Поділитись
Співпраця з міжнародними фінансовими інституціями – це звичайна світова практика, до якої вдаються багато країн. Для держави, яка потерпає від соціально-економічної кризи, кошти для першочергового розвитку економіки, модернізації, інноваційного переозброєння промисловості вкрай потрібні, і добре, якщо є джерело їх запозичання. Справа лише в умовах: чи йдуть міжнародні займи власне на економічний розвиток, чи з’їдаються щоденним споживанням та слугують базою для розрахунків за попередні борги, заганяючи державу в глухий кут фінансової залежності та часткової втрати власної суб’єктності. Про таке в ефірі одного з телеканалів говорив голова Антикризової ради громадських організацій, президент УСПП Анатолій Кінах.
«Промислова спільнота виступає за те, щоб співпраця з МВФ, Світовим банком, ЄБРР тощо була продовжена, але її філософію треба переглянути. Не можна допускати втручання кредиторів у наші внутрішні справи. Нам вже диктували ціни і тарифи на газ для населення, зараз вимагають активізації антикорупційних органів, коли ефективність останніх низька, а вартість ресурсу на їх утримання – незрівнянно висока. Якщо торкатися лише фінансової складової, то закономірність склалася вже роками: МВФ виділяє транші суто в такому розмірі, скільки потрібно на погашення попередніх боргів. І на фоні цього замкнутого кола, простого транзиту грошей без будь-якого впливу на наш економічний розвиток, деякі урядовці влаштовували ледве не національне свято з приводу нових надходжень, що взагалі неприпустимо», – підкреслює Анатолій Кінах.
Він зауважив, що нині домовлено про кредит standby, за яким можна отримати 5 млрд. доларів за півтора року, і черговий транш має надійти до кінця року. Повернення цих та попередніх боргів, їх обслуговування непосильним тягарем лягають на державний бюджет, за словами міністра фінансів, нині його дефіцит становить 270 мільярдів гривень. У проекті бюджету-2021 на погашення і обслуговування боргів йдеться вже про 600 млрд. грн.
«Ці цифри є дуже тривожними, вони свідчать, що країна весь час знаходиться на грані дефолту, що розвитку немає, шанси на скорий та успішний вихід з економічної кризи невеликі. Саме тому механізми співпраці з світовими фінансовими інституціями мають бути переглянуті. Треба довести до наших партнерів: нам потрібні фінанси на просування вперед, на становлення промисловості, підйом її пріоритетних сфер. Примітивний транзит коштів у ритмі «запозичення заради повернення попереднього запозичення» має залишитись у минулому. Безумовно, ми розраховуємо, що переговорники з української сторони будуть професійними та такими, що сповідують національні інтереси», – наголошує Анатолій Кінах.
Не тільки МВФ, підкреслює він, пропонує Україні свої кредити. СБ, ЄБРР мають сумарний кредитний портфель для нашої держави у розмірі приблизно 10-12 млрд. доларів на гарних умовах. Однак Україна демонструє ганебну нездатність їх освоїти: не має чітких сучасних і кваліфіковано підготовлених програм розвитку, не висуває в цю сферу гідних, вільних від корупційного супроводження професіоналів.
Запозичені кошти мають фінансувати економічний, промисловий розвиток, підтримку бізнесу, програми імпортозаміщення та локалізації виробництв. Транші потрібні перш за все для того, щоб поставити вітчизняну економіку на ноги і дати їх поштовх до сталого розвитку. А тоді, коли збільшиться ВВП і прибутки, зникнуть дефіцити бюджету, залежність країни від кредиторів на грані втрати суб’єктності тощо, держава буде в змозі без фінансово-політичного тиску спокійно вирішувати, який кредит, в якому обсягу і від якого міжнародного банку їй потрібен.