Поділитись
Роблячи прогнози на 2021 рік, потрібно розуміти кілька речей.
Перше: Україна в економічному та інших планах дуже залежна від міжнародних партнерів. У чому це проявляється? В Україні західні партнери діють дуже прямолінійно, прив'язуючи до кредитів прийняття певних політичних і економічних рішень – по антикорупційній системі, Конституційному Суду, земельній реформі, створенні наглядових рад в найбільших українських держкомпаніях, процесі приватизації тощо. Тому взаємодія з МВФ у наступному році, як би це прикро не звучало, залежатиме від того, чи Україна виконуватиме всі ці умови. Поза тим, без грошей міжнародних донорів не обійтися – дефіцит бюджету на 2021 прогнозовано складе не менше 5,5% (закладено в проекті документу). У порівнянні у 2018-2019 роках ця цифра становила 2%. Це бюджет бідної країни, залежної від боргів, а головне – тут не закладено складових для розвитку. Досвід показує, що без реальних реформ Україні не залучити інвестиційний капітал – підтвердження тому стрімке падіння обсягів надходження прямих чистих іноземних інвестицій в економіку України (за 10 місяців 2019 - $4,5 млрд, у 2020 – лише $221 млн ). Отож можна зробити прогноз, що уряд піде на максимальну співпрацю із МВФ. Це показує і бюджет: у 2021 році розраховують запозичувати більше саме на зовнішніх ринках - на 51 млрд грн (у цілому 204 млрд грн).
УСПП, Антикризова рада громадських організацій, що об’єднує до сотні ділових асоціацій з різних сфер економіки, наполягають на тому, щоб влада провадила більш професійний діалог з МВФ та запропонувала партнерам компромісний варіант угоди – такий, щоб враховував національні інтереси та можливості для розвитку. За примітивною програмою stand-by ми щороку бачимо одне і теж: боргове навантаження росте, для отримання чергового траншу потрібно виконати певні умови, рішення затягується з тим, щоб потім все ж бути виконаним. При цьому увага держави до розвитку виробництва, зростання експорту – мінімальні. Хоч це і логічно єдиний вихід із «боргової поруки». Бо де пропонується брати кошти? Провальної з року в рік приватизації? «Дійних» державних підприємств, що в кризі та не мають оборотних коштів, із застарілим виробництвом чи труднощами із виконанням контрактів? За нашим прогнозом, до кінця наступного року уряд знову «кроїтиме» бюджет в контексті зменшення видатків.
Друге: курс національної валюти безпосередньо прив’язаний до боргового навантаження на бюджет (на 2021 рік 40% дохідної частини його планують скерувати на розрахунки за держпозиками) і платіжного балансу країни. Простіше – експортно-імпортного балансу. Що буде із експортом? Враховуючи, що Україна не реалізовує Експортної стратегії, Експортно-кредитне агентство не функціонує як мало б, виробники через карантинні обмеження в Україні і світі отримали значні втрати, а джерела поповнення обігових коштів за антикризовими кредитними ставками 0-2% в Україні так і не має – продовжуватимемо торгувати сировиною металургійного комплексу і АПК. І тут прогнози як лотерея – все залежатиме не від нас: якщо ключові гравці на міжнародних ринках встановлять якісь обмеження для металургійної продукції – експорт зменшиться. Якщо погодні умови (як цьогоріч засуха в південних областях) будуть несприятливі – експорт АПК зменшиться.
Тому вся політика України у даному контексті полягає в тому, щоб «ловити хвилю» - є можливість продавати більше сировини - скорочується дефіцит платіжного балансу, з’являються кошти для певних соціальних видатків, стабілізується курс валюти. Але хвиля – це не постійна величина, відтак, без економічної, виробничої та експортної стратегії, відповідних державних програм і їх фінансування – нас очікує нова криза (банківська, виробнича чи економічна). Питання лиш в тому, коли – в наступному році чи через рік-другий.
В 2021 році, вважаємо, що курс національної валюти буде більш-менш стабільним – якщо буде досягнуто компроміс з МВФ. А головне тому, що «правил гри» не буде змінено, на жаль: торгуватимемо сировиною, перше півріччя і в нас, і в світі ще буде в режимі обмежень, повільно, але нарощуватиметься імпорт (так званий відкладений попит- те, що не закупили в 2020 році через карантин – компенсують в 2021).
