Поділитись
На тлі таких складних іспитів, як захист власного цивілізаційного вибору, територіальної цілісності та суверенітету, необхідності долати системну соціально-економічну кризу, особливо виділяється подія 1 вересня 2017 року – день остаточної ратифікації Угоди про асоціацію України та ЄС. Але ми маємо розуміти – кінцева ратифікація є не фінішем, хоча за нею й стоїть складна робота десятиліть, а лише стартом реальної ефективної інтеграції нашої держави до Європейського союзу. Таку думку під час дискусії «Україна – Європа. Win-Win стратегія» на Київському міжнародному економічному форумі висловив президент УСПП Анатолій Кінах.
«Вільна торгівля не скасовує, а посилює перед українською економікою завдання бути конкурентоспроможною. Потрібна державна стратегія адаптації економіки до умов вільної торгівлі з ЄС (стандарти, технічні регламенти, модернізація), відповідні секторальні програми. Вона має базуватися на досвіді країн-сусідів, які нещодавно пройшли нелегкий шлях вступу до ЄС (Польща, Словаччина, країни Балтії). Треба більш наполегливо працювати над створенням сприятливого інвестиційного клімату, включаючи вільні умови для підприємництва, верховенство права, гарантовану захищеність інвестиції і власності», – наголосив А.Кінах.
На його думку, потрібні серйозні державні програми розвитку української промисловості, проекти державно-приватного партнерства. Він зупинився на прикладі зношеної інфраструктури країни, яка за умови відновлення могла б зіграти вагому роль у розвитку транспортних коридорів Європи. До оновлення рухомого складу Укрзалізниці, ремонту шляхів сполучення треба підключати підприємства транспортного машинобудування країни, розвивати імпортозаміщення, локалізацію виробництв.
Більш активної позиції, на його думку, промисловці очікують від партнерів з ЄС у справі збереження і примноження потенціалу транзитера енергетичних ресурсів. Будівництво Північного потоку, Потоку-2 ставить цей потенціал під великий сумнів, а Україна як держава, яка ухвалила Енергетичну європейську хартію, вправі розраховувати на вагому підтримку «старого» світу.
В контексті євроінтеграції вимагають переосмислення процеси трудової міграції. З одного боку, переміщення робочої сили є природнім в глобальному світі, з другого – Україна не має залишитися без молодих висококваліфікованих фахівців та робочих кадрів. Тут підійшла би формула – «навчився в Європі, набрався досвіду, повертайся працювати в Україну», і уряду разом з промисловою спільнотою належить вирішити, як домогтися її реалізації.
«Вільна торгівля також має свою історію в світі. Більшість країн стають її палкими прихильниками, коли вони досягли високого рівня розвитку. На етапі досягнення цього статусу, та й під час криз, вони не бояться впроваджувати політику державного протекціонізму. Україні слід про це пам’ятати і наполегливо відстоювати національні інтереси, дбаючи про конкурентоспроможність економіки, розвиток верховенства права та підтримку вітчизняного виробника. Треба шукати необхідний баланс, не порушуючи інтереси міжнародних партнерів, але не й не забуваючи, що лише міцні та впевнені і собі держави поважають в нинішньому непростому світі», – підсумував лідер промислової спільноти.