Поділитись
Економічна правда
Енергетична система України переживає кризу. При цьому вже зараз одночасна генерація і споживання енергії допомагає європейським країнам подолати виклики нової енергетичної ери.
Сергій Савчук, виконавчий директор ГК «Кліар Енерджі», ексголова Держенергоефективності
Український уряд планує до 2050 року повністю перейти на відновлювані джерела енергії (ВДЕ).
Мета безумовно позитивна, однак маю певні застереження щодо цього.
Попри суттєві позитивні результати у вигляді 4,9 млрд. євро залучених інвестицій за останні 5 років у «зелені» проекти, українська енергетика зараз переживає кризу.
Для профільної спільноти не секрет, що наша енергетична система не готова до стрімкого розвитку сфери ВДЕ.
Одна з причин – відсутність законодавчої бази для формування ринку балансуючих потужностей.
Фактично, це ставить в незручне становище державу, яка «зеленим тарифом» гарантує виробникам покриття генерації, але не завжди може використати всю згенеровану енергію.
Для того, щоб перейти в так звану «нову енергетичну реальність», нам потрібно ефективніше працювати над змінами законодавства. Не встигла Україна повністю імплементувати вимоги Третього енергопакету, як «європейський потяг» рушив ще далі.
Європейська комісія запропонувала до розгляду масштабну збірку законів під промовистою назвою «Чиста енергія для всіх європейців», в народі – Четвертий енергопакет.
Що він передбачає? Одним з основних нововведень є запровадження інституту енергетичних просьюмерів (від англ. consumer + producer).
Він передбачає перехід від централізованих енергетичних систем до системи розподіленої генерації, де домогосподарства, кооперативи та бізнес перетворюються на учасників ринку і мають можливість генерувати, зберігати та використовувати для власного споживання електроенергію з відновлюваних джерел.
У контексті України з її негнучкою енергосистемою ідеально було б розвивати саме просьюмерів, які виробляють і споживають енергію одночасно.
Паралельно необхідно запровадити стимулююче законодавство, яке дозволить їм встановлювати системи акумулювання енергії.
Від цього виграють всі – як власне просьюмери, так і загалом енергетична система, що стане більш гнучкою та стабільною.
Чому бути просьюмером вигідно? Відповідь очевидна. Це гарна можливість генерувати енергію для власних потреб, при цьому й заробляти - продаючи залишки в мережу.
Найцікавіше, що для невеликих систем акумулювання може підійти навіть електромобіль.
Для прикладу, електромобіль, що стоїть в гаражі, може віддавати енергію в мережу, коли це потрібно, або забирати її надлишки.
Наявна законодавча база не дозволяє нам цього робити. Потрібні масштабні законодавчі зміни та технічна спроможність це реалізувати.
Важливим аспектом є розвиток зелених енергокооперативів, які фактично можуть зруйнувати багаторічну монополію на ринку енергетики.
Їх суть дуже проста: споживачі об’єднуються в кооператив, інвестують власні або кредитні кошти в певний «зелений» енергетичний проект і майже повністю відмежовуються від системи централізованого розподілу енергії.
Саме енергетичні кооперативи будуть формувати майбутню енергетичну карту ЄС, там цей процес вже почався.
Лише в Німеччині налічується близько 5000 кооперативів і їхня кількість буде зростати й далі.
Основною задачею зараз є подальше осучаснення українського енергетичного законодавства, бажано вже з урахуванням норм запланованого Четвертого енергопакету.
Зокрема, в частині запровадження інституту енергетичних просьюмерів. Впевнений, що бізнес готовий цьому всіляко сприяти.