Щодо безробіття, то воно продовжуватиме повільно рости. Адже ми не очікуємо притоку значних прямих чистих інвестицій, великі заводи і цілі сфери виробництва потребують модернізації і оборотних коштів, тому навряд чи нарощуватимуть виробництво.
Нагадаємо, тільки легка промисловість в 2020 році втратила 20 тис. робочих місць. Росте заборгованість по заробітним платам, що вже досягла 3,5 млрд. грн. і 80% з них припадає саме на промисловість. Не створено й умов для малого і середнього бізнесу – тому стрибка у динаміці реєстрації нових ФОПів (рівнозначно як і критичного зменшення) не буде. Все, звично, залежить і від подальшого розвитку ситуації з пандемією та карантинними обмеженнями. Навесні карантин привів до двозначного збільшення безробіття, що тимчасово досягло на піку близько 3 млн осіб. Ці люди знаходились в стані прихованого безробіття - зайнятість була зменшена або вони були відправлені у неоплачувану відпустку.
Багато бізнесів зі сфери послуг збанкрутували, а ті, що вижили, втратили істотну частину доходу. За літо-осінь ситуація не те що нормалізувалась, але ті, хто тимчасово не працював чи був у неоплачуваній відпустці – повернулися на роботу. Втім, зараз за даними Держстату безробітними є 1,7 мільйона українців і ця негативна динаміка збережеться, хоча й не буде таких різких стрибків, як навесні.
На неї впливатимуть низка чинників: чи будуть продовжені карантинні обмеження після січня (січневий карантин припадає на економічно найменш активний місяць року, тому його наслідки будуть не критичні), чи створить Україна умови для залучення інвестицій (прийняття доопрацьованого закону про «інвестиційні няні», низку інших нормативних документів), чи будуть прийняті в наступному році програми розвитку промислового виробництва, чи буде сформована комплексна політика щодо національного ринку праці і чи прислухається влада до вимог ділової спільноти розробити дієву програму доступу до кредитних ресурсів за антикризовими ставками 0-2%.
До речі, в ЄС наразі існує практика, що якщо підприємець зберігає не менше, ніж 80% свого штату в найближчі 2 роки – антикризовий кредит він може не повертати, це гарантує держава. Звичайно, в нас це поки неможливо – через дефіцит бюджету та й підходи влади загалом – від того, чи буде рух в цьому напрямі – залежатиме становище і малого бізнесу, і підприємств із довготривалим і складним циклом виробництва.
Для ФОПів, попри їх протести, рішення про відстрочку на рік, а не повне скасування РРО, не змінюватиметься. Власне, проблема не в касових апаратах, а в тому, чи будуть реалізовані кредитні та інші форми підтримки, чи не буде посилення фіскального і адміністративного тиску в найближчий рік. Застосування реєстраторів – річ неминуча і добре, що є рік для напрацювання компенсаторних заходів. Якщо таких не буде, то в грудні 2021 року ситуація повториться – ФОПи протестуватимуть проти введення РРО вже з 1 січня 2022 року. Тому парламенту і уряду потрібно вже зараз вийти на діалог із підприємництвом і запропонувати ті компенсатори, які будуть реальними з точки зору фінансових можливостей країни, і справді підтримають бізнес.
Зважаючи на високу залежність економічного розвитку України від результативності скоординованих заходів Президент - Верховна Рада - Уряд, ділова громада направила главі держави, прем'єр-міністру та спікеру Верховної Ради відповідні пропозиції від імені УСПП та Антикризової ради громадських організацій.
Йдеться про:
- Підготовку на основі проекту держбюджету відповідної програми соціально-економічного розвитку країни на 2021 рік.
- Прийняття законопроекту №3739 про локалізацію виробництва
- Доопрацювання у стислий термін та прийняття проекту Закону про державну підтримку інвестиційних проектів зі значними інвестиціями (№3760) з урахуванням пропозицій вітчизняного бізнесу
- Розробку та затвердження Стратегії розвитку промислового комплексу та плану дій її виконання.
- Узгодження та проведення раніше ініційованої зустрічі Президента України з представниками промислового сектору з обговорення проблемних питань індустріально-інноваційного розвитку і протидії деіндустріалізації України та шляхів їхнього вирішення