Поділитись
Діловий союз стурбований тим, що проєкт Стратегії розвитку суднобудівної промисловості України досі не розглянутий на засіданні РНБО, КМУ та не прийнятий в цілому. Документ розробили представники галузі – асоціація «Укрсудпром», враховуючи пропозиції Українського союзу промисловців і підприємців, спільно із Укроборонпромом.
Діловий союз нагадав, що існує рішення РНБО щодо розвитку Військово-морських сил України до 2031 року, за яким в Україні планується будівництво патрульних та артилерійських катерів, ракетних катерів, корветів та фрегату. Втім, навряд чи такі плани будуть зреалізовані без вже згаданої Стратегії, а також подальшого прийняття цільової програми.
«Необхідні кошти, у тому числі передбачення їх в бюджеті на 2022 рік та наступні роки. Без стратегії і програми галузь не отримає необхідного фінансування», - зазначив президент УСПП Анатолій Кінах.
Він навів приклад 2 лідерів суднобудування в світі – Південної Кореї та Китаю. На першому етапі розвитку цієї галузі, що Сеул, що Пекін інвестували державний ресурс, формували необхідні програми розвитку, умови кредитування за надзвичайно низькими ставками, забезпечували заводи внутрішніми замовленнями та сприяли підготовці відповідних кадрів. Коли суднобудування вийшло на сталий розвиток – підключився і приватний капітал.
«Варто розуміти, що суднобудування має довготривалий цикл виробництва і доволі невисоку рентабельність. Відтак, інвестори – як українські, так і іноземні - прийдуть на вже підготовлене поле, запущене виробництво із передбаченими планами та замовленнями. Суднобудівна індустрія успішно розвивається тільки на умовах потужної державної підтримки», - наголосив президент УСПП.
Для суднобудівної промисловості зараз критично важливий доступ до кредитів за спеціальними ставками, прогнозована податкова і митна політика, у тому числі спрощення критичного імпорту сировини і комплектуючих, формування портфельних замовлень.
Наприклад, на даний час ввізні мита на імпортні комплектувальні складові становлять до 70% у вартості готового судна.
Стратегією якраз і пропонується тимчасово звільнити від податкового та митного навантаження товари, вироблені за кордоном, які використовують для суднобудування. Передбачається також звільнити на певний період від сплати податків суднобудівельні підприємства, а також провести реструктуризацію боргів таких підприємств перед бюджетами та фондами.
Її реалізація на початковому етапі згенерує більше 10 тис. робочих місць, а з врахуванням мультиплікаційного ефекту по суміжних галузях – в 4-5 разів більше. Довготермінова мета – досягти до 2030 року показника будівництва 30-40 одиниць сучасного флоту, що відповідатиме всім міжнародним стандартам.
Поза тим, зараз йдуть паралельні процеси замовлень корветів (Туреччина), катерів (Велика Британія, США) у іноземного виробника. При цьому міждержавним угодам не передували власні фінансово-економічні розрахунки і політика локалізації виробництва в Україні.
До прикладу, меморандумом з Великою Британією передбачено спільне проєктування і будівництво військових кораблів в Україні та Сполученому Королівстві для зміцнення українського флоту. Днями підписана і рамкова угода з британцями, що передбачає виділення кредиту на суму 1,7 млрд фунтів стерлінгів (будівництво 8 ракетних катерів, придбання 2 тральщиків тощо). Ці документи не фіксують точні цифри локалізації виробництва в Україні.
В липні 2021 року остаточно визнаний банкрутом галузеутворюючий Чорноморський суднобудівний завод.
«Наявність Стратегії узгодила б всі рішення в цій царині, адже то ми збираємося самі будувати флот, то підписуємо міждержавні угоди на мільярди доларів щодо, фактично, закупівлі вже готової продукці», - зазначив Анатолій Кінах.
Позиція УСПП щодо розвитку вітчизняного суднобудування вже передана уряду і парламенту. В діловому союзі висловили сподівання, що і Стратегія, і в подальшому – цільова програма – будуть прийняті якнайшвидше.
«Старт роботи повинен відбутися вже в 2022 році, не пізніше», - підсумував президент УСПП.
Довідково. В Україні діє 20 суднобудівних і судноремонтних верфей, з який 7 – великі заводи, що могли б будувати судна довжиною більше 100 метрів. В радянські часи Україна забезпечувала виробництво 80% всього флоту, зараз же вітчизняне суднобудування становить менше 1% від загальноєвропейського.