Поділитись
Українське суднобудування попри виклики війни з російським агресором та цілеспрямовані ворожі атаки на порти, виробничі майданчики та навчально-конструкторські заклади - досі активне і навіть має іноземні замовлення. Щоправда, йдеться виключно про ремонтні або ж проєктні роботи. Падіння в галузі порівняно із довоєнним періодом - колосальне, поступово втрачається запас міцності та кадровий потенціал.
На сьогодні Україна, маючи вихід до моря, вийшла з глобальної конкуренції в галузі суднобудування, роками вважаючи її не пріоритетною. Держава помилково ігнорувала цивільне суднобудування й військове кораблебудування, а війна з рф лише поглибила ці процеси.
Тим не менше, в липні минулого року Указом Президента №468 затверджено Стратегію морської безпеки України, а вже 22 листопада набув чинності План заходів з її реалізації. Виробники і експерти переконані: після цього потрібно виходити на нормативні рішення, а також дбати про розробку і впровадження Стратегії відродження суднобудування.
Про це йшлося на конференції “Розвиток суднобудування як фактор економічної стійкості та самодостатності України”. Організаторами виступив Український союз промисловців і підприємців, Класифікаційне товариство “Регістр судноплавства України”, під егідою Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану.
Серед учасників - представники Уряду, профільних громадських організацій, НАНУ, вишів, кораблебудівних заводів, профспілки.
“Кожне підприємство зіштовхнулося з цілою низкою проблем: це і знешкоджена ворогом матеріально-технічна база, енергетична інфраструктура, втрата висококваліфікованих кадрів, ринку металопрокату, логістики”, - відзначили присутні експерти.
“Суднобудування, по суті, не функціонує (крім деяких послуг)”, - підкреслив Анатолій Кінах, президент УСПП.
За його словами, які підтверджує і міжнародний досвід, суднобудівна промисловість внаслідок своїх специфічних властивостей не може існувати без державної підтримки, адже є капіталомісткою й з довгим циклом виробництва.
“І якщо в період фінансової кризи 2008-09 років, чи 2014 року (обумовленої початком російської агресії та військових дій) потрібна була саме підтримка галузі, то на сьогодні слід розглядати ситуацію як запуск галузі з нуля. Звичайно, великим плюсом є попередній досвід, кадровий потенціал тощо. Зараз саме держава повинна виступити в ролі модератора і ініціатора”, - переконаний Сергій Гурський, гендиректор “Регістру судноплавства України.
В розвинених країнах світу (країни Балтії, Євросоюзу в цілому, Японія тощо) є спеціальні умови кредитування для корабелів, часто - субсидіювання енергопостачання, адресна податкова та митна політика, а також стабільні замовлення від держави.
Аналогічні стратегії - з поправкою на війну - необхідно втілювати і в Україні, впевнені виробники. Тільки для внутрішнього судноплавства, за підрахунками Морського кластеру України і Міністерства інфраструктури, держава потребує оновлення флоту як мінімум на 700 млн. доларів США. І це без врахування кораблів, катерів тощо для Сил оборони України. Замовлення від держави на початковому етапі дали б завантаженість заводам на 5 років вперед. Окрім того, потрібне довгострокове доступне кредитування, звільнення виробників від ПДВ та митних платежів, введення спеціальних економічних зон, залучення коштів в модернізацію підприємств, впровадження елементів технологічної платформи Shipbuilding 4.0, яка передбачає реалізацію життевого циклу (РLМ) судна на базі цифрових технологій.
Власне, саме тому і потрібна Стратегія та конкретні нормативні акти, що доповнювали б її і визначали терміни, ресурси задля впровадження вказаних заходів, з подальшою їх інтеграцією в морську доктрину.
Окрім того, зазначили учасники конференції, з боку державної влади взагалі немає відповідального органа, що опікувався би суднобудуванням.
“Потрібна реалізація промислової політики в цілому, і суднобудування зокрема. На нашу думку, цим має опікуватися Мінстратегпром - за активної участі і підтримки Мінінфраструктури та ін. профільних органів, а також галузевих асоціацій, суднобудівників, профільних ВНЗ”, - наголосив Анатолій Кінах.
Першочерговими завданнями є аудит наявних спроможностей, прийняття цільових програм розвитку галузі, приведення умов ведення суднобудівної діяльності у відповідність до кращих прикладів існуючої світової практики.
Попри всі ризики війни, чимало західних партнерів хотіли б співпрацювати з Україною задля підготовки кадрів, розбудови галузі і відновлення потужностей заводів. Серед них Естонія, Данія, Польща, Британія, Латвія.
Як повідомили представники українських суднобудівельних заводів, іноземні замовники навіть готові взяти на себе частку ризиків, пов'язаних із війною. Необхідно вирішувати проблему евакуації цивільного флоту, заблокованого у портах України, серед якого 30 іноземних одиниць.
“Просимо УСПП підняти перед владою питання політичної підтримки евакуації флоту та запуску Миколаївської портової інфраструктури”, - сказав заступник директора ТОВ “Нібулон” Михайло Різак.
Також “Нібулон” зазначає про потребу відновлення шлюзових ліній при майбутній відбудові Каховської ГЕС - для розвитку річкового судноплавства.
В Резолюції конференції, що буде підготовлена за підсумками засідання, йтиметься про запуск постійної експертної робочої групи на базі Антикризового штабу. Також будуть підготовлені рекомендації Уряду по формуванню системи управління розвитком суднобудівної промисловості як складової індустріальної політики України, активні дії в даному напрямку профільного ЦОВ (Мінстратегпрому), проведенню цільового засідання КМУ щодо стану виконання Стратегії морської безпеки в частині суднобудування. Документ спрямують в парламент, РНБОУ, Офіс президента, Уряд.
Антикризовий штаб проводитиме моніторинг реалізації цих ініціатив та в травні поінформує про результати в рамках свого засідання.