Поділитись
Багатостраждальний законопроєкт №3739 про локалізацію виробництва внесли в порядок денний поточного сесійного тижня Верховної Ради. За попередніми даними, парламент повинен розглянути його в другому читанні в четвер, 16 грудня.
Напередодні УСПП звернувся із листами до Президента В.Зеленського і спікера ВРУ Р.Стефанчука щодо потреби ухвалення документу в другому читанні ще до кінця 2021 року. Його потрібно узгодити із держбюджетом-2022 та включити до Програми діяльності уряду як пріоритет.
На думку представників промислового сектору, законопроєкт є стратегічно важливим кроком у завантаженні українських виробників замовленнями. Він удосконалить державну політику локалізації виробництва.
При цьому УСПП підкреслює, що №3739 повинен стати лиш першим кроком у прозорій сучасній державній політиці підтримки національного виробника.
До 2030 року Україна прогнозно придбає продукцію машинобудування на 11,9 млрд. доларів. Якщо законопроєкт не буде прийнятий, то основна частина цього попиту буде покрита імпортом - 8,5 млрд. доларів. Це той прямий ресурс, що втратить держава. А, враховуючи мультиплікаційний ефект від відсутності робочих місць, поступового зниження виробництва на заводах тощо, ця цифра буде, щонайменше, подвоєна.
При цьому в УСПП двояко сприймають компроміс, на який пішли народні обранці. Щоб обійти стурбованість європейських партнерів, пов’язану із перспективою прийняття Україною про прозору державну підтримку національного виробника, депутати хочуть виключити вимогу локалізації для країн-підписантів угоди GPA, серед яких США та ЄС.
При цьому і в самому ЄС, а також США все ж діють норми локалізації виробництва. Ратифікована Вашингтоном угода про державні закупівлі США в рамках СОТ досить чітко передбачає обмеження на імпорт продукції на американський ринок. У 2008 році Конгрес США включив статтю «Купуй американське» в «American Recovery and Reinvestment Act» від 2009 року (що передбачало гігантську суму фінансових стимулів в розмірі 787 млрд дол.).
В Євросоюзі вимоги локалізації визначаються в особливих умовах публічних закупівель. Держзамовник може відхиляти пропозиції, якщо більше 50% складових вартості товару або послуги не будуть європейського походження. Європейські замовники виставляють вимоги про наявність виробництва на території ЄС для участі в закупівлі, про досвід поставки саме на територію ЄС і ін. Зокрема, ознайомитися із цими положеннями можна в євродирективі 2014/25 / ЄС (стаття 85, пункт 2).
Тому такі, назвемо так, умови для України не є справедливими.
Експерти УСПП, НАН України, «Укрпромзовнішекспертиза» спільно вивчили міжнародний досвід з сучасної підтримки локалізації виробництва. Частка імпортованої продукції машинобудування в держзакупівлях США – тільки 4-5%, в ЄС – 10-12%. Україна ж за 2016-2020 рр. придбала відповідну продукцію на 62 млрд. грн., 47% з яких – іноземного виробника.
Співавтор законопроєкту Дмитро Киселевський у своєму коментарі ЗМІ повідомив, що навіть попри виключення країн-підписантів угоди GPA все ще залишаються Китай, Білорусь, Туреччина і т.д., на які припадає 80% імпорту продукції машинобудування.
За даними УСПП, ця цифра становить 50%. Зокрема, у 2019 році половина імпорту машинобудівної продукції за кодами, що ввійшли до проєкту №3739, припадала на країни ЄС (Польща, Болгарія, Чехія), інша половина – на Китай, Білорусь та Туреччину.
Подивимося і на динаміку міжнародної співпраці щодо закупівлі продукції з високою доданою вартістю. Електропотяги з Франції, Швейцарії, Південної Кореї, гелікоптери з Франції, броньовані і ракетні катери з Великої Британії і США, корвети з Туреччини тощо. Чимала доля припадає саме на країни ЄС та США.
«Відтак, вносячи цю норму до законопроєкту, ми матимемо напівміри для українських виробників. Так, якийсь позитивний ефект буде, проте не такий масштабний, порівняно із багаторічними втратами в промисловості. Ми очікуємо, що законопроєкт прийматиметься у тому ж вигляді, що і після першого читання», - зазначив президент УСПП, голова Національної тристоронньої соціально-економічної ради Анатолій Кінах.
Або ж, якщо Україна справді готова відмовитися від фактично половини запланованих заходів , тоді повинна обговорити із європейськими партнерами інші релевантні шляхи стимулювання національного виробника – конкретні обсяги залучення європейських грантів для модернізації промисловості, «зеленого переходу», збільшення обсягів квот на український експорт в ЄС тощо.
«Локалізація– це створення нових робочих місць, розвиток наукомістких галузей економіки. Кожне робоче місце в сфері машинобудування дасть ще 8-9 по виробничому ланцюжку (логістика, металургія тощо). Без цього безробіття і необхідність державної допомоги нещадно тиснутиме на і без того дефіцитний український бюджет», - підсумував лідер ділової спільноти України.
Нагадаємо, Комітет з питань економічного розвитку Верховної Ради минулого тижня вніс поправки і підтримав для ухвалення у другому читанні законопроєкт №3739.