Коронавірус в Україні: ця криза може зробити нас сильнішими

Або ми будемо відкинуті назад, або зміцнимо потенціал для подальшого поступового розвитку

Країна в небезпеці: епідемія коронавірусу, з якою намагається боротися слабка, недореформована система охорони здоров’я, поєдналася із серйозною соціально-економічною кризою, ознаки якої ми спостерігаємо з другої половини 2019 року. Економічні наслідки карантинних заходів уже встигли ускладнити життя господарського комплексу й суспільства.

Збіг цих обставин є вкрай тривожним і потребує неабияких зусиль усієї вертикалі влади, вимагає високої дисципліни та жорсткої відповідальності перед народом.

Минулого року економічного підйому не сталося. У грудні 2019 року падіння промислового виробництва становило 8,3%. Так званий індекс ділової впевненості в першому кварталі 2020 року, порівняно з 2019-м, у переробній промисловості впав на 5,7%. У зв’язку з епідемією COVID-19, за даними соцопитувань, тимчасово зупинили свою діяльність 29% компаній, 6% – повністю закрили свій бізнес. Світові аналітики кажуть: якщо пандемія триватиме ще якийсь час, то багато розвинутих економік світу опиняться в рецесії.

Значні ризики криються в посиленні тенденцій професійної деградації державних інституцій влади. За даними Давоського форуму, у 2019 році Україна посіла 104-те місце за ефективністю державних інститутів та державного управління серед 141 країни світу. Але ці тенденції не зупинені, вони глибинні, їх боляче відчуває народ, економіка. Саме в період, коли життєво необхідні системні програмні дії, об’єднання зусиль держави та суспільства.

Замість ефективної кадрової політики ми знову спостерігаємо домінування групових, політико-лобістських інтересів, які не збігаються з інтересами суспільства й держави. На піку кризи замінено уряд, уже в новому уряді відправлені у відставку міністри охорони здоров’я і фінансів, які пропрацювали лише близько місяця, немає керівника в міністерстві енергетики та захисту довкілля. Але що є найпринциповішим – до цього часу в уряду відсутня чітка і професійна програма антикризових дій, і це є небезпечним та загрозливим для країни.

Що робити?

УСПП та Антикризова рада громадських організацій, куди входять близько 100 профільних об’єднань ділової спільноти, експерти, науковці, наполягають на невідкладному прийнятті єдиного комплексного плану антикризових дій. Ми надіслали вищому керівництву держави свої напрацювання: програмні документи «Пріоритетні заходи 2020: промисловий пакет» та додаток до нього – невідкладні антикризові заходи. На думку структурованої ділової спільноти, ці документи цілком можуть лягти в основу національної антикризової програми, яка не просто допоможе вивести державу з кризи, а стане «дорожньою картою» подальшого розвитку – дасть змогу запобігти деіндустріалізації, скочуванню економіки в сировинну яму; підтримати внутрішній попит товарів і послуг, забезпечити максимальну зайнятість тощо.

Що є головним в «Пріоритетних заходах 2020: промисловий пакет»? Це формування сучасної промислової політики та створення відповідної вертикалі державного менеджменту. Документ вимагає доопрацювати та затвердити Стратегію розвитку промислового комплексу із впровадженням інновацій та принципів Індустрії 4.0. Тут йдеться про те, як зупинити деіндустріалізацію, яка в Україні спостерігається вже не один рік поспіль; як поновити галузі, які виробляють продукцію з високою доданою вартістю.

Близько 72% експортної продукції України сьогодні належить до категорії сировини (АПК, металургія тощо). Треба нарешті усвідомити, що економіка, яка має сировинну структуру, не здатна створити необхідну кількість сучасних робочих місць. Значна трудова міграція, яку ми спостерігали перед карантином, – прямий тому доказ. Немає жодного прикладу, коли сировинна економіка забезпечила високий рівень життя громадян, доходів і платоспроможності. А от загальну бідність, соціальну нестабільність та зовнішню залежність – скільки завгодно.

«Пріоритетні заходи 2020: промисловий пакет» доповнюють і розвивають невідкладні антикризові заходи. Тут виокремлені чотири основних напрями: підтримка внутрішнього ринку, доступ виробників до фінансових ресурсів, підтримка експортного потенціалу, удосконалення управлінської вертикалі та взаємодії з діловою спільнотою.

