Поділитись
5 місяців в Україні діє програма релокації для підприємств, що хочуть виїхати до більш безпечних регіонів. Вже 692 компанії переїхали на нове місце, з них 484 почали працювати. Найбільше компаній виїжджає до Львівської, Закарпатської, Чернівецької областей. Але реальних даних стосовно релокації, насправді, небагато, тому важко оцінювати ефективність цього процесу.
Про це йшлося на засіданні Антикризового штабу допомоги бізнесу при Українському союзі промисловців і підприємців. У заході взяли участь заступники міністра економіки України, керівництво парламентського комітету з питань економіки, більше сотні підприємців та експертів.
Релокацією скористалися компанії зі сфери послуг, у тому числі IT, а також деякі підприємства харчової, легкової, металообробної, хімічної, деревообробної промисловості. Варто зазначити, що релокація поки повільна для великих підприємств, які залишаються основою промислового потенціалу України, головними платниками податків, експортерами, роботодавцями.
За словами директора ГМК-Центр, учасника Антикризового штабу Станіслава Зінченка, допомогти кожному підприємству державні інституції не в змозі. Тому вже зараз варто розділити, які послуги та допомогу держава гарантує та надає на центральному та на місцевому рівні.
Багато в чому успіх релокації залежить від наявності відповідних виробничих приміщень, антикризових кредитів та пільг на імпорт необхідного обладнання.
Для проведення монтажу обладнання і запуску виробництва на новому місці потрібен час (іноді – декілька місяців). Окрім того, перевезення обладнання на нове місце зовсім не гарантує, що виробництво вдасться відновити.
«Релокація потребує додаткових витрат від підприємства, у тому числі капітальних. Чи зможе підприємство інвестувати додаткові кошти в умовах війни і за рахунок чого, особливо сплативши податки наперед і водночас допомагаючи армії та людям? Релокація розрахована переважно на малий і середній бізнес, але цей сектор економіки був поза увагою держави останні 10 років і не грав суттєвої ролі в економіці, виконуючи лише функції забезпечення зайнятості. Можна стверджувати, що і рентабельність таких підприємств не була настільки високою, щоб зараз за рахунок якихось резервів профінансувати витрати для запуску виробництва на новому місці», - каже Станіслав Зінченко.
Антикризовий штаб пропонує уряду вирішувати ці проблеми в комплексі, для початку прийнявши відповідну державну програму. Далі слід вести якісний моніторинг реальної релокації зі статусами: подали заявку, в процесі, переїхали, запрацювали, почали виробляти продукцію.
Є чимало випадків, коли бізнес здійснював переїзд без допомоги держави, проте на новому місці стикнувся із деякими проблемами: підключення до енергомереж, необхідність імпорту обладнання, вирішення соціально-побутових питань працівників і т.д. Таким підприємцям чиновники рідко йдуть назустріч, принаймні, у питаннях часу. Виробництво простоює, оборотні кошти втрачаються.
Потрібні додаткові програми фінансування спільні з міжнародними партнерами, що покриватимуть хоча б частину витрат підприємств, пов’язаних з релокацією.
Підприємство – це не лише обладнання. Насамперед, це працівники. Якщо буде потрібно орендувати житло, то хто буде сплачувати орендну плату? Вочевидь, що дуже мало підприємств, які зможуть покривати ці витрати. Якщо працівники не захочуть їхати на нове місце, то пошук нових з відповідними кваліфікаціями і компетенціями буде складним завданням. Навіть у мирний час деякі підприємства стикалися зі складнощами у пошуку співробітників необхідної кваліфікації. А зараз це може виявитися ще складнішим.
Антикризовий штаб пропонує визначити в даному контексті нові завдання для центрів зайнятості з пошуку зазделегідь визначених категорій фахівців.
Для підтримки переміщених бізнесів на початкових етапах вбачається доцільним здійснювати закупівлі продукції релокованих підприємств у рамках держзамовлення і в держрезерв.
Виникає питання, що буде з переміщеними підприємствами після завершення війни. Уряд розраховує, що підприємства повернуться на первинні локації та стануть драйверами відбудови економіки в громадах. Проте пільгових умов для повернення підприємств наразі у програмі релокації немає. Є оптимістична думка, що підприємства розширять географію і масштаби діяльності – і назад повернуться, і продовжуватимуть працювати на новій території. Реальна ситуація, звісно, залежатиме від економічних умов, але цей момент варто продумати вже.
Антикризовий штаб підготував для уряду відповідну аналітичну довідку та обґрунтування своїх пропозицій. Робота в даному напрямі буде продовжена.