Поділитись
Україна, яка стало рухається в напрямі інтеграції в Європейський Союз, збільшує присутність своїх товарів і послуг на міжнародних ринках тощо – визнає важливість впровадження зеленої економіки, зменшення вуглецевих викидів при виробництві.
Попри війну та масштаби руйнувань, завдані російським агресором, наша країна бере на себе зобов’язання не зупинятися в процесі декарбонізації. Це дозволить зменшити викиди шкідливих газів та покращити екологічну ситуацію в країні.
Одним з ключових інструментів у процесі декарбонізації є використання водню.
Водень має потенціал стати основним джерелом енергії для економіки України. Він може бути використаний у багатьох сферах, включаючи транспорт, промисловість та енергетику. Використання водню допоможе зменшити залежність від імпортованої нафти та газу, що позитивно вплине на економіку країни.
Однак, для успішного впровадження водню в економіку потрібні великі інвестиції та технологічний прогрес. Необхідно розвивати інфраструктуру для виробництва, зберігання та транспортування водню, а також проводити науково-дослідну роботу в цій області.
З близько 200 країн світу 96 мають програми та стратегії виробництва водню в промислових масштабах. В лідерах Франція та Німеччина. Схоже, світ серйозно налаштовується на водень.
Про це йшла мова на вебінарі, організованому Об’єднанням організацій роботодавців України та Міжнародної організації праці. Захід став частиною проєкту «Стійкість бізнесу під час війни», який реалізують партнери.
З вітальними словами виступили Голова ООРУ Анатолій Кінах, директор з питань діяльності організацій роботодавців Бюро МОП по Центральній та Східній Європі Юлія Друмя, директор Департаменту розвитку відновлюваної енергетики Держенергоефективності Олена Ленська.
Анатолій Кінах відзначив, що довгострокові плани по розвитку водневої енергетики в Україні дуже оптимістичні. Прогнозуються надлишкові потужності в світі по сонцю і вітру, вони з року в рік дешевшають. Надлишкову енергію через електроліз переводять у водень, який будуть зберігати та використовувати при потребі.
Проблема в тому, що водень потребує окремої інфраструктури. Тому прогнозовано, що в Україні цей напрям розвиватиметься десь тільки після 2030 року.
За попередніми розрахунками, Україна може виробляти 500 млн. кубометрів водню в рік. У подальшому, за сприятливої державної політики, наявності зовнішніх і внутрішніх інвестицій, ця цифра може сягти 5 млрд. кубометрів приблизно за 20-25 років.
Оскільки Україна тільки на початку цього шляху, у той час, як, наприклад, Франція активно інтегрувала водень навіть в свій експорт, то до участі у вебінарі були запрошені французькі представники.
Так, Мікаа Меред, лектор із водневих ринків, дипломатії та геополітики Навчально-дослідницького університету Sciences Po (Франція) розповіла про еволюцію водневої промисловості її країни.
Національний попит на водень у 2021 році у Франції становив 860 тис. тон. Основна національна ціль зеленого водню до 2030 року: 475 тис. т/рік. Є два сценарії подальшого розвитку - «Сценарій Ambition2030» = 675 тис. т/рік та «Ambition2030+» = 1090 тис. т/рік.
Усі регіональні органи влади мають власну стратегію H2, загальне фінансування в розмірі 600 млн євро для проектів по всьому ланцюжку створення вартості.
Ніколя Рега, Виконавчий директор з питань зміни клімату та енергетики Європейської ради хімічної промисловості (CEFIC) на прикладі хімічної промисловості окреслив, наскільки використання водню посилює конкурентоздатність європейської індустрії.
За його словами, у найближчій або середньостроковій перспективі буде важко замінити природний газ в якості джерела енергії або вихідної сировини в хімічній промисловості.
Проте хімічна промисловість вже виробляє водень для власного споживання – близько 4 Мт/рік.
Він використовується, в першу чергу, як вихідна сировина. І це є пріоритетний напрямок використання водню.
Як відновлюваний, так і водень з низьким вмістом вуглецю відіграватимуть роль на шляху промисловості до вуглецевої нейтральності.
Це дозволить зберегти промислові майданчики і зайнятість при переході на кліматично нейтральне виробництво.
«Водень, відновлювані гази та гази з низьким вмістом вуглецю повинні постачатись спеціальними трубопроводами. Оператор транспортної системи має нести повну відповідальність за доставку таких газів стабільної та передбачуваної якості до об'єктів хімічної промисловості. Доступ до відновлюваних джерел водню та газів з низьким вмістом вуглецю має бути економічно конкурентоспроможним», - пояснив Ніколя Рега.
Учасників зацікавили доповіді спікерів вебінару Мирослава Табахарнюка та Юрія Бондаренка. Було відмічено, що Україна потребує власного виробництва елоктролізерів, що на Трипільскій ТЕС були проведені досліди по додавання водню до палива у котли. Був розроблений проект по впровадженню отримання промислового водню на ДніпроГЕСі з електролизером потужністю 1 Мвт., який через воєнний стан не може втілитись у життя.
Як розповів голова Центру декарбонізації УСПП Мирослав Табахарнюк, попередні дослідження свідчать, що частка водню в природньому газі, видобутому в Україні, є незначною (до 5%) і його відокремлення потребує більше ресурсів, ніж синтез.
