Поділитись
Низькі ціни в Європі можуть бути пояснені більш ефективним використанням ресурсів, економією масштабу, конкуренцією на ринку та розвинутими логістичними системами, що дозволяють знизити витрати на виробництво та постачання товарів і послуг.
Саме недосконалі умови для українських виробників зумовлюють високі ціни на продукцію, стверджує в коментарі РБК-Україна президент Українського союзу промисловців і підприємців, голова Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану Анатолій Кінах.
Перша і найголовніша наразі проблема України – це повномасштабна війна. Воєнні ризики, безумовно, закладаються в стратегії підприємств та їхні видатки. Дії агресора найбільше завдали шкоди агропромисловому сектору, інфраструктурі, хімічній галузі, металургам, сфері видобутку корисних копалин.
Заміновані поля, заблокований до середини 2023 року морський коридор, складна логістика на західному кордоні – все це призвело до здорожчання собівартості українського зерна, кукурудзи тощо. Своєю чергою це вплинуло й на собівартість переробки. Крім того, значна частина виробничого устаткування імпортується. Факторами збільшення собівартості виробництва є значний фізичний та моральний знос основних фондів підприємств, енергоємність ВВП.
Масштабність виробництва – ще одна причина відносно низьких цін в країнах Європи, адже що більші об’єми виробництва, то меншою є собівартість однієї одиниці товару (послуги). На цьому тлі український бізнес часто не може похвалитися масштабами виробництва, адже можливості на внутрішньому ринку досі обмежені, зокрема є труднощі з експортом. Завантаженість виробничих потужностей в Україні складає в середньому 45%.
"Ще одним вагомим негативним фактором є постійні спроби "витиснути" більше податків із бізнесу, складне фіскальне адміністрування. Близько 20 органів в Україні контролюють, наглядають чи перевіряють підприємництво, тоді як в Польщі твій державний податковий консультант підкаже, як легально організувати зменшення фіскального тиску на компанію", - говорить Анатолій Кінах.
В Україні і країнах ЄС існують відмінності у системі оподаткування, регуляції цін, торговельних угодах та інших аспектах державної політики. Наприклад, якщо ми говоримо про Польщу, то вона є членом ЄС, що дає величезні переваги, навіть при тому, що Україна має статус кандидата на вступ, митні преференції, Угоду про асоціацію тощо. Брюссель виділяє значні кошти на дотації польським (і не тільки) фермерам; ЄБРР, приватні фонди інвестують в логістику, інфраструктуру тощо. Більше інвестицій = оптимізація і підвищення ефективності виробництва = нижчі затрати.
Різні рівні споживчої підтримки чи ступені розвиненості інфраструктури можуть впливати на витрати підприємств і, відповідно, на ціни.