Поділитись
Представництво Європейського Союзу в Україні висловило «серйозне занепокоєння» намірами України підтримати національних виробників та ввести вимогу локалізації виробництва в галузі машинобудування при здійсненні державних закупівель. Нагадаємо, йдеться про законопроект №3739, внесений до Верховної Ради, а також відповідний проект постанови Кабміну. Ними пропонується встановити вимогу щодо локалізації виробництва машинобудівної продукції на 25-40%. У разі прийняття норма розповсюджуватиметься на виробників залізничного транспорту, міського пасажирського транспорту, комунальної техніки, енергетичне машинобудування.
Європартнери називають ці, безумовно необхідні для зупинення рецесії української економіки, документи «дискримінаційними і такими, що порушують міжнародні зобов’язання України».
Проте, по-перше, подібні норми прийняті і в самому ЄС, по-друге ж, Угода про асоціацію з Євросоюзом дозволяє вносити певні корективи, котрі можуть і повинні обговорюватися між партнерами.
На цьому наголосили в Українському союзі промисловців і підприємців. Тут активно підтримують вимогу локалізації виробництва, адже лише так українські високотехнологічні галузі отримають шанс «на життя».
«Тільки в квітні виробництво в сфері машинобудування впало майже на 20%. Загалом промисловість України за 5 місяців 2020 року скоротила обсяги ще на 9%. Такі тенденції, нагадаємо, тривають роками. Країна торгує переважно сировиною (70% експорту), мільйони українських заробітчан шукають роботи в Євросоюзі та навіть на інших континентах, оскільки ні рівень життя, ні рівень заробітних плат в Україні не дозволяє розраховувати на якісь перспективи. За даними самих міжнародних партнерів, до 60% українців живе за межею бідності, відповідно до співвідношення доходів і витрат домогосподарств. Гіганти промисловості – це джерела робочих місць і можливість наповнювати місцеві і центральний бюджет. Локалізація виробництва – це шанс для вітчизняної індустрії, котра і так в нерівних умовах з іноземними виробниками. Хронічний брак обігових коштів, дорого вартісні кредити в Україні (ще донедавна під 22-25% річних, тоді як в ЄС ставка 0-3%), відтак відсутність модернізації та ін. - просто знекровлюють національного виробника», - наголосив президент УСПП Анатолій Кінах.
У діловому союзі нагадали: у межах Угоди про асоціацію Україна-ЄС передбачено можливість вносити корективи та переговорний процес.
Окрім того, нерівність умов європейських та українських виробників не помітити неможливо, особливо після кризи, спричиненої пандемією коронавірусу. Не говорячи про значно дешевші кредити (результат краще розвинених економік країн ЄС), ЄС обговорює пакет стимулів для зайнятості та підтримки своїх підприємств від 500 млрд євро до 1,5 трлн євро. Чи володіє Україна рівнозначними коштами, які будуть спрямовані на порятунок МСБ і великих підприємств від банкрутства і закриття, або ж масового звільнення робітників? Однозначно ні.
Тому механізм локалізації виробництва – це той ресурс, яким країна хоч якось може стримати галопуючу деіндустріалізацію та зростання безробіття. Примушувати нас відмовитися від нього – означає заганяти країну і далі виключно в боргову яму без перспектив.
Також варто усвідомлювати, що локалізація виробництва – це не унікальна ідея, яка планується до запровадження в Україні. Більше того – нею користуються і в ЄС, і в США, і в Китаї тощо. Власне, чим розвиненіші економіки, тим більше вони послуговуються цим принципом.
Так, під час кризи 2008 році Конгрес США включив статтю «Купуй американське» в «American Recovery and Reinvestment Act» від 2009 року (що передбачало гігантську суму фінансових стимулів в розмірі 787 млрд дол.).
В Євросоюзі вимоги локалізації визначаються в особливих умовах публічних закупівель. Держзамовник може відхиляти пропозиції, якщо більше 50% складових вартості товару або послуги не будуть європейського походження. Європейські замовники виставляють вимоги про наявність виробництва на території ЄС для участі в закупівлі, про досвід поставки саме на територію ЄС і ін. Зокрема, ознайомитися із цими положеннями можна в євродирективі 2014/25 / ЄС.
Ті ж США, ЄС свого часу так чи інакше вводили обмеження на імпорт сталі, від чого, зокрема, страждала і Україна, основний експорт якої – це якраз і є АПК та гірничо-металургійна продукція.
«Вводячи вимоги про локалізацію – це створення нових робочих місць, розвиток наукомістких галузей економіки, національний контроль над стратегічними сферами. Кожне робоче місце в сфері машинобудування дасть ще 8-9 по виробничому ланцюжку (логістика, металургія тощо). Без цього безробіття і необхідність державної допомоги нещадно тиснутиме на і без того дефіцитний український бюджет. Якщо ми хочемо поступово долати наслідки кризи і виходити на траєкторію зростання економіки, зміцнення конкурентоздатності держави і виробників – потрібно шукати компроміси із нашими європейськими партнерами, але не відходити від національних інтересів при цьому. Впевнений, наші з Євросоюзом позиції спільні: економічно стабільна і розвинена Україна. Від цього і потрібно відштовхуватись в перемовинах», - підсумував Анатолій Кінах.