Щодо стратегії, то тут все визначатиме ринок. Звичайно, Україна зацікавлена в новому джерелі енергії, проте також потребує коштів на модернізацію обладнання, відтак, може експортувати з метою заробітку.
«Ключовими перевагами тут є наявність української ГТС, що може переорієнтуватися з транспортування газу на транспортування водню (потрібні окремі розрахунки), а також українська наука. Остання зараз активно займається дослідженнями вироблення водню з біомаси тощо», - повідомив Мирослав Табахарнюк.
Він провів презентацію щодо перспектив розвитку водневої енергетики в Україні.
Для цього потрібні: нова мережа трубопроводів; технології зберігання; дослідження та розробки для виробництва водню за більш низькою вартістю.
«Пріоритетами України на даному етапі є розробка та затвердження національної водневої стратегії, створення відповідної нормативно-правової бази. Необхідний пошук фінансування, модернізація української ГТС з метою адаптації для транспортування водню. Ми пропонуємо вже зараз розробити проекти модернізації вугільних електростанцій з метою переводу їх на водневе паливо, ініціювати використання муніципального автотранспорту на водню», - зазначив спікер.
Про перспективи впровадження зеленого водню на енергетичних об’єктах України говорив Юрій Бондаренко, Віце-президент, Голова технічного комітету Громадської спілки «Міжнародна рада з великих електроенергетичних систем СІГРЕ в Україні».
«Загалом використання водню в тепловій енергетиці має як свої переваги, так і недоліки. Незважаючи на те, що технології на основі водню можуть стати важливим компонентом майбутньої чистої енергетичної системи, необхідно враховувати всі аспекти його впровадження в конструкцію теплового блоку», - пояснив він.
Як свідчать дослідження академіків НАН України (Карп І.), ефективне та безпечне функціонування Об’єднаної енергетичної системи України вимагає наявності маневрених потужностей для регулювання добових та сезонних навантажень, а також збільшення в енергосистемі частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Як одне з первинних джерел енергії для маневрених потужностей розглядається водень. У першу чергу йдеться про «зелений» водень, який можливо продукувати як централізовано, так і на місці його споживання з використанням електричної енергії з відновлюваних джерел або АЕС. Національна енергетична компанія «Укренерго», яка керує Об’єднаною енергосистемою України, оцінює потребу у маневруючих потужностях у 2,5 ГВт. Технологічно ці потужності мають базуватися на використанні газових двигунів внутрішнього згоряння, які мають достатньо високий ККД, а головне можуть бути підключені до енергосистеми за декілька хвилин. Для забезпечення такої потужності протягом року (прийнято 8000 годин) за рахунок використання водню (ККД 40%) його потрібно 16,8 млрд.м3.
Юрій Бондаренко переконаний, що першочергово потрібна програма декарбонізації українських теплових електростанцій з впровадженням новітніх технологій, в тому числі водню.
Стартом можуть стати пілотні проекти для оцінки модернізації конкретних блоків, наприклад Трипільської ТЕС, Київської ТЕЦ-6, ТЕЦ-5.
При цьому потрібно освоїти виробництво електролізерів в Україні за підтримки світових виробників та розглянути використання когенераційних установок різної потужності на теплових електростанціях.
Свої доповнення до даної тематики надав і Сергій Кучер, заступник директора департаменту з управління персоналом та соціальними питаннями ПрАТ «Укргідроенерго».
«Укргідроенерго» − найбільша гідрогенеруюча компанія в Україні, провідний виробник електроенергії з відновлювальних джерел державного сектору економіки, який забезпечує покриття пікових навантажень, регулювання частоти та потужності мережі, мобільний аварійний резерв у об'єднаній енергетичній системі України.
До складу компанії входять десять станцій на річках Дніпро та Дністер: Київська ГЕС та Київська ГАЕС, Канівська ГЕС, Кременчуцька ГЕС, Середньодніпровська ГЕС, Дніпровська ГЕС-1 та Дніпровська ГЕС-2, Каховська ГЕС, Дністровська ГЕС та Дністровська ГАЕС. Канівська ГАЕС та Каховська ГЕС-2 в процесі підготовки до будівництва.
УГЕ має можливість виробляти саме «зелений» водень, який є найперспективнішим.
Тут опікуються пілотним водневим проєктом. За рік електролізер може виробити 164,2 тис. кг водню або 1,8 млн. м3.
Насамкінець про роль держави в стимулюванні виробництва зеленого водню в Україні розповіла директор з розвитку бізнесу Компанія SPP DevelopmentUkraine Надія Петрученко.
Державну підтримку можна поділити на 2 напрями: спрощення регулювання та фіскальні стимули.
Україна працює в напрямку розробки комплексної нормативно-правової бази щодо розвитку водневої енергетики. Також передбачені фіскальні та інвестиційні стимули.
Учасники заходу дійшли згоди, що розвиток водневої енергетики є необхідним елементом післявоєнного відновлення країни, що має відбуватися із врахуванням принципів «зеленої» економіки.
Проте більшість доповідачів акцентували увагу, що в Україні немає створеної транспортної інфраструктури під водень, виробництва електролізерів. Тому першочергові кроки держави, бізнесу, інвесторів повинні бути саме в цьому напрямі.