Поділитись
Віктор Каплун, доктор технічних наук, директор Навчально-наукового інституту енергетики, автоматики і енергозбереження Національного університету біоресурсів та природокористування України, віце-президент УСПП з питань енергозбереження та управління енергоефективністю.
Серед низки питань порядку денного квітневого засідання Антикризової ради громадських організацій України та Правління УСПП йшлося про проблему якості кадрового потенціалу в ключових сферах економіки. Маючи немалий досвід роботи у галузі вищої освіти та будучи директором Навчально-наукового інституту енергетики, автоматики і енергозбереження НУБПУ, хочу висловити кілька важливих думок.
Система вищої освіти переживає в даний час значні трансформації, які стосуються створення нових освітніх програм, моделей процесу навчання, практичної підготовки майбутніх фахівців. У світі змінюється погляд на вимоги вищої освіти та перепідготовки персоналу – актуальними становляться не стільки знання, скільки розвинені компетентності для використання інформаційного середовища, вміння адаптивно перебудовуватися у залежності від потреб виробництва та змін ринків праці.
Однак сучасний процес підготовки майбутніх фахівців у більшості випадків все ще відображає класичний підхід, не орієнтований на можливість побудови індивідуальної освітньої траєкторії. Основна причина полягає в тому, що науково-педагогічний персонал закладів вищої освіти вчився в традиційних умовах і не готовий (а може, й не вміє) змінювати свій стиль викладання. Нова концепція фахової багаторівневої підготовки повинна робити акцент на вузькоспеціалізовані навчальні програми, що диктує інші вимоги до всієї системи освіти.
Згадаємо, що основою вирішення соціально-економічних проблем в Україні є перехід до моделі сталого розвитку, під яким ми розуміємо регульований процес безпечного використання природно-ресурсного потенціалу в довготривалій перспективі. Хоча пандемія коронавірусу змінила глобальні пріоритети, ми не можемо відкласти рішення проблем кліматичної кризи. Українські підприємства потребують підвищення конкурентоспроможності, і таке доводиться робити в умовах постійного зростання тарифів та дестабілізуючого впливу цих процесів на соціальну сферу країни. Гостро постали вимоги підвищення енергоефективності, формування привабливого ринку збуту технологій та обладнання для сфери енергозбереження.
В той же час саме зростання енергоефективності внаслідок інноваційного шляху розвитку економіки і є беззаперечною основою конкурентоспроможності промислових підприємств. Як чинник інноваційного розвитку, енергоефективність представляє собою координаційний та фінансовий взаємозв’язок адміністративних, законодавчих, науково-технічних заходів, які в результаті забезпечують загальний соціально-економічний ефект. Енергоефективність є вагомим економічним чинником впливу на рентабельність виробництв шляхом зниження витрат на енергоносії, технічне обслуговування та модернізацію обладнання.
Україна як член Енергетичного співтовариства взяла на себе зобов’язання впровадження на всіх рівнях вимог директив Європейського Парламенту та Ради ЄС задля підвищення енергетичної ефективності в усіх сферах економіки. Досвід європейських країн свідчить, що впровадження сучасної політики енергоефективності потребує змін на рівні управлінських рішень, стимулює розвиток сучасної нормативно-методичної підготовки фахівців у цій сфері.
Сьогодні у багатьох ЗВО України відкриті освітньо-професійні програми з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців в сфері енергозбереження та енергоефективності. У той самий час аналіз цього досвіду демонструє необхідність інших особистісно-орієнтованих підходів для забезпечення якості такого навчання.
Стає очевидним необхідність формувати адаптивний принцип освітніх програм у сфері енергозбереження та енергоефективності. Одним з найперспективніших шляхів тут є обмін досвідом та усунення прогалин впровадження сучасних стандартів, створення та реалізація відповідних освітніх програм.
Бізнес вже давно гостро відчуває дефіцит молодих фахівців технічних спеціальностей і відмічає невідповідність рівня їхньої підготовки вимогам ринку. Крім того, за деякими дефіцитними спеціальностями відбувається ще й критичне зменшення бажаючих вчитися через зниження престижності таких професій.
