Поділитись
Занепокоєння офіційного Києва та європейських інституцій щодо плану розбудови російського «Північного потоку-2» через територію Німеччини не заважають його реалізації. Заяви компанії РФ Nord Stream 2 AG підтвердились: Німеччина дозволила будівництво газопроводу у своїх територіальних водах. Що це означає для України? Загроза втрати 2 мільярдів євро – саме стільки щорічно отримує Україна за прокачування газу, а також удар по газотранспортній системі – якщо прокачування блакитного палива критично знизиться менше, ніж 60 млрд. кубометрів на рік – утримувати її в тому стані стане невигідно, і наша держава технічно може покинути загальноєвропейську ГТС, перейшовши на автономну роботу. А це вже не проблеми не лише фінансового змісту, але й політичного. Таку думку висловив президент УСПП Анатолій Кінах.
«Такий «успіх» російської сторони може ще більше дестабілізувати Україну та внести розкол в лави Євросоюзу. Адже в ЄС чітко висловились проти такого сценарію: це не сприяє цілям з диверсифікації постачання вуглеводнів в Європу. Кабмін, Міністерство закордонних справ спільно із офіційною Варшавою («Північний потік-2» також не відповідає інтересам Польщі) та профільними інституціями ЄС повинні докласти зусиль, щоб запобігти розвитку такого сценарію. Тут багато залежить від активності української сторони та дипломатії», – каже лідер ділової спільноти.
Він критикує відсутність чітких програмних дій з питань збереження позицій транзитного потенціалу в енергосфері, цілеспрямованих перемовин із колегами з ЄС щодо означених питань, заплутаність та безсистемність енергетичного реформування.
«Зрозуміло, що ніхто навіть з наших партнерів не опікуватиметься інтересами України так, як вона сама. Саме ми повинні презентувати західним партнерам вигідні для України та ЄС варіанти розвитку подій. Тим паче, що Україна є підписантом Європейської Енергетичної хартії і має розраховувати на взаєморозуміння з боку партнерів, а в даному випадку національні інтереси України – збереження нею транзитного потенціалу – відповідають загальній політиці Євросоюзу, що також не хоче посилення ролі одного гравця на власному енергетичному ринку», – підкреслив Анатолій Кінах.
Окрім того, він пропонує спиратись на фінансові розрахунки: для ЄС доцільніше модернізація ГТС України, ніж побудова двох гілок нового газопроводу. Окрім того, потрібно брати до уваги, що навряд чи попит на газ зростатиме: адже наші західні сусіди розвивають альтернативну енергетику та навпаки – ратують за скорочення споживання блакитного палива. В такому форматі, «Північний потік-2» – це спроба посилення політичного впливу РФ та загроза єдності у енергетичній політиці ЄС.