Підтримка внутрішнього ринку

Скорочення імпорту через закриття кордонів під час епідемії, падіння традиційного експорту (насамперед продукції металургії) через зміну світової кон’юнктури дають нові можливості для розвитку внутрішнього ринку, який зможе дати поштовх усій економіці – звісно, за сприятливих умов. Для цього треба розробити програми підтримки пріоритетних галузей, у тому числі бюджетоутворюючих, заходи бюджетно-податкового стимулювання, механізми й джерела фінансування модернізації та впровадження імпортозаміщення. Потрібні, як приклад, цільові програми для оновлення рухомого складу «Укрзалізниці» (тут фізичне та моральне зношення вагонів та локомотивів сягає 80%, потреба в металі є дуже високою), інфраструктурні проекти.

Окремої уваги потребує малий і середній бізнес, який найбільше постраждає внаслідок карантину – туризм, певні види торгівлі, послуги, громадське харчування, транспорт. Їм допоможуть заходи, передбачені законом 3275, і їх, імовірно, доведеться розширити – передусім у частині доступу до кредитних ресурсів.

Необхідно впроваджувати стимули для вітчизняного виробника у сфері публічних закупівель у разі конкурентоспроможності його продукту. Зараз це питання є як ніколи актуальним. Товарам, виробництво яких може бути локалізовано на території України, треба дати «зелену вулицю» аж до тимчасового запровадження/підвищення мита на певні групи некритичного імпорту (це може бути здійснено в рамках норм СОТ).

Доступ виробників до фінансових ресурсів

Жодного ефекту ми не досягнемо без фінансової підтримки виробників. Тому від Національного банку разом з урядом ділова спільнота вимагає програм доступу до кредитних ресурсів – через довгострокове рефінансування банків НБУ, інші механізми. Усі експерименти зі штучною ревальвацією гривні та припливом спекулятивного капіталу через ОВДП Національний банк мусить припинити та разом з КМУ зосередитись на іншій меті, на якій наполягає реальний сектор економіки – спрямувати ресурси на промислове зростання.

Без жодних сумнівів, треба продовжити співпрацю з МВФ. Це дасть змогу уникнути дефолтних сценаріїв, витримати зростання дефіциту бюджету та вчасно обслуговувати державні борги, протидіяти епідемії COVID-19. Проте вже зараз потрібно розуміти, як Україна віддаватиме борги. Необхідна нова стратегія співпраці з МВФ: систему, коли з нового траншу кожного разу робили «національне свято», а кошти використовували для погашення попереднього боргу, треба зруйнувати; залучені ресурси мають слугувати розвитку економіки, реалізації масштабних інноваційних промислових програм.

Антикризова програма передбачає подолання безробіття. Воно, на жаль, супроводжуватиме вихід з карантину. Втратять роботу представники компаній, малого та середнього бізнесу. З-за кордону повернулася велика кількість заробітчан, і, за прогнозами, значна частина їх залишиться вдома. У країні має бути стратегічний план забезпечення зайнятості, який включатиме заходи з підтримки самозайнятості, малого бізнесу, а також великі інфраструктурні проекти у режимі державно-приватного партнерства (будівництво доріг, оновлення судноплавства Дніпром тощо). І запрацювати цей план має навіть не на другий день після закінчення карантину, а заздалегідь, інакше можна дочекатися соціального невдоволення, протестів. Ми знаємо, що запас фінансової міцності на час карантину в більшості населення дуже і дуже малий.

Удосконалення управлінської вертикалі

Треба негайно заповнити функціональний та кадровий вакуум в органах влади, які відповідають за економічний розвиток, прискорити формування в уряді економічно-промислового блоку, відновлення міністерства промислової політики й інновацій. Має негайно розпочати роботу нещодавно створений Координаційний центр з питань промисловості на чолі з прем’єр-міністром країни, до складу якого ввійшли представники структурованої ділової спільноти, науковці та експерти.

Вважаю дуже принциповим моментом органічний зв’язок антикризового плану з стратегією економічного розвитку країни, і навіть більше – зі стратегією її подальшої трансформації. Одне має плавно перейти в інше. Розробити та втілити програму стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених карантином, затвердити перелік пріоритетних галузей економіки України, які забезпечують найбільшу кількість робочих місць, розробити конкретні програми доступу виробників до фінансово-кредитних ресурсів – усе це завдання найвищої відповідальності та важливості.

Лише чітка командна робота президента, уряду й парламенту, регіональних органів влади, добре вибудований зворотній зв’язок зі структурованими громадськими організаціями, в тому числі бізнесовими, з експертами, можуть забезпечити ефективний результат.

Епідемія закінчиться, і варіантів у країни лише два: або ми будемо відкинуті назад, або зміцнимо потенціал для подальшого поступового розвитку. Зараз усе в наших руках.