Поділитись
На держзакупівлі на державному і місцевому рівні щорічно йде близько 700 млрд грн. Парадоксально, але у високотехнологічних галузях, котрі розвинені і в Україні, часто пріоритет віддається імпорту, іноді – відвертому «секонд-хенду» - польським трамваям, електричкам з Євросоюзу, котрі не використовуються там з 90-х років тощо. МВС України закуповує французькі гвинтокрили, а вітчизняна «Мотор-Січ» має дешевші аналоги із тренувальною базою та інфраструктурою, втім, така продукція чомусь не є затребуваною на батьківщині.
Поза тим, економічна рецесія – як світова, так і національна, спричинена пандемією коронавірусу, стала спусковим гачком затяжної кризи в українській промисловості.
За 5 місяців 2020р. на 18-19% скоротилося виробництво в машинобудуванні – саме технологічного, з високою доданою вартістю продукту. Загалом за 5 місяців цього року українська індустрія показала -8,7%. Критичним є становище в авіа-, авто-, суднобудуванні та інших сферах.
Вихід – у внутрішніх замовленнях, активізації національного ринку, створення виробничих ланцюжків між вітчизняними підприємствами. Простий приклад – проблему критичної зношеності локомотивів та рухомого складу «Укрзалізниці» (іноді до 90%) можливо вирішити програмами локалізації, імпортозаміщення для високотехнологічної продукції – сучасних локомотивів, які можна розмістити на вітчизняних заводах, тому ж Крюківському та ін. Це матиме значний мультиплікаційний ефект по суміжних підприємствах та галузях. Щоб виробляти ті ж вагони, потрібні запчастини, виробники запчастин, у свою чергу, купуватимуть український метал. Сфера металургії, до речі, що завжди була експортоорієнтованою, зараз також просідає – через об’єктивні причини на зовнішніх ринках, падіння попиту на сталь тощо. Тому можливість реалізації продукції в Україні є логічним і економічно доцільним виходом.
Відтак, УСПП, інші ділові об’єднання України вже не перший рік відстоюють введення принципу локалізації виробництва при тендерних закупівлях. Поки ми наповнюємо бюджети інших країн, при цьому не створюючи робочих місць в Україні та не даючи замовлень власним виробникам – годі говорити про зростання ВВП, економічну стабільність чи привабливий інвестиційний клімат. Промисловці підтримали свого часу тематичний законопроект «Купуй українське», та підтримують нинішню ініціативу законодавців – законопроект №3739 про локалізацію виробництва, розроблений на вимогу представників індустрії та бізнесу.
Документ подано до Верховної Ради, він поширюється на чотири галузі машинобудування: залізничний і міський пасажирський транспорт, комунальну і спеціальну техніку, енергетичне машинобудування.
Локалізацію передбачено встановити на рівні 30 відсотків — такою має бути частка української сировини та основних матеріалів.
«Американські патрульні катери, закупівля імпортних локомотивів, гелікоптерів - десятки мільярдів гривень з бюджету, що має шалений дефіцит, спрямовуються в економіки інших країн. Саме час підтримати національного виробника. Так, в Євросоюзі вимога локального компонента виробництва дорівнює 50 % (продукти енергетики, транспорту, автоматизованих систем та ін.), тому це цілком нормальна практика», - зазначив президент УСПП Анатолій Кінах.
В УСПП підготували комплексні документи «Пріоритетні заходи 2020: промисловий пакет» та додаток до нього – невідкладні антикризові заходи, котрі наразі вивчаються в уряді, опрацьовуються в парламенті. Деякі пропозиції вже враховані, інші - як-от локалізація виробництва – ще на стадії обговорення. Проте і темпи, і обсяги економічних реформ надто повільні та є недостатніми в тих кризових умовах, в котрих опинилася промисловість і бізнес в Україні.
Тому УСПП, Антикризова рада громадських організацій України, їх партнери – ТПП України, ФРУ, провідні бізнес-асоціації, великі бюджетоутворюючі промислові підприємства ("Мотор Січ", Крюківський вагонзавод, корпорація "Електрон" та ін.). звернулися до Президента України В.Зеленського із закликом провести особисту зустріч із промисловцями та окреслити антикризову програму дій для індустрії.