Поділитись
У парламенті зареєстровано проєкт Державного бюджету України на 2026 рік, який Уряд вніс, базуючись на песимістичному сценарії бюджетної декларації – з розрахунком того, що війна триватиме весь 2026 рік. Загальний обсяг видатків заплановано на рівні 4,8 трлн грн при доходах у 2,8 трлн грн. Таким чином, дефіцит бюджету складе рекордні 18,4% ВВП або близько 42 млрд євро. Частину цього розриву планується закрити за рахунок зовнішньої допомоги і кредитів, джерела зовнішнього фінансування в повному обсязі остаточно ще не визначені.
Український союз промисловців і підприємців та Антикризовий штаб стійкості економіки в умовах воєнного стану відзначають, що у документі є низка позитивних соціальних рішень. Передусім йдеться про індексацію пенсій, збільшення допомоги при народженні дитини та розвиток проєкту «єЯсла». Передбачено підвищення заробітних плат для освітян та медиків, а також розширення фінансування ветеранської політики – 17,9 млрд грн, що на 6,1 млрд більше, ніж торік. УСПП вітає ці кроки, адже соціальна підтримка населення у час війни з російським агресором та значної втрати людського потенціалу через це є надзвичайно важливою.
Втім, низка статей витрат викликає сумніви у їх доцільності. Попри значний дефіцит бюджету, залишається півторамільярдне фінансування на «Єдиний марафон», кешбек, ефективність якого так і не була доведена, а також фінансування апарату чиновників, зростання обсягів витрат на ДБР тощо. В умовах, коли державі бракує ресурсів навіть на ключові оборонні та економічні напрями, такі рішення виглядають дискусійними.
Оборонна складова бюджету — традиційно найбільша. На сектор безпеки й оборони планується спрямувати 2,8 трлн грн, тобто усі власні доходи держави. Проте збільшення видатків лише на 168,6 млрд грн (6,5%) не дозволяє суттєво посилити боєздатність армії. Не йдеться й про помітне підвищення виплат військовослужбовцям, покриття вже існуючого дефіциту на потреби ЗСУ. Оборонно-промисловий комплекс, який міг би стати локомотивом економіки та водночас гарантом власного переозброєння, працює лише на половину потужностей. На виробництво зброї в бюджеті закладено 44,3 млрд грн – сума, що виглядає непропорційно малою з огляду на масштаби війни та потреби фронту. При цьому в релізі Уряду йдеться, що вона «включає українські боєприпаси, ракети, протиракетну оборону, авіаційну та бронетанкову техніку».
Найбільше запитань викликає відсутність чіткої стратегії економічного розвитку. Фактично у документі дуже розмито виписано, як держава планує розвивати власну економіку, яка є єдиним реальним джерелом для фінансування і соціальної, і оборонної сфер. Прожитковий мінімум і надалі залишається замороженим на рівні 3209 грн, хоча саме він є базою для багатьох розрахунків. На підтримку бізнесу в цілому передбачено 41,5 млрд грн. У цю статтю «загнані» всі ключові програми: кредити «5-7-9%», проєкт «єОселя», індустріальні парки, гранти для підприємців. Такий підхід знецінює роль реальної економічної підтримки, адже потреби бізнесу у нинішніх умовах значно більші.
Держбюджет необхідно розглядати разом із Програмою діяльності КМУ, яка повинна передбачати системні і комплексні дії по забезпеченню стійкості національної економіки та поетапного відновлення фінансової самодостатності України. Державний борг України наблизився до 100% ВВП, що створює величезні ризики.
УСПП та Антикризовий штаб наголошують: без розвитку виробництва та промисловості Україна не зможе гарантувати фінансову стабільність. Соціальні видатки повинні мати під собою економічне підґрунтя, а воно можливе лише завдяки модернізації промисловості, створенню робочих місць, розвитку експорту та інвестицій. Бізнесу потрібні доступні та масштабовані програми кредитування, податкові стимули, довгострокові державні замовлення, особливо у сфері оборонно-промислового комплексу.
Бюджет-2026 демонструє намагання Уряду зберегти соціальну стабільність у країні, що воює. Але без чіткої економічної стратегії ці наміри залишаються вразливими. Україна потребує не лише плану фінансування дефіциту, а й бачення, як створити економічні ресурси всередині держави. Лише так можна гарантувати і соціальний захист громадян, і належну підтримку армії, і реальну стійкість країни у довгостроковій перспективі.