок землі чи не потрібен. Це дуже важливий фактор конкурентоспроможності, залучення інвестицій, розвитку. Але для цього повинна бути програма, а не декларації, як мінімум програма перехідного періоду, про що ми кажемо вже не перший місяць. Завершити роботу по кадастрам, бо вона не завершена, по визначенню хоча би основних меж розвитку міст на 10-15 років наперед. Врахувати захист родючості, вартісні оцінки, підготовку кадрів… І на основі цих даних сформувати земельну політику, яка відповідає нашим національним інтересам і не порушує ринкові механізми. Нині ж триває декларативна, політизована дискусія, взаємні звинувачення, пошук внутрішніх і зовнішніх ворогів, хоча ситуація абсолютно не змінюється на краще. Так званий мораторій перетворився в дах для корупційних схем. Хочу вам доповісти, що буквально кілька днів тому ми працювали з фахівцями, щоб підготувати унікальну подію, коли всі аграрні асоціації, включаючи союз фермерів, аграрну конфедерацію, зернову асоціацію тощо об’єднаються в аграрний союз, щоб формувати консолідовану позицію, формувати більш відповідальний діалог з владою щодо виходу на ефективні дії з аграрної реформи.
Безумовно, ми схиляємо голову перед нашими селянами, які в минулому 2016 році взяли зібрали рекордний урожай 65-66 млн тон зерна. Однак фінансовий результат буде нижче, ніж в 2015 році, бо ціни впали. Це завжди буває з сировинним експортом, він за любих обставин – в зоні ризику. Ось США також є потужним постачальником продовольства. Але навколо аграрного комплексу США, Франції, Німеччини працюють національні потужні підприємства з виробництва міндобрив, с/г техніки, нафтопродуктів. В українській структурі забезпечення аграрного комплексу 85% нафтопродуктів завозиться по імпорту, скоро 100% міндобрив буде імпортних, бо ще ледве працює на давальницькій сировині Одеський припортовий завод, з власного природного газу щось виробляє Дніпроазот. Вся решта хімічна галузь стоїть. Щодо с/г техніки, імпорт складає мінімум 75-80%. І ми кажемо, що Україна – продовольчий гравець на світових ринках? Це що, продовольча безпека, коли будь-яке коливання світової кон’юнктури може в мить перекрити краник, і біда? Так було з постачаннями міндобрив на весняно-польові роботи, невідомо, що буде в осені, хімічні заводи не працюють. Ось ще раз підтверджується, що ми неодноразово формулювали в Антикризовій програмі – без конкретних стратегій, які повинні виконуватися незалежно від складу парламенту, уряду, результату не буде. Жодної програми немає за тими напрямками, які були названі. І це створює для України величезну загрозу поглиблення кризи і, скажемо прямо, втрати своєї суб’єктності як економічно незалежної держави. Бо рівень зовнішньої політичної і економічної залежності збільшується просто на очах.
Які питання економічної стратегії держави потребують нашої уваги? Необхідно більш досконало розглянути спрощену систему оподаткування як частку політики розвитку підприємництва, з одної сторони, і не допустити поглиблення тіньового сектору економіки, з другої.
Дуже важливо проаналізувати ситуацію в ІТ секторі, мова йде про недопущення втрати інтелектуального потенціалу. Ми вже підготувати кілька прямих звернень із аргументами від провідних українських компаній на президента як керівника РНБОУ, на Раду безпеки. Величезна кількість наших фахівців вимушені реєструвати свій бізнес за кордоном і сплачувати е податки не в Україні, а в Польщі, Чехії, державах Балтії.
Є ще проблеми недопущення порушення прав власності, рейдерства і т.д. Це питання ми розгадаємо в тісному контакті з судовою гілкою влади, на базі УСПП проведено спільне засідання з Вищим господарським судом України. Нині ми відпрацьовуємо рекомендації з зміцнення захисту прав власників, максимального включення в судові процеси представників асоціацій і об’єднань. Судді мають чути об’єктивну аргументацію, приймати рішення, які відповідають законодавству, а не замовленню з метою захопити власність конкурента. До цієї роботи підключаються апеляційні суди.
Отже, головна мрія промисловців, підприємців, роботодавців України в тому, щоб наш рідний уряд, держава перестали ходити по світу з простягнутою рукою і не перетворювали кожний транш МВФ в національне свято. щоб вони зайнялися вітчизняним потенціалом. На це спрямовані наші пропозиції, і ми повинні крок за кроком цілеспрямовано рухатися шляхом власної економічної незалежності.