Поділитись
Сучасні демографічні тенденції в Україні викликають серйозне занепокоєння серед аналітиків, бізнесу та органів влади. За 2024 рік у країні народилося лише 176 тисяч немовлят, у той час як кількість смертей склала 495 тисяч осіб. Така негативна динаміка безпосередньо впливає на ринок праці, соціальну сферу та перспективи економічного відновлення після війни. За даними Міністерства економіки, дефіцит кадрів у країні вже досягнув практично 2,5 мільйона осіб, що ставить під загрозу відновлення виробничого потенціалу та ефективність економічної політики держави.
Демографічний дисбаланс також загострює проблеми солідарної пенсійної системи. В Україні налічується 10,3 мільйона пенсіонерів, 60% з яких отримують пенсії, що не перевищують 5 тисяч гривень. Відсутність належного фінансування та дефіцит трудових ресурсів ставлять під питання довгострокову стабільність системи соціального захисту.
На цьому фоні особливої уваги потребує тема збереження та розвитку економічного потенціалу країни. Важливу роль у цьому процесі відіграють заходи, що вживаються Українським союзом промисловців і підприємців (УСПП) та Антикризовим штабом стійкості економіки в умовах воєнного стану. Вони, спільно з Міжнародною організацією праці, Представництвом ООН в Україні та іншими міжнародними партнерами, працюють над стратегічними рішеннями щодо стабілізації ринку праці, створення нових робочих місць і підтримки підприємництва.
Одним із ключових кроків у напрямку подолання демографічної кризи стало затвердження Стратегії демографічного розвитку та відповідного Плану дій. Однак їхня ефективність залишається під загрозою через відсутність цільових програм та необхідних ресурсів для їх реалізації. Втрата часу може призвести до посилення трудової міграції, яка вже зараз набуває загрозливих масштабів. За даними Національного банку України, у 2024 році з країни виїхало 500 тисяч громадян.
Важливо враховувати також міжнародний контекст. В умовах можливого перегляду зовнішніх програм підтримки, вкрай необхідним стає самостійний розвиток економічного потенціалу, що дозволить не лише забезпечити належний рівень соціального захисту, а й зміцнити обороноздатність держави. Саме тому теми ринку праці, зайнятості, реабілітації військових і цивільних, що постраждали внаслідок російської агресії, мають розглядатися як одні з ключових державних пріоритетів.
Україна стоїть перед важливими викликами, які потребують негайних і системних рішень. Консолідація зусиль влади, бізнесу, наукових та міжнародних інституцій може стати запорукою стабільного розвитку, соціального захисту громадян та успішного повоєнного відновлення країни.