Поділитись
Урядовий звіт, оприлюднений 21 лютого, вже встиг викликати чималий резонанс серед експертів та представників реального сектору економіки. Все через так звані топ-100 досягнень, які посадовці побачили в різних секторах – попри падіння промисловості, негативне сальдо в зовнішній торгівлі, посилення трудової міграції і штучну ревальвацію гривні, що коштувала експортерам $5 млрд.
В УСПП, проаналізувавши документ, переконані: урядовці маніпулюють цифрами, видаючи за досягнення те, що ним не є.
Так, однією із найбільших проблем для українського бізнесу і промисловості залишається фінансовий «голод». Облікова ставка НБУ (11%) досі надто висока , а комерційні зашалюють за 16% і вище. У таких умовах підприємцям неможливо брати кредит на розвиток і модернізацію, та й на поточну діяльність теж.
І винні в цьому, перш за все, уряд і Національний банк. Стимулювання попиту банків на ОВДП та депозитні сертифікати переорієнтовувало існуючий ресурсний потенціал банківської системи на фінансування державних боргів замість відновлення кредитування суб‘єктів економіки.
Заробляння на високих відсотках ОВДП справді непогано збільшило дохідність банків: за 11 місяців 2019 року банківський сектор показав рекордний прибуток 59 млрд грн, що втричі більше, ніж у 2018-му. Ось тільки кредитування реального сектору за цей же період зменшилось на 66,5 млрд грн.
Все, на що акцентує при цьому увагу урядовий звіт – це на програмі «Доступні кредити 5-7-9%» для малого бізнесу, яка стартувала з лютого цього року. Тільки ось ця програма має обмежений ресурс – передбачено 2 млрд. грн., чого очевидно не вистачить для потреб і МСБ, і великої промисловості.
«Жодного слова про вироблення спільної політики Нацбанку та уряду щодо відновлення системного кредитування економіки. Програма «Доступні кредити» самотужки не вирішить проблему із утрудненим доступом підприємців до фінансових ресурсів – це крапля в морі», - каже президент УСПП Анатолій Кінах.
Нагадаємо, УСПП та Антикризова рада громадських організацій вже кілька років наполягає на проведенні спільного засідання уряду та Нацбанку щодо даної проблеми.
Втім, уряд показує чи то незнання, чи то свідоме нерозуміння негативних наслідків кредитного голоду для виробників.
Так, автори звіту пишаються тим, що «в умовах покращення фінансових можливостей підприємств, основним джерелом фінансування капітальних інвестицій залишалися власні кошти компаній – 71,4%». Тобто 72% українських компаній просто не в змозі дозволити собі банківські кредити під 16% і вище! Це далеко не привід для переможних реляцій.
«Коли цілі бюджетоутворюючі галузі – авіапром, автомобіле-, судно-, ракето-космічне будування тощо – знаходяться в кризі, бізнес-організації роками говорять про фінансовий голод підприємств і їх низьку конкурентоспроможність через це, уряд звітує про позитиви. На їх думку, промисловість, як відомий барон Мюнхаузен, сама себе витягує з болота. Ось тільки без коштів цього не зробиш, в економіці працюють чіткі правила, а не чудеса», - підкреслив лідер ділової спільноти.
Бізнес-громада, на жаль, не почула від Кабміну серйозних речей з приводу поновлення доступу до кредитів, системної та професійної політики щодо зміцнення конкурентоспроможності українських виробників, створення нових робочих місць тощо.
Водночас, такі системні пропозиції вже розроблені в УСПП та Антикризовій раді, котра об’єднує більше 100 бізнес-асоціацій, роботодавців та великі промислові компанії. Документ «Пріоритетні заходи 2020: промисловий пакет» передано уряду, парламенту і Президенту.
Там зазначається: за даними Нацбанку, у банках сьогодні коштів більш, ніж достатньо. Ліквідність банківської системи – більше 230 млрд грн. Відтак, проблема не в відсутності коштів, а у відсутності державної політики та скоординованих дій Кабміну та НБУ.
Що пропонується? Подальше зниження вартості кредитування засобами монетарної політики через зниження ключової ставки НБУ з прив’язкою до очікуваного рівня інфляції (попри поступове зниження протягом останнього часу облікова ставка НБУ – 11% наразі більше ніж у двічі перевищує темпи інфляції в 2019 році– 4,1%) та застосування механізмів довгострокового рефінансування банків з метою спрямування кредитування у реальний сектор економіки, створення умов доступу до стартового капіталу для МСБ.
Державним банкам слід здійснювати довгострокове кредитування держзамовників в національній валюті під проекти локалізації виробництва складної техніки в Україні тощо.
«Ці заходи дадуть змогу поступово вирівнювати умови, в яких працюють українські виробники, з тими, які є в країнах Європи. Там, до прикладу, малий бізнес має кредитування за ставками від 0 до 2,5%. Промислові підприємства з довготривалим циклом – такі самі вигідні ставки. Звичайно, одномоментно ми не перестрибнемо зі ставок під 20% на 2%. Проте політика в цій сфері якраз і має показати, яким чином та у які терміни ми повернемось до кредитування власної економіки», - резюмував Анатолій Кінах.