Виправити ситуацію покликаний експеримент із впровадження дуальної форми навчання, який знаходить все більшу зацікавленість серед роботодавців. Бізнес одержав можливість формувати свій кадровий резерв із студентів ще на етапі їх навчання, в тому числі – технічних спеціальностей.
Роботодавці погоджуються, що здобувачі мають отримувати ґрунтовні теоретичні знання та практичні навички ще під час навчання у закладі вищої освіти. Вони також зазначають, що хотіли б мати можливість впливу на зміст освітніх програм, і не лише у частині варіативної складової.
Наразі в Україні у якості експерименту застосовують дві моделі дуальної форми навчання – модель із інтегрованою практичною підготовкою та із інтегрованою професійною діяльністю. Перша модель передбачає поєднання навчання в закладі вищої освіти та на підприємстві. Другу модель розроблено для поєднання навчання в ЗВО та на підприємстві для тих, хто вже здобув фахову передвищу або першу вищу освіту, працює на підприємстві та має бажання продовжити навчання за своїм профілем або профілем, визначеним підприємством.
Порадимо роботодавцям застосовувати такі мотиваційні механізми для тих, хто навчається за дуальною моделлю або збирається це робити: виплату заробітної плати здобувачам за фактично відпрацьований час на підприємстві (періоди навчання на робочому місці), призначення стимулюючих стипендій кращим студентам за успішне теоретичне навчання та активну участь у проходженні виробничої практики на підприємствах, сплату вартості навчання здобувача на контрактній основі в закладі освіти. Всі ці механізми можуть бути реалізовані на практиці через укладання тристороннього договору між роботодавцем, закладом освіти і здобувачем. Роботодавці беруть участь у роботі кваліфікаційних комісій, захисті курсових робіт та дипломних проектів. Впродовж першого та другого курсів здобувачі мають можливість відвідувати підприємства як базу практики, експериментальну базу або в межах заходів з профорієнтації.
Безумовно, дуальність як методологічна характеристика вищої освіти передбачає більш тісний та змістовний рівень взаємодії освітньої та виробничої сфери, сталі та ефективні комунікації сторін.
Теза про те, що в університетах багато теорії, але мало практики, часто звучить як ключове гасло протесту проти освіти. Це позначається на відвідуванні студентами пар і ставленні їх до навчального процесу. Роботодавці визначають свій перелік ризиків, які можуть впливати на дуальну форму навчання: карантинні обмеження через COVID-19, відсутність належної кваліфікації професорсько-викладацького складу і адаптивного формування навчальних планів для персональної освітньої траєкторії. Як можна позбутися цих та інших загроз? Лише успішними прикладами організації дуальної форми навчання та їх ефективними результатами, широким розголосом цього в студентському, підприємницькому середовищі, в засобах масової інформації, формування в суспільстві стійкого позитивного авторитету «дуалізму» в процесі освіти.
Досвід впровадження дуальної форми навчання успішно реалізується в Навчально-науковому інституті енергетики, автоматики і енергозбереження Національного університету біоресурсів та природокористування України. Співпраця з низкою енергетичних компаній України виявила рівень готовності бізнесу долучатися до такої підготовки, дозволила визначити умови розширення партнерства роботодавців та закладів вищої освіти, виявити проблеми, з якими стикається бізнес під час співпраці з навчальними закладами.
Думається, нам разом вдасться усунути основні недоліки традиційних форм і методів навчання, подолати розрив між теорією і практикою та підвищити якість підготовки з урахуванням вимог роботодавців.
В умовах послаблення карантинних обмежень з ініціативи УСПП за участю Навчально-наукового інституту енергетики, автоматики і енергозбереження Національного університету біоресурсів та природокористування України, відомих експертів, представників університетської та академічної науки, громадських організацій запланована низка заходів, присвячених активізації діяльності щодо енергозбереження та підвищення енергоефективності в промисловості, в тому числі – в напрямку підготовки майбутніх фахівців. У червні поточного року буде проведено круглий стіл «Енергоефективність у промисловості в контексті сталого розвитку».
Це дасть змогу створити умови для налагодження партнерських відносин між владою та бізнесом щодо реалізації проектів підвищення ефективності навчання фахівців, послідовної державної політики у сфері енергоефективності в промисловості, підвищення її конкурентоспроможності та сталого розвитку економіки країни.