Поділитись
Сьогодні в Україні – попри війну і певні організаційні складнощі, викликані питаннями безпеки – розпочався новий навчальний рік.
Від російської збройної агресії постраждали 2405 закладів освіти, 270 з них зруйновано повністю. Рівно рік тому МЗС Литви спільно із Українським союзом промисловців і підприємців, українськими посадовцями тощо було проведено реконструкцію школи №2 в Авдіївці Донецької області. Сьогодні це – прифронтова територія, місто і приміщення школи під обстрілами російських військ.
Наразі більше 1116 дітей постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії рф. За офіційною інформацією, 380 дітей загинули та понад 736 отримали поранення різного ступеню тяжкості внаслідок вчинення зс росії воєнних злочинів.
Це найтяжчий в історії української незалежності початок навчального року. Але він відбувся, адже ми – нація освічена, культурна та духовно багата.
«Безумовно, пріоритетом №1 в даному процесі має бути безпека учнів та вчителів. Ми бачимо увагу уряду до цього питання: облаштування укриттів в школах, інструкції для педагогів та батьків, посилення складової безпеки життєдіяльності тощо. Важливо, щоб із дотриманням всіх цих пунктів максимальна кількість дітей, студентів повернулися до очного навчання, де це є можливим», - переконаний президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах.
Лідер ділової спільноти входить до складу робочої групи РНБОУ щодо стану освіти у військовий час.
В УСПП приділяють цьому значну увагу, адже ефективне навчання, розвиток системи профільної освіти, взаємозв’язок вищих навчальних закладів і виробничих майданчиків є запорукою модернізації промисловості, наявності в Україні кваліфікованих кадрів.
У рамках пропозицій робочої групи Анатолій Кінах підтримує оперативний моніторинг загроз в регіонах із розподілом на відповідні зони ризику та організацію навчального процесу у відповідності до даної інформації (очна, дистанційна, змішана форма).
Дуже важливо в умовно безпечних регіонах максимально залучати учнів (особливо молодших шкільних класів) до очної форми навчання. Справа в тім, що у цьому віці надзвичайно важлива соціалізація, фізичне перебування в колі однолітків. Для дітей це також фактор зниження рівня стресу від воєнного періоду і того лиха, що принесла агресія російських окупантів. Школа тут може виступити платформою своєрідної психологічної підтримки і знизити рівень психологічної травматизації молоді. Спілкування з однолітками, чіткий розпорядок дня, можливість поспілкуватися із досвідченими і професійними педагогами може створити таке необхідне почуття нормальності.
Також через війну більше 2 млн. українських дітей перебувають за кордоном, близько 700 тисяч із них – шкільного віку. Для них є умови продовжувати навчання в своїх школах дистанційно або ж піти в навчальні заклади країни перебування.
В разі другого варіанту надзвичайно важливо, щоб наші дипломати за кордоном пропрацювали питання обов’язкового включення в їх шкільну програму уроків української мови, історії, патріотичного виховання. Це має бути системна робота: від пошуку відповідних педагогів, до наявності відповідних навчальних матеріалів і організаційної складової.
Так, у багатьох країнах Європи були створені "українські класи", дуже часто це були вже існуючі до війни «школи» від української діаспори, які були оперативно розширені. Проте мова йде переважно про великі міста (Париж, Прага, Берлін) або ж найближчі країни Чехія, Латвія, Польща і т.д.). Враховуючи широку географію перебування наших біженців (ЄС та Північна Америка), зусилля вітчизняних дипломатів і консулів за кордоном мають бути посилені в даному напрямі.
Це дозволить українським дітям не втрачати зв'язок із своєю мовою, культурою, історією, дозволить їм краще інтегруватися при поверненні на Батьківщину.
Також наявність очної освіти для багатьох батьків є важливим фактором повертатися у рідні міста та населені пункти.
З-поміж іншого, в УСПП підтримують ідею централізованого і персоналізованого обліку дітей та здобувачів освіти, а також педагогічних працівників. У випадку потреби забезпечення житлом останніх - має діяти відповідна державна та регіональні програми.
Окремим пунктом є забезпечення вчителів та учнів засобами інформаційно-комунікативних технологій. Простіше кажучи, в умовах війни у багатьох родинах, тим паче – у внутрішньо переміщених – немає можливості придбати дитині ноутбук чи комп’ютер. Ці фактори також повинні враховуватися при організації навчального процесу в дистанційному та змішаному форматах.
«Відкривати школи, навчальні заклади під час війни – непросте завдання. Проте напад росії Україну не зломив, ми набули статусу кандидата в ЄС, розробляємо плани відновлення країни. Тому важливо не втрачати час, виховувати нове покоління, яке б набувало якісно новітніх і корисних знань», - підсумував Анатолій Кінах.