Поділитись
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) ухвалила постанову, якою запроваджуються річні тарифи на газ із 1 травня 2021 року. Це рішення анонсувалося ще в лютому, відтак, дебати про його доцільність не нові.
Фіксований тариф в річному вимірі по своїй суті не вигідний на 100% ні постачальнику, ні кінцевому споживачеві. Річний тариф передбачає, що споживачі, які його оберуть, будуть весь рік платити за газ за однією і тією ж ціною, попри будь-які коливання ціни на ринку. Влітку ці ціни можуть бути вищі поточних котирувань.
З огляду на ті завищені тарифи, які українці мали взимку – це загалом може видатися позитивною новиною.
Втім, наголошують в УСПП, досі немає чіткої інформації по собівартості того газу, котрий видобувається в Україні. Державна компанія «Укргазвидобування» за рік видобуває близько 15 млрд.кубометрів блакитного палива, собівартість якого, по різним оцінкам, 60-70 доларів за 1 тис. кубометрів.
Більше 8 місяців немає публічної інформації про те, за яким тарифом НАК «Нафтогаз» закачав блакитне паливо в підземні сховища влітку 2020, коли ціна на газ в Європі була мінімальна – 80-100 доларів за 1 тис. кубометрів. Промислова спільнота, УСПП напостоювали на оприлюдненні такої інформації, проведенні ревізії діяльності Нафтогазу. Поки цього не було зроблено. Відтак, де гарантії, що влітку 2021 ці цифри будуть оприлюднені та проаналізовані?
Відсутність цих даних не дає спрогнозувати, наскільки адекватними є тарифи на газ в Україні. За нашими розрахунками, при прозорому використанні національного блакитного палива, ціни можна було б знизити вдвічі.
Річний тариф є відомою практикою в країнах ЄС, але там все проаналізовано, скориговано ринком, відтак такі тарифи є максимально адекватними. Є сумнів, що вони такими будуть в Україні, особливо з огляду на вищевказане. Звичайно, споживач може обирати місячний тариф чи «дрейфувати» між постачальниками. Але в кінцевому підсумку це не дасть якоїсь значної економії.
З точки зору приватних компаній-постачальників у річному фіксованому тарифі (причому подати його треба до 25 квітня) також є ризики - хеджування, неплатежі за газ, переходи споживача до іншого постачальника тощо.
“Таким чином, це рішення – скоріше спроба заспокоїти населення «стабільністю», а з уряду зняти постійну потребу комунікувати із споживачами, пояснювати стрибкоподібні коливання тарифних ставок чи навіть мати справу із так званими «тарифними майданами». Це ще одне свідчення того, що реформа газового ринку не вдалася, він не запрацював для населення і промислових підприємств. Він досі монополізований НАК Нафтогаз”, - наголосив президент УСПП Анатолій Кінах.
Також не можна виключати соціальної складової, підкреслює лідер ділової спільноти. Україна за рівнем платоспроможності населення – остання в Європі. До 70% витрат середньостатистичного домогосподарства йдуть на оплату компослуг і продуктів харчування. За 2020 рік кількість людей, що потрапили в реєстр боржників через несплату комунальних послуг зросла на 50%, а сам борг українців на 1 лютого становив 81 мільярд гривень. Тому тарифи повинні корелюватися із собівартістю власне українського газу, мінімально прив’язуючись до коливань на міжнародних ринках.
“Підсумовуючи, рішення НКРЕКП - це тимчасовий захід, котрий не вирішує жодних питань ні з реформою газового ринку, ні з встановленням конкуренції на ньому, ні з платоспроможністю внутрішнього споживача, яка є низькою. Тому до цієї теми в Україні повертатимуться впродовж року неодноразово. Потрібно вирішувати причини, а не наслідки”, - зазначив Анатолій Кінах.